WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Економічна суть ринку праці - Курсова робота

Економічна суть ринку праці - Курсова робота

здатності виконувати роботу по своїй професії безробітні прямують на професійну підготовку, підвищення кваліфікації або перепідготовку. При цьому виплачується стипендія для осіб, які втратили роботу і заробіток, в розмірі 75 або 50% заробітних плати на останньому місці роботи, якщо вони відповідно мають дітей або інших осіб на змісті.
Одним з важливих провідників державної політики на ринку праці і безпосереднім виконавцем економічних, адміністративних, законодавчих, організаційних і інших заходів є біржа праці. Згідно з Законом України "Про зайнятість населення" цей інститут інфраструктури ринку у нас називається державною службою зайнятості. Тут не відбуваються процеси купівлі-продажу товару "робоча сила". Згідно з Законом послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безкоштовно. При цьому вона не вирішує питань про ціну робочої сили.
Основними задачами служби зайнятості в Україні є:
а) аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці;
б) консультування громадян і власників підприємств, установ і організацій про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою;
в) облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
г) допомога громадянам в підборі відповідної роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників;
д) організація професійної підготовки і перепідготовки громадян;
е) представлення послуг відносно працевлаштування і профорієнтація працівників, що вивільняються і незайнятого населення;
ж) реєстрація безробітних і надання або в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі матеріальної;
з) участь в підготовці перспективних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіттю.
Поряд зі службами зайнятості на ринку робочої сили велике значення придбаває державний фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств. Установ і організацій, громадян, іноземних фірм і інших надходжень.
4.4. Сучасні тенденції та перспективи розвитку ринку праці України.
Сучасний розвиток ринку праці України проходить під знаком його необхідної адаптації до економичної ситуації, яка характеризуеться, насамперед, триваючим спадом виробництва, усе ще значною фінансовою розбалансованістю економіки, недостатюю динамічнистю заходів щодо реформування господарського механізму. Так, за 1992 - 1995 р.р. реальний внутришній валовий продукт скоротився більш як у двічі.
Тендеції, що складаються, відбивають, насамперед, реальні зрушення в лібералізації економіки України. Так можна оцінювати "роздержавлення" сфери зайнятості, виникнення можливостей альтернативної зайнятості в іншох секторах економики, самозайнятості і підприємства. Порівняно з 1993 роком у 1995 році питома вага працюючих у державному секторі в середньообликовій чисельності робітників і службовців у народному господарстві зменшилася з 80,4 до 70,2%. Найбільша питома вага недержавних секторів склалася в торгівлі, громадському харчуванні, заготівлях і збуті, в будівництві у фінансуванні та кредитуванні.
Розрахунки та соціологічні обстеження показують, що випереджаючими темпами відбувається деформалізація зайнятості. Розвиток недержавного сектора йде на стільки шляхом створення цивілізованної системи малого та середнього бізнесу, приватизації підприемств,скількі за рахунок перерозподілу населення у неформальну зайнятість, що як правило, не вимагає значних капіталів, здійснюється на свій страх і ризик, часто не реєструється.
Верхню, меншу частину цього стрімко зростом чого айсберга видно у офіційній: вона налічує близько 2 млн. Чоловік (1995 рік) і складається з працівників малих приватних підприємств, зайнятих індівідуально-трудовою діяльністю, та зареєстрованих підприємців, які працюють у сімейних ферм. А також в особистих підсобних господарствах. Але більша частина перебуває в "тіні", вона не враховується статистикою і може бути знайдена тільки соціальними обстеженнями. В 1995 році у неформальній сфері налічувалася близько 10 млн. Чоловік працездатнього віку, з них 1 млн. - в особистомупідсобному господарстві і 5,5 млн. чоловік - мають неформальну зайнятість як вторинну, 3,5 млн. - офіційно зайняті, але отримують доходи у неформальному секторі. Сьогодні в Україні, як між іншим, і в більшій частині країн, де є неформальний сектор, зайняті там не охоплюються доходами соціального захисту. Це створює досить серйозну проблему державної політики зайнятості.
Неформальна сфера розвивається нині не як сектор економики, а скоріше як вимушений і тому безперспективиний вид зайнятості. Але відхід матеріальних інтересів значної частини населення, особливо молоді, в "тінь" закономірнозмінює трудову мотивацію, соціальні та професійні орієнтації, веде до зміни
системи особистих цінностей. В результаті нагромаджений трудовий потенціал України недовикористовується. Очевидно, він не зможе бути реалізований і в найближчому майбутньому навіть при позитивній економічній динаміці через втрати у професійно-кваліфікаційній та демографічній структурі, які сьогодні пішли в "тінь". Таким чином, з одного боку, робоча сила перерозподіляється у неформальний сектор, оскільки утруднені сприятливі умови для продуктивної зайнятості в офіційному секторі. Але, з другого боку, деформалізація економіки, особливо розвиток її нелегальних та нерегламентованих видів, ще більше обмежує можливості для такої зайнятості в національному масштабі.
Збільшення фактичного рівня зайнятості населення відбувається на фоні її неухильного зменшення в офіційній економіці і регресивних зрушень у її структурі. В цілому по народному господарству, за даними балансу трудових ресурсів, чисельність зайнятих у народному господарстві в 1990-1995 р.р. скоротилася на 4,6 млн. чоловік, або приблизно на 18,7%. Крім того, у 1995 році налічувалося близько мільйона підприємців та інших працездатних осіб, зайнятих у інших сферах діяльності.
В окремих галузях промисловості темп падіння чисельності в цілому відповідав зниженню обсягів виробництва. Але в ряді галузей через природну монополію, цінову політику, незважаючи на падіння обсягів виробництва, намітився приріст чисельності працюючих.
Темпи падіння валового внутрішноьго продукту в приблизно втричі вмщі, ніж зменшення зайнятості в офіційній економіці. Голосною причиною, яка пояснює невідповідність між темпами падіння виробництва і скорочення зайнятості і тому - певну стабільність сфери прикладання праці, є утримування на низькому рівні заробітної плати.
Низька заробітна плата допомагає утримувати надлишкову зайнятість у галузях економіки. До насильного збереження працівників керівників підприємств підгштовхує також орієнтація, що склалася в оцінці господарської діяльності, оподаткування підприємства оплата їх власної праці, на показник середньої заробітної плати. За офіційними даними по народному господарству 17,7% зайнятих побували без збереження заробітної плати.
В рамках офіційної економіки вплив неповної зайнятості на рівень заробітної плати оцінюється цілком визначено, виходячи з порівняння у галузевому розрізі втрат робочого часу і середньої зарплати. Дійсно при загаьній невисокій величині заробітна плата помітно нижча у тих галузях промисловості, де використана менша частина нормативного фонду робочого часу.
Вплив заробітної плати на рівень зайнятості та
Loading...

 
 

Цікаве