WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Безробіття, як економічне явище, втрати від безробіття, безробіття у різних країнах - Курсова робота

Безробіття, як економічне явище, втрати від безробіття, безробіття у різних країнах - Курсова робота

років
(1975 - 1984) 7,7 1,354 3,6
Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов'язані передусім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття використовують закон Оукена. Наявність циклічного безробіття означає, що фактичний ВВП є меншим від природного. Закон Оукена можна записати:
ВВП? - ВВП
------ = ?(Б' - Б?)
ВВП?
де ВВП? - природний обсяг виробництва
ВВП - фактичний обсяг виробництва
(ВВП? - ВВП) - ВВП-розрив
Б? - природна норма безробіття
Б' - фактичний рівень безробіття
? - коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що на кожен відсоток перевищення безробіттям його природної норми фактичний ВВП є меншим за природний ВВП на ? %).
У більшості країн коефіцієнт ? коливається в інтервалі від 2 до 2,5%. Це означає, що коли циклічне безробіття в національній економіці становить 1%, то фактичний ВВП на 2 - 2,5% менший за природний ВВП.
Таким чином, ВВП-розрив як показник втрат від циклічного безробіття становить: ВВП-розрив = ?(Б' - Б*)ВВП*
В економіці США ВВП-розрив у роки спаду вимірюється сотнями мільярдів доларів. Такими є втрати суспільства від циклічного безробіття.
Економісти також визначають вплив динаміки фактичного безробіття на динаміку реального ВВП. У розвинутій економіці, наприклад США та інших західних країн, простежується така залежність:
ВВПt - ВВПt - 1
------- = 3 - 2(Бt' - Б't - 1 )
ВВПt - 1
де ВВПt - реальний обсяг виробництва в розрахунковому році;
ВВПt - 1 - реальний обсяг виробництва в попередньому році;
Бt' - рівень безробіття в розрахунковому році;
Б't - 1 - рівень безробіття в попередньому році.
З цієї формули випливає, що коли рівень безробіття в національній економіці не змінюється, то реальний ВВП зростає в середньому на 3% за рік. У розвинутих країнах упродовж останніх десятиліть природний обсяг виробництва зростав приблизно на 3% щороку. Цей показник називають темпом зростання природного ВВП, а його значення зумовлене нагромадженням капіталу, приростом населення та науково-технічним прогресом.
Якщо рівень безробіття порівняно з попереднім роком зростає на 1%, то реальний ВВП зменшиться на 2%, що означає величезні економічні втрати - недовиробництво товарів і послуг, зниження доходів населення тощо.
Соціальні втрати.
Хоча економічна плата за безробіття висока, ніякі втрати не можуть віддзеркалити ті соціальні та психологічні наслідки, які несуть у собі періоди вимушеного безробіття. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів. Недавні дослідження соціального здоров'я показали, що безробіття негативно позначається на психіці людини, на її фізичному стані: підвищується рівень серцевих захворювань, алкоголізму та самогубств. Провідний спеціаліст з цієї проблеми доктор М. Харві Бреннер твердить, що зростання норми безробіття на 1% протягом 6 років призведе до 37000 передчасних смертей в США. Психологічні тести показують, що втрата роботи - це психологічна травма, яка за рівнем стресу поступається тільки смерті найближчих родичів та тюремному ув'язненню.
2.2 Втрата і пошук роботи
У національній економіці щоденно когось із зайнятих звільняють з роботи, а окремі безробітні знаходять роботу. Цей безперервний приплив до лав безробітних і відплив із них визначає частку робочої сили, що перебуває у стані безробіття. Як уже відомо, робоча сила країни становить:
L = З + Б
де L - робоча сила
З - зайняті
Б - безробітні.
Щоб зрозуміти чинники, які визначають рівень безробіття, припустимо, що чисельність робочої сили є незмінною. Нехай s позначає коефіцієнт звільнення працівників (частка зайнятих, яка втрачає роботу щомісяця); f - коефіцієнт працевлаштовування (частка безробітних, які знаходять роботу щомісяця). Коефіцієнти звільнення і працевлаштовування разом визначають рівень безробіття.
Якщо рівень безробіття незмінний, тобто ринок праці перебуває у стаціонарному стані, то кількість найнятих на роботу має дорівнювати кількості звільнених. Умову стаціонарного стану на ринку праці можна записати так:
f Б = sЗ
У національній економіці зайняті - це різниця між робочою силою та безробітними:
З = L - Б
Звідси можна записати:
f Б = s(L - Б)
Поділимо обидві частини рівняння на L:
Б Б
F - = s 1 - -
L L
Таким чином, в національній економіці стаціонарний рівень безробіття (Б/L) залежіть від коефіцієнтів звільнення та працевлаштовування. Зі збільшенням коефіцієнта звільнень рівень безробіття в країні зростає. Зі збільшенням коефіцієнта працевлаштовування цей рівень, зрозуміло, знижується.
Наприклад, у національній економіці 1,5% зайнятих щомісяця втрачає роботу (s = 0,015). Це означає, що середній період перебування у стані зайнятості становить близько 67 місяців, або 5,5 року. Припустимо тепер, що близько 25% безробітних знаходять роботу кожного місяця (f = 0,25). Тобто середній період пошуку роботи триває чотири місяці. Тоді стаціонарний рівень безробіття дорівнює:
0,015
Б* = ------ = 0,0566
0,015 + 0,25
У даному прикладі природна норма безробіття становитиме близько 6%. Для зниження цієї норми треба зменшувати коефіцієнт звільнення або підвищувати коефіцієнт працевлаштовування. Коефіцієнти звільнення і працевлаштовування характеризують рівень природної норми безробіття, але не дають відповіді на запитання, чому, власне, існує безробіття.
2.3 Причини безробіття
Економічна наука неодноразова зробила спроби з'ясувати причини безробіття. Одну з таких перших спроб було зроблено французьким економістом Ж.Б.Сеєм. Ринок праці він розглядав на основі попиту та пропозиції. Закон Сея викликав полеміку, яка продовжується вже півтора століття. Ідея автоматичної рівноваги попиту та пропозиції на ринку праці була піддана критиці англійським економістом, священиком Томасом Мальтусом (1766-1834). На його думку і капітал, і населення на протязі значного періоду часу можутьбути надлишковими по відношенню до попиту на продукцію. Причиною падіння попиту є скорочення особистих доходів, а зменшення цих доходів викликається демографічними причинами: темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва. Відповідно, причину безробіття треба шукати в надмірно швидкому зростанні населення. Сучасний досвід соціального розвитку показав однак, що в багатьох високорозвинутих країнах спостерігається дуже низька народжуваність і навіть абсолютне скорочення населення, однак безробіття існує. Отже причина безробіття - у іншому.
Принципово інакше пояснення безробіття дав Карл Маркс. На його думку причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи зростання населення, а нагромадження капіталу в умовах зростання технічної надбудови промислового виробництва. Змінний капітал авансований на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в порівнянні з постійним капіталом, авансованим на купівлю засобів виробництва. Іншою причиною є банкрутство
Loading...

 
 

Цікаве