WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Інфляція та інфляційне регулювання - Реферат

Інфляція та інфляційне регулювання - Реферат

відповідно ростуть витрати виробництва і виникає таке негативне явище, як інфляція пропозиції (витрат). Відповідно цей тип інфляції теж може бути зображений в моделі AD-AS при аналізі зміщення кривої AS.
Якщо ростуть витрати виробництва, то підприємці змушені реагувати ростом цін на свою продукцію. Так підвищення цін Р1?Р2?Р3 впливає на скороченнясукупної пропозиції від AS1?AS2?AS3. При цьому йде скорочення обсягів виробництва Q1?Q2?Q3.
Отже, інфляція пропозиції (витрат) супроводжується одночасним ростом цін і скороченням виробництва. Якщо скорочується виробництво, то це означає скорочення зайнятості. Поєднання трьох явищ: інфляції, спаду виробництва і безробіття - це стагфляція.
Якщо в процесі стагфляції під впливом безробіття та росту цін росте сукупний попит від AD1 до AD2, то це хоч впливає на деяке зниження цін, проте спровокує ще більший спад виробництва.
Інфляція попиту характеризується т.Е3 на перетинах кривих AS1 та AD2. Інфляцію витрат характеризує т.Е2 на перетині кривих AD1 і AS2. Якщо одночасно зростають попит від AD1 до AD2 та пропозиція від AS1 до AS2, то це точка Е4 на перетині названих кривих AD2 і AS2 та поєднання інфляції попиту і пропозиції викликає різке підвищення цін від Р1 до Р4, набагато більше росту цін від інфляції витрат - Р2 і інфляції пропозицій - Р3. В той же час відбувається спад виробництва від Q1 до Q4 за рахунок впливу інфляційного попиту на спад виробництва. Отже, будь-який з типів інфляції викликає негативні явища в економіці і фактично руйнує економіку.
Інфляційна спіраль попиту
Інфляційна спіраль пропозиції
Інфляційний та дефляційний розрив
Інфляційний розрив - це відхилення в бік збільшення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості при сталій пропозиції.
Інфляційний розрив
QF - лінія повної зайнятості; QMO - рівень обсягів ВНП; KL - інфляційний розрив; Q - реальний ВНП.
Інфляційний розрив утворюється тоді, коли сукупний попит зростає на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції.
Інфляційний розрив:
QP - лінія повної зайнятості; KL - інфляційний розрив.
Дефляційний розрив - це відхилення в бік зменшення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості при сталій пропозиції.
Дефляційний розрив
Qf - лінія повної зайнятості; QMO - обсяг ВНП в умовах рівноваги; МВ - дефляційний розрив.
Дефляційна політика спрямована на стримання споживання і створює сприятливі умови для заощадження і нагромадження.
3. Використання кривої Філіпса для аналізу інфляційних процесів.
Два погляди на криву Філіпса.
Перший. Крива Філіпса розглядається як економічний закон. Це означає, що в країні одночасно не може бути сильної інфляції та високого безробіття. За допомогою різноманітного поєднання інструментів державного регулювання можна досягти будь-якого поєднання рівнів інфляції та безробіття, що відповідають різним точками кривої Філіпса. Вибір точки визначається існуючою економічною ситуацією, а також соціально-політичними орієнтирами уряду.
Другий. Заперечує постійність і стійкість взаємозв'язку між інфляцією та безробіттям. В економіці можна досягти найвищого рівня зайнятості при заданих темпах помірної інфляції. Конфлікт цілей - стримувати інфляцію чи безробіття вирішується, якщо вдається вжити заходів, що зрушать криву Філіпса вліво-вниз.
Стагфляція
Аналізуючи динаміку інфляції та безробіття 70-80-х років ХХ століття, можна зробити висновок, що зв'язок між ними виявився нестабільним. Під час економічних криз одночасно росли як ціни, так і безробіття. Така економічна ситуація отримала назву стагфляція (економічний застій при одночасній інфляції) або слампфляція (поєднання інфляції і різного економічного спаду).
Виникнення стагфляції економісти кейнсіанської школи пояснюють серією зривів пропозиції. Попередній аналіз взаємозв'язків цін та зайнятості базувався на зміні рівня сукупного попиту при незмінній пропозиції. Зменшення сукупної пропозиції (зміщення кривої AS вліво) приводить до одночасного збільшення рівнів інфляції та безробіття. В результаті виникає стагфляція і відбувається зрушення кривої Філіпса. Підвищенню питомих витрат виробництва і зміщення кривої AS вліво в 70-80-і роки сприяли такі фактори:
1) підвищення цін на нафту та нафтопродукти;
2) продовольча криза в світі і наступний ріст цін на сільськогосподарські продукти;
3) погіршення умов торгівлі і викликаний цим імпорт інфляції;
4) зняття контролю над цінами та зарплатою;
5) зниження темпів приросту продуктивності праці при заданих темпах росту номінальної зарплати;
6) інфляційні очікування працівників, які викликають ріст номінальної зарплати і питомих трудовитрат.
Неокласична школа пояснює стагфляцію за допомогою теорій адаптивних і раціональних очікувань, обидві концепції виходять з того, що в економіці існує природний рівень безробіття. Досягнувши його, економіка приходить у стійке становище, будь-яке відхилення від нього буде породжувати інфляцію чи дефляцію.
Згідно з теорією адаптивних очікувань, господарюючі суб'єкти формують свої уявлення про очікувану інфляцію, виходячи з попередніх темпів росту цін, скоригованих на похибку прогнозу попереднього періоду. Ці очікування досить стійкі і у формалізованому вигляді їх можна представити у вигляді:
, де
- очікування відносно майбутньої інфляції, зроблені в поточному періоді;
- очікувані темпи росту цін в поточному періоді;
- похибки прогнозу росту цін в поточному періоді;
а - коефіцієнт корекції (адаптації), який показує швидкість перегляду очікувань: 0Залежність між інфляцією та безробіттям в теорії адаптивних очікувань можна представити у вигляді рівняння:
, де
- скоригований рівень цін минулого періоду з врахуванням похибки;
и-и* - відхилення фактичного безробіття від природного рівня;
в - коефіцієнт, який визначає реакцію цін на конкретний рівень безробіття.
Теорія адаптованих очікувань припускає, що господарюючі одиниці не можуть точно врахувати очікувану інфляцію.
Теорія раціональних очікувань, яка є основою доктрини нових класиків, припускає, що суб'єкти володіють необхідною інформацією і можуть робити правильні висновки з її аналізу, очікування формуються не на основі минулого досвіду, а виходячи з майбутньої економічної політики держави. В результаті працюючі за наймом можуть досить точно передбачити ріст цін і зможуть компенсувати його, добиваючись підвищення номінальної зарплати. Наслідком цього буде відсутність додаткових прибутків і стимулів для
Loading...

 
 

Цікаве