WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Макроекономічна динаміка - Реферат

Макроекономічна динаміка - Реферат

продукт за період, що розглядається. Він роз-
раховується за формулою:
Темп П1 - П0
приросту =
П0
Темпи зростання і приросту розраховується як коефіцієнт
(щоб одержати його у відсотках, слід результат помножити на
100). Якщо темп зростання більший одиниці (100%), то відбу-
вається саме зростання, якщо дорівнює одиниці (100%) - про-
дукт не зростає (варіант стаціонарної економіки), а якщо мен-
ший від одиниці (100%), то відбудеться звужене відтворення.
Для темпу приросту це відношення таке: при економічному
зростанні він має плюсове значення, при скороченні обсягу ви-
робництва - мінусове значення.
Середньорічні темпи зростання розраховуються за формулою:
n-1
Середньорічні
темпи = добуток коефіцієнтів зростання
зростання
де n - період (кількість років), за який ведеться роз-
рахунок.
Аналогічно обчислюють середньорічні темпи приросту
суспільного продукту.
Для характеристики економічного зростання застосовують
також індексний метод. Під індексом розуміють середнє віднос-
не число, що характеризує загальні зміни в сукупностях різно-
манітних елементів. Широке застосування індексів обумовлено
тим, що багато з економічних параметрів (особливо грошові) є
агрегатами різнорідних елементів. Індексний метод дає мож-
ливість аналізувати динаміку не лише неоднорідних сукуп-
ностей, але й окремих їх елементів. Агрегатні індекси зас-
тосовують для визначення динаміки співмірних і неспівмірних
величин. Скажімо,агрегатний індекс може поєднувати кількість
і ціну продукту:
Індекс цін є виміром співвідношення між сукупною ціною
певного набору товарів, випущених у поточному періоді, і
сукупною ціною набору тих же товарів, випущених у базисному
періоді:
Індекс цін Сукупна ціна усіх товарів даного року
даного року =
Сукупна ціна усіх товарів базового року
Індекс цін застосовується для виміру інфляції. Він дає
можливість обчислити обсяг реального суспільного продукту,
який не залежить від зміни цін. Дійсну величину номінального
суспільного продукту заважає оцінити інфляція. Щоб поз-
бавитись від її впливу і знайти обсяг реального продукту,слід
обсяг номінального продукту поділити на індекс цін відпов-
ідного періоду:
Номінальний ВНП
Реальний ВНП =
Індекс цін
Номінальний ВНП обчислюється як індекс вартості (Іn).
Індекс цін, у зв'язку з цим,називають дефлятором нац-
іонального продукту (дефлятор - зменшувач).
Розрізняють індекси базисні і ланцюгові. Базисні індекси
показують відношення до базового періоду (усі попередні
індекси були базисними). Ланцюгові індекси дають відношення
до попереднього періоду. Зокрема, ланцюговий індекс цін роз-
раховується так:
gn pn
Ірл = .
gn pn-1
В макроекономіці застосовують індекси Пааше і індекси
Ласпейреса. Перші виключають (елімінують) певні ознаки поточ-
ного (звітного) періоду, а другі - базисного. Це дозволяє
визначити, як різні агрегатні економічні параметри змінюються
у часі.
Зокрема, базисний індекс цін Пааше має такий вигляд:
gn pn
Іpn =
gn p0
а базисний індекс цін Ласпейреса обчислюється іншим чи-
ном:
g0 pn
Іpл =
g0 p0
Ці індекси показують зміну цін у часі при елімінуванні
(виключенні) впливу фізичного обсягу продукту, але індекс
Пааше показує зміну цін за рухом часу, а індекс Ласпейреса -
у ретроспективі (у минулому). Дефлятор національного продукту
обчислюється як індекс цін Пааше.
Елімінування (виключення) однієї ознаки з метою оцінки
іншої - головна особливість індексного методу. Більш дета-
льний опис цього методу міститься в таких працях: Фишер И.
Построение индексов. - М. 1928; Черников Д. Макро-
економическая теория РЕЖ, 1993, 2, с. 108-109; Менкью Г.
Макроекономика М. МГУ, 1994. с. 79-82.
2.4. Механізм дії факторів економічного зростання дос-
ліджується через індекс багатофакторної продуктивності і апа-
рат виробничих функцій. При цьому допускається,що головним
фактором є капітал (К) у формі засобів праці і робоча сила,
або праця (L).
Ідея побудови індексу багатофакторної продуктивності на-
лежить американцю Д. Кендрику, який на початку 50-х років
визначив індекс, який певним чином зважує затрати живої (L) і
уречевленої (К) праці:
Y
Ік = ,
?К+(1-?) L
де Ік - рівень багатофакторної продуктивності, Y -ВВП,
? - частка капіталу у ВВП, (1-?) - частка праці в ВВП.
В основі оцінки названих часток лежить передумова,
згідно якої доходи, одержані власниками відповідних вироб-
ничих ресурсів, можуть виступати як внески цих ресурсів у ви-
робництво продукту. Якщо додану вартість відобразити у формі
оплати капіталу і заробітної плати, їх частки дозволяють виз-
начити коефіцієнти, що зважують капітал і працю. Усі інші
індекси багатофакторної продуктивності, що з'явились згодом,
опираються на даний методологічний принцип, сформульований Д.
Кендриком.
Виробнича функція - це рівняння взаємозв'язку між обсяга-
ми випуску продукту і затратами виробничих ресурсів. В теорії
виробничих функцій, як правило, припускається,що факторами
економічного зростання є лише праця і капітал,тобто робоча
сила і засоби праці. Це означає, що ВВП розглядається як
спільна функція від обсягів L (трудових ресурсів) і К (за-
собів праці). У найбільш загальному вигляді ця функція запи-
сується так:
Y = f (К,L).
Якщо прийняти допущення про те, що затрати засобів праці
і робочої сили можуть здійснюватись незалежно один від
одного, то одержимо (згідно теореми Ейлера):
?Y ?Y
Y = . К + . L ,
?К ?L
де Y - ВВП, К - капітал (засоби праці), L - праця (робо-
ча сила), ?Y, ?К, ?L - відповідно, прирости ВВП, капіталу і
праці за рік.
Дане рівняння може бути проілюстроване таким чином: за-
гальний обсяг валового внутрішнього продукту складається із
двох величин, одна із яких обумовлена капіталом (засобами
праці), а інша - працею (робочою силою). При цьому YК і
YL показують ефективність уречевленої (фондовіддача) і жи-
вої (продуктивність праці) праці, а К і L - кількісний обсяг
засобів праці і кількісний обсяг трудових ресурсів,залучених
у матеріальне виробництво. Отже, перша величина - (Y К).
К - вказує на обсяг ВВП, створеного капіталом (засобами
праці), а друга - (YL).L на обсяг ВВП, створеного живою
працею (робочою силою).
В теорії виробничих функцій щодо величин YК - (фон-
довіддачі) і YL - (продуктивності праці) робляться такі
припущення: нескінченно малий приріст одного із факторів (К
чи L) при стабільному значенні іншого дає позитивний приріст
продукту; при збільшенні затрат одного із факторів кожна нас-
тупна додатково
Loading...

 
 

Цікаве