WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Валют.(обмінний) курс – ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміють будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних рахунках. Залежно від режиму формування валют.курсу (е) розрізняють вільний плаваючий, керовано плаваючий, фіксований. Залежно від к-ті іноземних валют, за допомогою яких вимірюється курс нац.валюти, слід розрізняти односторонній та багатосторонній валют.курс. Односторонній валют.курс – ціна нац.валюти, яка вимірюється через певну к-ть однієї іноземної валюти, наприклад 1 дол.США=4 грн. Багатосторонній (ефективний) валют.курс обчислюється як середньозважений індекс () на базі двосторонніх курсів нац.валюти відносно валют основних торгових партнерів країни (). При цьому частка кожного торгового партнера у валютному кошику визначається часткою його у зовн.торгівлі з даною країною (Wі):

Залежно від урахування співвідношення нац.та іноземних цін на предмет зовн.торгівлі валютний курс ділиться на номінальний та реальний. Номінальний курс (е) – курс, який обчислюється через фактичну к-ть іноземної валюти. Реальний курс (еr) обчислюється як добуток номін.курсу на співвідношення між нац.ціною товару (Pn) та його іноземною ціною (Рі) за формулою

Особливим варіантом визначення номін.валют.курсу є концепція паритету купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни, за яким ціна певного товару на всіх нац.ринках має бути однаковою, оскільки різниця між ними усувається валютними курсами. Чим вища нац.ціна, тим нижчий курс нац.валюти, і навпаки. Отже, згідно з ПКС валютний курс відбиває співвідношення між нац.та іноземними цінами і визн.за формулою е= Pn/ Рі . Але на валют.курс впливає не лише співвідношення цін. Тому ПКС визначає курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. У коро строковому періоді він коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Всі чинники, що впливають на валют.курс через попит і пропозицію на валют.ринку, відображаються через зміни в платіжному балансі. Так, збільшення експорту підвищує попит на вітчизняну валюту, а збільшення імпорту – підвищує її пропозицію, що відповідним чином впливає на валют.курс. на валют.курс впливають також зміни в рахунках капітальних операцій. Так, за збільшення попиту на вітчизняні активи зростає попит на нац.валюту, що викликає підвищення валют.курсу.

17. Вплив зовн.торгівлі на ВВП: граф.інтерпретація, гранична схильність до імпорту, мультиплікатор видатків у відкритій економіці.

Серед усіх видів зовн.ек.діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє зовн.торгівля. Вона вносить зміни в сукупні видатки й умови екон.рівноваги.

Згідно з методом "видатки-випуск" модель екон.рівноваги набирає такого вигляду: Y= C+I+G+NX. Зовн.торгівля також вносить зміни у вилучення та ін'єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін'єкції – експортом (Х). Звідси модель екон.рівноваги за методом "вилучення-ін'єкції" набирає вигляду: (Y-T-C)+(T-G)-I=M+X , або S-I=NX.

Важливим чиником, який впливає на ВВП, є чистий експорт:

Тут представлена граф.залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі "витрати-випуск". На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (Е1). Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т1 визначає рівнов.ВВП, який дорів.У1. Тепер припустімо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють вн.сукуп.витрати на вир-во нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукуп.витрати збільшились і будуть дорівнювати Е2. Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т2 озн., що рівнов.ВВП збільшився до У2. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукуп.витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.

Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але в умовах відкритої економіки мультиплікатор видатків враховує ще один канал вилучень – імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратися на гран.схильність до імпорту (q): . Тоді мультиплікатор видатків:

18. Стагфляція: сутність, крива Філіпа у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Стагфляція виник.тоді, коли одночасно зрост.ціни і скороч.вир-во. Отже, між інфляцією та безробіттям існує залежність. Зазначений зв'язок між безробіттям (U) та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомогою кривої Філіпа:

Крива Філіпа свідчить, що за зменшення безробіття від U1 до U3 інфляція зростає від і1 до і3. Спираючись на криву, можна зробити такі висновки: 1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією: можливе лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки; 2) стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції; 3) вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми він віддає перевагу. Проте наведений варіант кривої Філіпа адекватно описує залежність між безробіттям та інфляцією лише в короткостроков.періоді. Вдовгострок.періоді між безробіттям та інфляцією спостерігається інший зв'язок

Коротко строк.крива Філіпа 1 характ.такий стан в економіці, коли інфляція дорів.і1, а безробіття Un, тобто природній нормі. Тепер припустимо, що уряд хоче зменшити безробіття. З цією метою стимулюється збільшення сукуп.попиту. В корострок.періоді це, з обного боку, зменшить безробіття, а з іншого, внаслідок збільшення сукуп.попиту зросте інфляція попиту до і2, що перемістить економіку в точку Т2. реагуючи на зростання інфляції, робітники з часом примусять підприємців адекватно підвищити зарплату. Це, з одного боку, зменшить прибутковість вир-ва, скоротить його обсяги і збільшить безробіття до Un, що перемістить економіку в точку Т3. З іншого боку,. Виникне інфляція витрат, яка зросте до і3. Внаслідок цього "крива" Філіпа переміститься в положення 2. Якщо зарплата знову зросте у відповідь на новий виток інфляції, то цей процес повториться на умовах зростання інфляції до і5 і повернення безробіття до природ.норми. З'єднавши точки Т1 і Т5, отримаємо вертикальну лінію,. Яка є кривою Філіпа у довгостроков.періоді.

19. Модель екон.кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між домогосподарствами та підприємствами, роль фін.посередників.

Чистий ринок – ринок, де взаємодіють домогосподарства та підприємства без участі держави.За допомогою ринку ресурсів (ринок, на якому підп-ва купують у дом.господарств ресурси, необхідні їм для вир-ва: робочу силу, капітал і природні ресурси) домогосподарства постачають свої ресурси підприємствам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домогосподарства одержують грош.доходи (зароб.плату, ренту тощо), а підп-ва несуть вироб.витрати. Це означає, що вирати з боку підприємств перетворюються у доходи з боку домогосподарств. В умовах рівноваги витрати дорівнюють доходам. Підп-ва постачають на ринок продуктів товари та послуги, а домогосподарства купують їх за ринковими цінами. В зворотному напрямку рухаються грош.доходи підп-в та споживчі витрати домогосподарств. Отже, на ринку ресурсів підп-ва є покупцями, а домогосподарства – продавцями. На ринку продуктів все навпаки. В кінц.підсумку через механізм цих ринків ресурси обмінюються на продукти, а грош.потоки обслуговують цей обмін. Але ж величина щорічних витрат домогосподарств, як правило, менша від величини їхніх доходів. Та частина доходу домогосподарств, яка не спрямовується на купівлю товарів та послуг, а також на сплату податків, формує їхнє заощадження. Більша частина заощаджень домогосподарств перетворюються в інвестиції на фін.ринку за допомогою фін.посередників. До них належать комерц.банки, страхові компанії, інвестиц.компанії та різні фонди. Акумулюючи вільні від вират грош.ресурси домогосподарств, фін.посередники передають їх у формі позичок у розпорядження підприємств за відповідну ціну, відсоткову ставку. Інша частина заощаджень домогосподарств перетворюється в інвестиції безпосередньо через придбання ними акцій, облігацій та інших паперів.

20. Споживання та заощадження: граф.інтерпретація їх залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недохідні чинники.

Споживання (С) відображає видатки домогосподарств на купівлю споживчих товарі та послуг. Існує багато чинників, від яких залежить величина споживання. Основний – після податковий дохід (DI). В умовах економіки закритого типу, коли відсутні податки, післяподатковий дохід дорівнює ВВП, тобто DI=Y. Оскільки заощадження – та частина після податкового доходу, яка не йде на споживання, то це означає, що він є також і основним чинником особистих заощаджень (S): S=DI-C.

Графік споживання:

Тут показана залежність споживання від після податкового доходу. Бісектриса – така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання. Але насправді споживчі видатки менші, а інколи більші за дохід. Це відображає лінія С. Якщо C3< DI3, то виникають заощадження, а якщо C1>DI1, то це свідчить про те, що певна частка споживчих видатків здійснюється за рахунок боргу.

Графік заощадження:

Даний графік віддзеркалює попередній у тій частині, в якій він показує залежність заощаджень від доходу. Заощадженням у точці S2 відповідає споживання в точці C2 на умовах, коли C2=DI2, а S=0. Заощадженням у точці S1 відповідає споживання в точці C1 на умовах, коли C1>DI1, а S1<0. І, нарешті, заощадженням у точці S3 відповідає споживання в точці С3 на умовах, коли C30. Вимірювання залежності споживання і заощадження від доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів середньої схильності до споживання і заощадження:

Loading...

 
 

Цікаве