WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → ВВП та методи його розрахунку - Курсова робота

ВВП та методи його розрахунку - Курсова робота

приросткові інвестиції. Чисті приватні внутрішні інвестиції характеризують тільки додаткові інвестиції, тобто їх приріст понад зношення капіталу в цьому році.
Державні закупівлі товарів і послуг (G) включають усі державні видатки - як уряду країни, так і місцевих органів влади, - на кінцеві продукти під-приємств та на всі прямі закупівлі ресурсів, зокрема праці. Однак вони не враховують усі державні трансферні платежі, бо такі видатки не відображають збільшення поточного виробництва і є простою передачею державних доходів певним родинам або індивідам.
Чистий експорт (Xn). У ВВП враховуються всі видатки на внутрішніх ринках країни, пов'язані з виробництвом товарів і послуг в економіці цієї країни. Видатки іноземців на вітчизняні товари пов'язані із вітчизняним виро-бництвом так само, як і видатки резидентів. Отже, при визначенні ВВП за видатковим методом додається і сума, яку іноземці витрачають на вітчизняні товари та послуги, тобто сума експорту країни. З іншого боку, треба визнати, що частина споживчих, інвестиційних та державних видатків іде на товари, що імпортуються, тобто вироблені за кордоном. Такі видатки не відображають виробничої діяльності країни. Тому, щоб уникнути завищення загального обсягу продукції країни, треба вирахувати вартість імпорту.
Чистий експорт - це сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги перевищують вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги.
2.2 Метод потоку доходів (розподільчий спосіб)
ВВП включає наступні компоненти: заробітна плата найманих праців-ників, рента, процент, прибуток, непрямі податки на бізнес, амортизація та чисті іноземні факторні доходи.
Заробітна плата найманих працівників є найбільшою категорією доходу. Вона містить, головним чином, платню, яку фірми і уряд виплачують тим, хто пропонує працю. Вона також містить низку доповнень до заробітної плати, зокрема, внески підприємців на соціальне страхування і в різноманітні приватні фонди пенсійного забезпечення, медичного обслуговування і допо-моги на випадок безробіття для найманих працівників. Ці додатки до заробі-тної плати є частиною витрат підприємця, пов'язаних з наймом робочої сили, і розглядається як компонент загальних витрат компанії на заробітну плату.
Рента містить доходи, які отримують домогосподарства та фірми, що за-безпечують економіку ресурсами власності. Прикладами ренти є щомісячні платежі орендарів землевласникам і щорічні орендні платежі фірм-наймачів за користування офісними площами. Чиста рента - валовий рентний дохід мінус амортизація позиченої власності. Саме рентний дохід (чиста рента) залишається після того, як з валового рентного доходу вирахувано амортизацію (зношення власності).
Процент стосується виплат грошового доходу, які здійснює приватний бізнес постачальникам грошового капіталу. Він містить такі статті: виплата процентів домогосподарствам на заощаджувальні депозити, на сертифікати депозитів та на облігації корпорацій. Процентні виплати, що здійснює держава вираховуються із процентного доходу.
Прибуток розпадається на два основні види рахунків: доход на власність, або доход некорпоративного сектору, і прибутки корпорацій.
Дохід некорпоративного сектора стосується чистого доходу підпри-ємств, що перебувають в одноосібній власності, а також власності партнерств.
Прибутки корпорацій здебільшого використовуються у трьох напрямах:
1. Податки на прибуток корпорацій. На певну частину прибутку прете-ндує уряд, який отримує її у вигляді податків на прибутки корпорацій.
2. Дивіденди. Частина прибутку корпорацій виплачується акціонерам у вигляді дивідендів. Ці платежі надходять до домогосподарств, які, зрештою, є власниками усіх корпорацій.
Нерозподілений прибуток корпорацій. Та частина прибутку, що залишається після сплати податків на прибутки та дивідендів, називається нерозподіленим прибутком корпорацій. Цей нерозподілений заробіток корпорацій разом із нарахуваннями на відновлення спожитого капіталу інвестується одразу або в майбутньому на створення нових заводів чи купівлю устаткування, збільшуючи реальні активи фірм-інвесторів.
Щоб перейти від національного доходу до ВВП, потрібно розглянути два види виплат, не пов'язаних з доходом, що входять у вартість загального обсягу продукції.
Перший вид витрат, не пов'язаних з виплатою доходу, виникає через те, що уряд накладає певні податки, які називаються непрямими податками на бізнес. Ділові підприємства розглядають їх як витрати виробництва і, отже, додають до цін на продукти. Такі податки містять загальний податок з продажу, акцизи, податки з майна підприємств, ліцензійні платежі та митні збори.
Припустимо, що фірма виробляє продукт, що продається за 1 гривню. Виробництво цього продукту створює таку ж суму доходу у вигляді заробітної плати, ренти, процента і прибутку. Проте тепер уряд накладає 5-відсотковий податок з продажу на всі товари, що реалізуються у роздрібній торгівлі. Роздрібний торговець просто додає ці 5% до ціни продукту, підви-щуючи його ціну з 1 гривні до 1,05 гривень, і, отже, переміщує податок з продажу на споживачів. Ці 5 копійок податку потрібно виплачувати державі ще до того, як залишкова 1 гривня може бути виплачена сім'ям та індивідам у вигляді заробітної плати, ренти, процента і прибутку. Крім того, цей потік непрямих податків на бізнес з незаробленим доходом, бо держава не вносить жодного вкладу у виробництво товару в обмін на надходження податку з продажу. З цієї причини треба вираховувати непрямі податки на бізнес при обчисленні загального доходу, заробленого факторами виробництва. Частина вартості річного обсягу продукції відображаєнепрямі податки на бізнес, які перекладаються на споживачів через високі ціни на товари. Ця частина вар-тості національного обсягу продукції не надходить у вигляді заробітної плати, ренти, процента або прибутку.
Другим видом витрат, не пов'язаних з виплатою доходу, що входять у вартість загального обсягу продукції, є амортизація. Корисний період використання капітального устаткування набагато більший року. Фактичні видатки на купівлю капітальних благ та їх продуктивний строк служби не потрапляють в один і той же період обліку. Щоб не допустити заниження прибутку, отже, і всього доходу в період купівлі та завищення прибутку, а також загального доходу в наступні роки, окремі підприємства обчислюють корисний строк служби устаткування і розподіляють сумарну вартість цього устаткування на увесь строк його служби. Щорічні відрахування, які показують обсяг капіталу, спожитого у ході виробництва в окремі роки, називають амортизацією.
Для точного обчислення величини прибутку і загального доходу в економіці, то потрібно врахувати у загальних доходах підприємницького сектора гігантські амортизаційні відрахування. Ці амортизаційні відрахування, які називають відрахуваннями на споживання капіталу, ідуть на купівлю капітальних благ, "спожитих" у процесі виробництва ВВП упродовж даного року. Ці амортизаційні відрахування і становлять різницю між валовими і чистими інвестиціями.
Ця частина доходів підприємницького сектора не може використовува-тися для розрахунків з постачальниками ресурсів. Частина цих доходів - а саме: частина вартості виробництва - є витратами виробництва, що змен-шують прибуток компаній. Проте, на відміну від інших витрат
Loading...

 
 

Цікаве