WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Механізм грошово-кредитної діяльності - Реферат

Механізм грошово-кредитної діяльності - Реферат

капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші.
Для прикладу балансового звіту наведемо таблицю 2.
Таб. 2. Балансовий звіт комерційних банків (узагальнений).
Активи Млн.грн. Пасиви Млн.грн.
Резерви Поточні рахунки
Кредити Заощадження та строкові депозити
Інвестиції та цінні папери Інші пасиви
Інші активи Власний капітал
Усього активів Усього пасивів
Банківські резерви складаються із двох компонентів: 1) обов'язкових резервів, які регламентує Нацбанк; 2) додаткових резервів, які створюють банки самостійно:
БР=ДГ*Рн (9)
де - БР - банківські резерви, ДГ - депозитні гроші, Рн - норма банківських резервів.
Головним компонентом БР є обов'язкові резерви, які зберігаються у Нацбанку. В провідних країнах світу і в Україні також банки тримають в обов'язковому резерві більше як 10% до суми депозитів.
Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ):
КГ=ДГ-БР (10)
Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд) - це, з одного боку, відношення між приростом грошової пропозиції ( Прг) і початковим приростом депозитних грошей ( ДГп) (приклад наведено в примірнику 5 с.205-207):
Мд= Прг/ ДГп (11)
З іншого боку, депозитний мультиплікатор - це величина обернено пропорційна резервній нормі:
Мд=1/Рн (12)
Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депозитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції:
Прг= ДГп*Мд (13)
Депозитний мультиплікатор підсумовує логіку створення нових банківських грошей. Банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх депозитів на суму, що значно перевищує їх початково залучену величину.
До складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:
Прг=ГГ+ДГ (14)
де - ГГ - готівкові гроші.
Характерними для визначення грошової пропозиції з врахуванням всіх обставин є два показники, що впливають на її величину:
Коефіцієнт готівки (Кг) - це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:
Кг=ГГ/ДГ, звідси ГГ=Кг*ДГ (15)
Грошова база (ГБ) - сума всіх готівкових грошей та банківських резервів:
ГБ=ГГ+БР (16)
З врахуванням формул 9 і 16 формула грошової бази набуває вигляду:
ГБ=Кг*ДГ+ДГ*Рн=ДГ*(Кг+Рн) (17)
Звідси, депозитні гроші дорівнюють:
ДГ=ГБ / (Кг+Рн) (18)
Виходячи з цього, модифікуємо формулу готівкових грошей 15:
ГГ=Кг*ДГ=Кг*(ГБ / (Кг+Рн)) (19)
Отже, розгорнута формула грошової пропозиції може бути записана:
Прг=ГГ+ДГ=(ГБ/(Кг+Рн))*Кг+(ГБ/(Кг+Рн))=ГБ*((1+Кг)/(Рн+Кг)) (20)
Тобто, остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:
Прг=ГБ*((1+Кг)/(Рн+Кг))
У цій формулі вираз ((1+Кг)/(Рн+Кг)) - це грошовий мультиплікатор, який враховує два канали вилучень: у формі готівки та банківських резервів:
Мг=((1+Кг)/(Рн+Кг)) (21)
де Мг - грошовий мультиплікатор.
Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Легко помітити, що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто Кг=0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному:
Мг=((1+0)/(Рн+0)=1/Рн=Мд (22)
На підставі вищерозглянутого, формула грошової пропозиції може бути записана:
Прг=ГБ*Мг (23)
У грошово-кредитній політиці держави грошова пропозиція є насамперед визначеною Національним банком величиною. Тому пошуковою величиною стає грошова база, яку можна вивести з формули 23:
ГБ=Прг/Мг (24)
Приклади наведені в примірнику 5 с.209-210.
Грошовий мультиплікатор в Україні невисокий. Особливо низький він був у 1994 році - на рівні 1,3.
3. Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним з головних інструментів державного регулювання економіки. Саме на цій політиці держави акцентують свою увагу монетаристи. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва.
Мета грошово-кредитної політики - досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки.
Головний суб'єкт монетарної політики - Національний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.
У своїй політиці Нацбанк застосовує такі методи:
- Операції на відкритому ринку - найбільш важливий метод з точки зору регулювання пропозиції грошей. Суть - купівля-продаж Нацбанком урядових цінних паперів на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу він вступає у відносини з комерційними банками, нефінансовими фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові цінні папері, Нацбанк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банківській системі і таким чином впливати на пропозицію грошей.
- Зміна рівня мінімальної резервної норми - Нацбанк може впливати на кредитні можливості комерційних банків, змінюючи мінімальну обов'язкову резервну норму. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають "дорогими", що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Нацбанк здійснює експансіоністську політику, тобто політику "дешевих" грошей. Зміна резервної норми - досить потужний метод, а практичне застосування цього методу потребує обережності.
- Визначення рівня облікової ставки. Облікова ставка - це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам.
Відзначимо, що збільшення пропозиції грошей призводить до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, в свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної активності. Такий ефект може бути переважно за умов низького рівня зайнятості.
Ефективна грошово-кредитна політика розглядається як невід'ємний компонент антиінфляційної політики тому, що помилкове, необгрунтоване збільшеннягрошової пропозиції спричинює інфляцію.
З метою зменшення інфляції держава може здійснювати антиінфляційну політику, яка має декілька напрямків. Одним із найважливіших завдань антиінфляційної стратегії є погашення антиінфляційних очікувань, насамперед, адапційних. Іншим невід'ємним компонентом антиінфляційної стратегії є стабільна грошова політика. Її особливість - запровадження жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси. Цей показник визначається довгостроковою динамікою реального виробництва і таким рівнем інфляції, який уряд вважає прийнятним і зобов'язується контролювати.
На результати монетарної політики значно впливають і процеси, що відбуваються в світовій економіці.
Для будь-якої економіки поряд із підтримкою внутрішньої рівноваги виключно важливою є проблема досягнення балансу між експортом і імпортом.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. "Мікроекономіка і макроекономіка". К.: "Основи". 1998.с. 321-341.
2. Комісарук М.П. "Макроекономіка: курс лекцій". Коломия - 1999. с. 200-223.
3. Макконел, Брю. "Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. - М.: Республика, 1992.
4. Павловський М. "Макроекономіка перехідного періоду". К.: "Техніка". 1999.
5. Савченко А. та ін. "Макроекономіка". К.: "Либідь". 1999 с. 194-219.
Loading...

 
 

Цікаве