WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Види соціально-економічних прогнозів: характеристика і приклади. Задача. Завдання - Реферат

Види соціально-економічних прогнозів: характеристика і приклади. Задача. Завдання - Реферат

млрд. грн. реальним є доведення витрат на науково-технічні розробки до рівня 1,7 – 2,2% ВВП, за яким за досвідом розвинених країн світу може бути відчутним вплив цього фактору на економіку країни, тобто понад 5 – 6 млрд. грн. на рік. За період з 2010 по 2015 р. зі сприятливими для технологічних проривів умовами на основі подальшого зростання економіки країни та удосконалення інвестиційної політики, що забезпечить збільшення вкладень в оновлення технології та удосконалення структури джерел фінансування науково-інноваційної діяльності, питома вага витрат на науку у ВВП може бути доведена до 2,5%, а загальних витрат на інноваційну діяльність до 50 – 70 млд.грн.

Зазначені передумови покладені в основу розрахунків варіантів витрат на науково-інноваційну діяльність, які можуть бути використані як орієнтовні обсяги науково-технічних робіт.

Базовий варіант пов'язаний з досягненням рівня фінансування розвитку науки і техніки до 2005 p., встановленого законодавством України, – 1,7% від ВВП, коли за досвідом розвинених країн світу може бути відчутним вплив цього фактору на економіку країни, а до 2010 р. - до 2,2. В середньому за рік в цих умовах витрачатиметься на науково-технічну діяльність до 2010 р. від 6 до 10 млн. грн. (табл. 3). Зa даними зарубіжних країн активізація інноваційної діяльності потребуватиме не менше 18-20 млрд. грн. на рік. Такий рівень фінансування вимагає нарощування головним чином обсягу власних коштів підприємств, використання підприємствами позабюджетних джерел фінансування, в тому числі приватних та іноземних замовників науково-технічної продукції, а також кредитних позичок. Тенденції щодо підвищення ролі цих джерел у фінансуванні науки чи інноваційної діяльності проявляються в останні п'ять років. Цьому сприятиме також зниження кредитної ставки комерційних банків та стабілізація економіки. Відбір пріоритетних розробок має бути спрямований на довгострокову перспективність використання досліджень, призначених для оновлення виробництва.

6

Таблиця 1.

Прогнозні показники науково-технічної та інноваційної діяльності (за базовим варіантом*)

Показники

2000-2005

Прогноз

2006-2010

2010-2015

Витрати на НДДКР млрд. грн.

2,05 – 5,15

6 – 10

12,9 – 15,0

% до ВВП*

1,1 – 1,2

1,7 – 2,2

2,2 – 2,5

Можливе відношення інноваційних витрат до витрат на НДДКР(разів)**

0,8 – 1,1 **

3 – 4,5

5 – 7

Витрати на інноваційну діяльність, млрд. грн.

5,75

18,0 – 45,0

50,0 – 72,0

Ефективність витрат (грн. на 1 грн. витрат)

0,25 грн.

0,30

0,35

Прибуток, млрд. грн.

1,44

5,4 – 15,0

17,5 – 25,2

% до ВВП

0,8

1,2 – 2,7

3,21 – 5,0

За базовим сценарієм прогнозується здійснення науково-технологічної політики держави, орієнтованої на динамічний розвиток.

Прагнення вивести економіку на траєкторію стійкого піднесення, має ставити завдання багаторазового підвищення інноваційної активності та освоєння базових технологій новітнього технологічного укладу, а також пошук шляхів їх розв'язання, розуміння модернізації економіки як технологічного переозброєння на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу, освоєння сучасних форм організації виробництва, підвищення на цій основі його ефективності і конкурентоспроможності. Тільки політика, що спирається на закономірності сучасного технологічного розвитку, здатна забезпечити кардинальне підвищення її конкурентоспроможності і вихід на високі темпи економічного зростання.

Для становлення провідної ролі високотехнологічних виробництв в якості основи розвитку необхідна чітка і послідовна науково-промислова політика в контексті реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни зі зрозумілими цілями і завданнями, з дієвими соціально-економічними

7

механізмами адаптації виробництв відповідно до запитів мінливого ринку. Такий підхід дозволить вирішити українській економіці дві головні проблеми стратегічного масштабу: 1) долучатись до глобальних контекстів світових зв'язків і 2) активізувати динаміку науково-технологічному розвитку. Одним із першочергових напрямів у підвищенні ефективності промислового виробництва залишається проблема вдосконалення його технологічної структури, для розв'язання якої необхідно в рамках науково-промислової політики виділити наступне:

1. орієнтація на збільшення масштабу і розширення складу перспективних технологій, особливо на серединних і заключних стадіях технологічного циклу, що забезпечують зростання доданої вартості первинних ресурсів;

2. ліквідація втрат ресурсів (сировинних, енергетичних, трудових) через неузгодженість між компонентами технологій, що можливо шляхом модернізації діючих технологій на основі інновацій, пов'язаних із попередніми і наступними технологіями;

3. зміна економічної та інвестиційної політики в напрямі створення більшої інвестиційної привабливості для завершальних стадій технологічного циклу.

Із метою забезпечення результативності технологічного розвитку має бути розроблена та реалізована науково-промислова політика України з наступною системою цілей державного рівня:

1. формування конкурентоспроможного промислового комплексу;

2. прискорення структурної перебудови промисловості;

3. адаптація підприємств із врахуванням вступу України в СОТ та інтеграції з ЄС;

4. орієнтація промисловості на прискорений розвиток внутрішнього ринку та збільшення обсягів експорту промислової продукції, в першу чергу наукомісткої;

5. прискорення формування ефективної структури промислового виробництва з поглибленням потенціалу промислово-технологічної переробки та створенням умов для вдосконалення відтворювальної структури промисловості за технологічними укладами;

6. забезпечення реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості, створення оптимальної інфраструктури промислового комплексу з повним інноваційно-інвестиційним циклом;

7. завершення формування збалансованого нормативно-правового законодавства, що створить умови для ефективного нарощення технологічного потенціалу на державному та регіональному рівнях.

8

Для цього необхідно:

1. створення умов, що безпосередньо забезпечують проведення науково-технологічної політики, сприятливої для всього макроекономічного середовища (стійке економічне зростання, політична стабільність, високий рівень зайнятості, позитивне сальдо платіжного балансу, передбачувана правова система і загальна економічна кон'юнктура, що позитивно впливають на ініціативи підприємств та їх інноваційні зусилля);

2. створення умов, пов'язаних із наявністю інститутів та інфраструктур, які сприяють нарощенню технологічного потенціалу: наявність провідних науково-технічних інститутів та Національної ради з питань науки і технологій, створених безпосередньо для вироблення технологічної політики та керівництва національними зусиллями у сфері технологічного розвитку;

3. наявність політичних інструментів, які можуть бути задіяні для стимулювання процесу нарощування технологічного потенціалу (ліцензування імпорту, контроль за цінами, концесійні кредитні схеми, інвестиційні субсидії чи дотації, преференційний податковий режим, протекціоністські заходи у сфері тарифів чи квот, звільнення від податків засобів виробництва і напівфабрикатів, що імпортуються).

Очікувані результати за базовим сценарієм: створення сучасної інноваційної системи України; збільшення частки високотехнологічних видів економічної діяльності (наукомістких галузей виробництва) до 20-22%; зростання частки продукції високотехнологічного сектора до рівня 25%; підвищення рівня наукомісткості продукції обробної промисловості до 2-2,5%; зменшення частки продукції сектора низьких технологій в структурі промислового виробництва до 50%.

Loading...

 
 

Цікаве