WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Макроекономічна нестабільність та інфляція - Курсова робота

Макроекономічна нестабільність та інфляція - Курсова робота

      1. Методи подолання інфляції

Висока соціально-економічна "ціна", яку суспільство сплачує за допущену інфляцію, вимагаєантиінфляційних дій. Світова практика нагромадила в цій галузі певний досвід.

Антиінфляційна політика держави — це сукупність заходів державного регулювання, спрямованих на зниження темпів інфляції.

Дотепер сформувались два основних напрями, спрямовані на зведення темпів інфляційних процесів до мінімального рівня: кейнсіанський та монетарний.

Кейнсіанська антиінфляційна політика полягає в стабілізації сукупного попиту.

Монетарна антиінфляційна політика виникла на критиці кейнсіанського напряму, пропонуючи більш радикальні заходи щодо боротьби з інфляцією.

Існують кілька методів монетарної антиінфляційної політики.

В умовах гіперінфляції застосовується метод нуліфікації грошей. Приклади: Німеччина 1925 p., Угорщина 1946 p., Україна 1994 р.

Метод шокової терапії передбачає зменшення дефіциту бюджету за рахунок скорочення витрат на соціальні програми, введення дорогого кредиту, скорочення податкових ставок. У результаті дорогого кредиту слабкі фірми банкрутують, а низька ставка податку заохочує сильні фірми. Таким чином, інфляція призупиняється. Однак застосування цього методу негативно впливає на добробут населення.

Метод градуювання, або поступових змін — метод монетарного напряму антиінфляційної політики. Він полягає у поступовому зниженні темпів зростання грошової маси. Ця політика дуже часто викликає інфляційну інерцію, коли минула інфляція породжує нову. Тому застосовують її тоді, коли зростання рівня цін становить не більш як 20 % на рік.

Перевагами поступових змін інфляції є: поступове зростання цін та надання безробітним працівникам можливості перекваліфікуватися. Поступовий спад виробництва дає можливість підприємствам перепрофілюватися. Головний позитив — це соціальна стабільність у державі. Недоліками поступової ходи є, безумовно, невизначеність економічної політики та очікування інфляції.

Застосування одного з монетарних методів антиінфляційної політики залежить від соціально-економічної ситуації в країні та визначається конкретними умовами і можливостями.

Метод регулювання цін і доходів за допомогою заморожування цін і заробітної плати та обмеження її зростання. Цей підхід передбачає встановлення коефіцієнта виробничих втрат. Він показує, скільки відсотків реального ВВП потрібно витратити для того, щоб скоротити рівень інфляції на 1 %. Політика регулювання цін та доходів на практиці себе не виправдала, тому застосування її в економіці обмежене.

У сучасних умовах більшість економістів пропонують дотримуватись наступного методу антиінфляційної політики: темп зростання пропозиції грошей має дорівнювати темпові економічного зростання країни.

Отже, головним принципом боротьби з інфляцією є усунення джерел її походження. Оскільки об'єктивні причини виникнення інфляції існують, то повністю усунути її неможливо. Тому антиінфляційна політика полягає не у ліквідації інфляції, а у зниженні високих та утриманні стабільно низьких темпів передбачуваної інфляції.

  1. Висновок

Першочерговою проблемою, яку має розв'язати український уряд, є зниження рівня інфляції. Зниження рівня інфляції має забезпечити подальше економічне зростання в Україні .

Украй високою виявилася інфляція в листопаді. Як повідомив 07.12.2007 Держкомстат, індекс споживчих цін склав минулого місяця 102,2%, у січні-листопаді 2007 року – 114,2%, а річний (листопад 2007 року до листопада 2006) – 115,2%.

Вищою за цей показник інфляція в жовтні-листопаді була лише в далекому 1998 року – але те був період фінансової кризи, коли відбувався обвал гривні. За зростанням споживчих цін безпосередньо в листопаді цього року оновлено восьмилітній рекорд (у листопаді 1999 року – 102,9%), по річній інфляції – семирічний рекорд (інфляція в 2000 році – 25,8%). Таким чином, інфляція в 2007 році встановила "рекорди" нинішнього сторіччя і тисячоліття.

Треба сказати, що продовольчі товари подорожчали цього року в багатьох країнах світу – у зв`язку з несприятливими погодніми умовами і деякими іншими обставинами. Але в тих державах, де доходи населення вищі, продукти харчування становлять меншу частку в споживчому кошику. І тому навіть при однаковому зростанні цін на продукти харчування, загальна інфляція виявляється там нижчою, ніж в Україні.

Так, в країнах ЄС частка продуктів харчування становить лише близько 15% поточних витрат домогосподарств. І, хоча багато продуктів у них також значно подорожчали в нинішньому році, інфляція за 12 місяців в ЄС лише трохи перевищує 2,5%. Що, втім, викликає велику стурбованість урядів європейських держав – оскільки "комфортною" у них вважається річна інфляція не вище 2%.

Безробіття також є дуже важливою проблемою для України, незважаючи не те, що за останні роки рівень безробіття в Україні неухильно скорочується. Якщо в 2000 році він дорівнював 11,6% економічно активного населення, то за І півріччя 2007 року в цілому по Україні він склав 6,6%.

На закінчення необхідне звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів анти інфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв'язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів – внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція – це, передусім, динамічний макроекономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.

Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову "косметичну" операцію.

Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов'язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки – фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу.

Здійснювані заходи по стабілізації фінансової та грошової системи дають утворити передумови для проведення комплексної грошової реформи та запровадження в обіг повноцінної національної валюти України – гривні.

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту країни.

Країни, що рішуче пішла шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні результати, які відображаються, передусім, у стримування інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови "керованості" інфляційним факторам, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціально розвинутих країн Європи.

Використана література:

  1. А. Гальчинський "Теорія грошей" Київ "Основи" 2006 р.

  2. "Гроші та кредит" підручник, Тернопіль – 2007 р.

  3. Л. Е. Сімків, О. С. Яцюк, С. Я. Кісь "Основи економічної теорії", Івано-Франківськ – 2004 р.

  4. І. Мочерний , "Основи економічної теорії", Київ – 1998 р.

  5. Макроекономiка: пiдручник/ за ред. Савченка А.Г., Пухтасвич Г.О. та iн., Киiв, 1995.

  6. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Буда-говської. — К.: Основи, 2005.

  7. Мэнкъю Η. Г. Принципы экономики. — СПб.: Питер Ком, 1999.

  8. Поль Самуельсон "Економікс"

  9. Ю.В.Ніколенко А.В.Демківський В.В.Фещенко "Основи економічної теорії "

Loading...

 
 

Цікаве