WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → ВВП та методи його розрахунку - Курсова робота

ВВП та методи його розрахунку - Курсова робота

виробництва, амортизація не збільшує чийогось доходу. Споживання капіталу означає, що частину ВВП даного року потрібно відкласти для заміщення машин і устаткування, зношених у процесі виробництва. Отже, на весь ВВП можна спожити як дохід суспільства, не зменшуючи при цьому запас виробничих потужностей.
Сума заробітної плати, ренти, процента і прибутку становить націона-льний дохід. Додаючи два інших види витрат, не пов'язаних з доходами, - непрямі податки на бізнес і споживання капіталу, отримуємо валовий національний продукт (ВНП). Щоб перетворити ВНП у валовий внутрішній продукт (ВВП), треба до ВНП додати чисті іноземні факторні доходи, зароблені іноземцями у цій країні.
2.3 Метод доданих вартостей (виробничий спосіб)
Оскільки ВВП є сукупним результатом економічної діяльності суб'єктів господарювання на території даної країни, то його можна розрахувати за виробничим методом, сумуючи їх кінцеву продукції за визначений період. В якості кінцевої продукції суб'єктів господарювання виступає додана вартість.
Додана вартість - це вартість, яка створена в процесі виробництва на да-ному підприємстві й визначає його реальний внесок у створенні вартості конкретного продукту. Для кожного учасника процесу виробництва додана ним вартість є різницею між його продажами, з одного боку, та купленими ним предметами праці (сировиною, матеріалами, паливом та енергією) і послугами, які споживаються в ході виробництва певних господарських операцій - з іншого.
Річну додану вартість складає різниця між загальною сумою продажів і сумою виплат на постачання сировини, енергії, машин, устаткування, витрат на виробництво та реалізацію продукції тощо.
Виробничим методом ВВП розраховують за двома варіантами: 1) в основних цінах шляхом сумування доданих вартостей всіх фірм за визначений період на території країни 2) в ринкових цінах (в цінах кінцевого використання) посередництвом додавання до ВВП, розрахованого в основних цінах, чистих податків на продукти (різниці між цими податками і субсидіями з них).
ВВП = (ВВ - МВ) + (П - С),
де ВВ - валовий випуск окремих галузей
МВ - матеріальні витрати окремих галузей
П - податки на продукти, на споживання
С - субсидії
Щоб уникнути подвійного рахунку при вимірюванні ВВП, необхідно підсумовувати додані вартості на кожній стадії виробництва.
Приклад,
Стадії виробництва Ринкова вартість, у. г. о. Додана вартість, у. г. о.
Лісозаготівельне виробництво 260 260 - 0 = 260
Целюлозно-паперове виробництво 340 340 - 260 = 80
Поліграфічне виробництво 390 390 - 340 = 50
Оптова база 490 490 - 390 = 100
Роздрібний продаж 600 600 - 490 = 110
Разом 2080 600
Загальна вартість складає в даному випадку 2080 у. г. о. Якщо цю суму включити до розрахунку ВВП, то суттєво перевищиться його обсяг. Отже, при розрахунках ВВП виробничим методом в даному випадку включають тільки 600 у. г. о. - це є додана вартість, створювана на кожній стадії вироб-ництва.
III. Якісні показники ВВП
3.1 Номінальний та реальний ВВП, дефлятор ВВП
На обсяг виробництва впливають зміни як обсягу виробництва, так і ціни. Тому розрізняють номінальний та реальний ВВП, при цьому викорис-товують два види цін: поточні й постійні.
Номінальний ВВП (ВВПн) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у поточних цінах, тобто у фактичних цінах даного року:
ВВПн = p1q1,
де p1 - ціни товару в поточному періоді
q1 - обсяг виробництва в поточному році.
Реальний ВВП (ВВПр) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається як базовий (базові ціни):
ВВПр = p0q1,
де p0 - ціни товару в базовому періоді
q1 - обсяг виробництва в поточному році.
Загальновизнано, що коли що коли щорічний приріст реального ВВП складає понад 4%, то стан країни можна вважати позитивним.
Індекс Пааше, розрахований для товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП.
Індекс Пааше - показник рівня цін, де змінними вагами є обсяг і струк-тура виробництва розрахункового року:
Іп = p1q1 / p0q1,
де р1, р0 - ціни відповідно в поточному й базовому періодах
q1 - обсяг виробництва в розрахунковому році.
Дефлятор ВВП - ціновий індекс, який показує цінові зміни одного року щодо іншого, і таким чином допомагає порівнювати реальний і номінальний ВВП.
Дефлятор також використовують для визначення рівня інфляції:
(ВВПн / ВВПр) * 100%.
За допомогою дефлятора можна визначити реальну динаміку ВВП. ВВП може інфлювати або дефлювати. Інфлювання та дефлювання це коригування (зміна) реальної величини створеного за певний час ВВП.
Інфлювання - це збільшення показників ВВП з урахуванням динаміки цін.
Дефлювання - це зменшення показників ВВП з урахуванням динаміки цін.
Дефлятор ВВП дещо недооцінює зростання загального рівня цін, бо на цей індекс впливають структурні зрушення, які нейтралізують підвищення цін на окремі товари й послуги.
3.2 ВВП на душу населення та ВВП за паритетом купівельної спроможності
ВВП характеризує загальноекономічний потенціал країни, основні його показники такі:
- ВВП в цілому;
- ВВП на душу населення;
- ВВП на одиницю території;
- ВВП повідношенню до розвинутих країн;
- ВВП в середньому по відношенню до усіх країн світу;
- структура ВВП тощо.
З багатьох причин найобгрунтованішим вимірником економічного добробуту є обсяг продукції на душу населення. Оскільки ВВП вимірює обсяг сукупної продукції, то він може приховувати або спотворювати зміни в рівні життя родин або окремих індивідів. Наприклад, ВВП може зростати, але якщо кількість населення також швидко зростає, то подушний обсяг продукції може не змінюватися, або навіть знижуватися.
Аналогічно не можна порівнювати ВВП країн з суттєво різною чисельністю населення, для такого порівняння використовують ВВП на душу населення, бо він є якісним показником і більш точно відображає реальний стан розвитку економіки певної країни.
Валовий внутрішній продукт кожної країни визначається в національній валюті: гривнях, євро, рублях, доларах, злотих, кронах тощо. Для порівняння між країнами цей макропоказник треба привести до спільного знаменника, тобто перерахувати в єдину валюту. Можливі два шляхи.
Перший - дуже простий, що часто використовується у нас, але економічно неграмотний - полягає в переведенні гривневого ВВП в американські долари за офіційним валютним курсом. Якби таке переведення було обгрунтованим, подібні задачки на просте ділення слід було б включати до підручників із математики для початкових класів, змалку привчаючи наших дітей до основ макроекономіки. Що може бути простіше - поділити, приміром, наш рідний ВВП у 170,07 млрд. гривень за 2000 рік на 5,44 - середньорічний курс гривні до долара, одержати 31,26 млрд. дол. і поділити цю цифру на середньорічну чисельність населення (49,57 млн. чол.). На виході одержуємо аж 631 долар за рік на клоновану "середньокласову" українську душу. Одержуй похвалу вчителя і морозиво як заохочення від батьків! На жаль, такими розрахунками часто грішать навіть провідні економісти й наша золота еліта - обранці народу.
Офіційний валютний курс непридатний для переведення ВВП у долари при міжнародних порівняннях. Він
Loading...

 
 

Цікаве