WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Ринок праці. Регулювання зайнятості та соціальних проблем - Реферат

Ринок праці. Регулювання зайнятості та соціальних проблем - Реферат

продуктивність праці.
Традиційно Криву Філіпса в короткому періоді зображають в координатній площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції: . Для більшої наглядності додається друга вертикальна вісь, де показано зміни зарплати .
Залежність: зниження інфляції (рівня цін) досягається за рахунок зниження зарплати і приросту безробіття.
Плата суспільства за зниження інфляції: зниження інфляції на 1% на протязі року супроводжується ростом безробіття на 2% (вище природного рівня, яким на сьогодні є 6 - 7%) і, згідно закону Оукена, зниженням реального ВНП на 4 - 5 % від потенціального.
Досвід 70 - 80 - х років засвідчив, що зменшення безробіття за рахунок росту інфляції є більш простим процесом, ніж зниження інфляції за рахунок приростубезробіття. В другому випадку "плата" суспільства є більшою .
Практика показала, що крива Філіпса добре описувала економічні процеси в 50-60-х роках для короткого періоду (щомісячно, щоквартально).
Американські економісти П.Самуельсон та Р.Солоу в 1960 р. вивели модифіковану криву Філіпса, де темп росту зарплати замінили на темп росту цін і провели криву до вигляду . Цю криву використовують в кейнсіанській політиці короткострокової стабілізації.
Модифікована крива Філіпса.
Крива Філіпса в довгостроковому періоді.
Висновок: у довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією не існує альтернативи. Стимулююча політика не зменшує безробіття, а лише породжує інфляцію. В довгостроковому періоді проблему зайнятості можна вирішити лише за допомогою неінфляційних методів, здатних забезпечити зростання виробництва за рахунок нагромадження капіталу і збільшення потенційного ВНП.
Додатковим елементом політики зайнятості є застосування спеціальних методів: державних програм сприяння зайнятості та гнучких форм зайнятості.
Проблема розподілу доходів і соціальної справедливості.
В ринковій економіці критеріями соціальної справедливості є:
1).Створення рівних можливостей для кожної людини щодо реалізації творчого і професійного потенціалу;
2).Правова рівність;
3).Рівність умов пошуку роботи та робочого місця;
4).Державний захист непрацездатних.
Соціальна справедливість реалізується через соціальну політику - комплекс заходів держави щодо регулювання соціально-економічних умов життя суспільства.
Суть соціальної політики полягає в :
1) підтримці відносин між соціальними групами. прошарками суспільства та всередині них;
2) забезпечення умов для підвищення добробуту рівня життя членів суспільства;
3) створення соціальних гарантій і формування економічних стимулів для участі у суспільному виробництві.
Головною ланкою соціальної політики є політика формування доходів населення.
Категорія "доход" - це показник результатів економічної діяльності.
В системі розподілу "доход" - це частка особи чи соціальної групи у виробленому продукті та привласнена ним.
Структура доходів особи:
1) доход від праці;
2) доход від власності
3) підприємницький доход.
Сімейні доходи домашнього господарства є кінцевим пунктом перерозподілу доходів суспільства.
Рівень і динаміка доходів оцінюються за величиною;
1) номінального доходу - кількості грошей, отриманої окремими особами на протязі окремого періоду(ND);
2) доходу в розпорядженні - доход, який може бути використаний для особистого споживання та особистих заощаджень(ODR);
ODR = ND - податки - обов'язкові платежі.
3) реальний доход - кількість товарів та послуг, які можна придбати на доход у розпорядженні зпа існуючого рівня цін (RD).
4) трансферти - пенсії, стипендії, субсидії, дотації, безплатні послуги.
В ринковій економіці енфективність розподілу ресурсів оцінюється за Критерієм Парето: ресурси є найбільш ефективно (оптимально) розподіленими при заданому рівні можливостей, коли жоден з учасників ринку не може поліпшити свого становища, не погіршивши при цьому становища інших. Але Критерій Парето ефективності є соціально нейтральним, тому і виникає необхідність державного регулювання соціальних процесів.
Синтетичними показниками, що відображають соціальні аспекти життя людини є :
1) рівень життя населення - це рівень споживання матеріальних благ і промислових товарів, послуг, житла, продуктів харчування.
За часткою витрат на харчування згідно закону Енгеля, судять про рівень добробуту соціальних груп, порівнюють добробут різних країн.
2) якість життя - визначається рівнем споживання, розвитком освіти, культури, медицини, станом екології, рівнем оподаткування фізичних осіб.
ООН обчислює індекс людського розвитку (ІЛР), що враховує три параметри:
1) середню тривалість життя,
2) рівень письменності,
3) доход на душу населення (дол.).
Рівень життя оцінюється також за показниками:
1) коефіцієнт дитячої смертності,
2) число людей на одного лікаря,
3) кількість учнів в середніх школах (% від вікової групи).
За доходом (ВНП) на душу населення країни поділяють на:
1) країни з низьким рівнем доходу - менше 400 дол.;
2) країни із середнім рівнем доходів - від 400 до 5000 дол.;
3) розвинуті країни - більше 5000 дол.
Розрив між країнами за показником ВНП на душу населення зростає внаслідок високих темпів приросту населення та низьких темпів продуктивності праці у слаборозвинутих країнах.
Розподільчі відносини відображають розподіл між членами суспільства засорбів виробництва та власності.
ВНП на душу населення в 1991 році.
КРАЇНА Долари (тис.) КРАЇНА Долари (тис.)
Швейцарія
Швеція
Франція
Німеччина
США
Великобританія
Італія
Іспанія
Естонія
Греція
Латвія
Чехія
Литва
Угорщина
Росія 20,00
16,40
16,25
15,30
16,69
1985р.
15,30
13,85
11,65
8,45
7,90
7,60
7,00
6,90
6,65
6,30 Білорусь
Болгарія
Польща
Україна
Молдова
Румунія
1985р.
Японія
Мексика
Туреччина
Єгипет
Пакистан
Індія
Китай
Бангладеш 6,10
5,80
5,20
4,75
4,40
4,10
11,30
Loading...

 
 

Цікаве