WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Макроекономічні показники - Курсова робота

Макроекономічні показники - Курсова робота

показники
Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск.
2.1 Валовий випуск (ВВ) - це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому під базовими цінами розуміють ціни, які складаються Із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, лгито та ін.).
Відповідно до прийнятої в СНР (1993 р.) трактовки меж виробничої діяльності, ВВ включає:
1) усі товари, незалежно від місця їх використання;
2) послуги, що надаються іншим шституційним одюпщям, та ін.
Розрізняють два типи валового випуску: ринковий і перипковий.
Ринковий ВВ включає:
1) товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;
2) товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;
3) товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві;
4) готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.
Неринковий ВВ включає:
1) товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання і нагро мадження;
2) товари і послуги, що надаються безкоштовно іішіим шституцшиим одиницям і суспільству в цілому;
3) продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.
Нова СНР (1993 р.) з метою визначення ВВ передбачає oвикористання такої формули:
ВВ = РП + З1 - З2,
де РП - вартість реалізованої продукції;
31-вартість продукції, що спрямована у запаси, включаючи і незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування її у запаси;
32 - вартість продукції, що була використана із запасів, за пінами на момент її використання.
Відповідно до такого підходу щодо визначання ВВ до вартості виробленої продукції як і до величини створених доходів не повинен включатися так званий "холдинговий прибуток", обумовлений інфляцією та іншими випадковими факторами за час знаходження товарів на складі підприємства. Ця вимога пов'язана з тим, що нова СНР (1993 р.) передбачає урахування основних положень концепції доходу Дж. Хікса.
Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторами органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума втрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою:
ВВ = МВ + ОП +А +(П - С)
де МВ - витрати на придбання товарів та послуг для
проміжного споживання;
ОП - оплата праці працівників;
А - споживання основного капіталу (амортизація);
(П - С) - чисті інші податки па виробництво, тобто
Інші валові податки за мінусом субсидій. Валовий випуск організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності визначають за формулою:
ВВ = В1 - В2,
де В1 - відсотки, отримані банками від розміщення залучених ресурсів;
де В2 - відсотки, сплачені банками за залучені вільні фінансові ресурси.
Валовий випуск страхових компанії! визначають за формулою:
ВВ = СП - СВ + В - ТСР
де СП - страхові премії, що надійшли до страхових компаній;
СВ - страхові відшкодування, що сплачені страховими компаніями;
В - відсотки, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів у цінні папери або інші ліквідні фінансові інструманти;
ТСР - приріст технічних страхових резервів. Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП). Що ж таке ВВП?
2.2 Валовий внутрішній продукт - це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Кінцева продукція - це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використання в процессі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг. Проміжне споживання включає:
1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування, мадикаментів, спецодягу та інш.;
2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);
3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.
До складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх величина визначаеться у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резидентів неризидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна "бути зменшена на цю величину.
Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін "валовий" означає включення до його складу споживання основного капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з ВВП не тільки проміжігу продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору с також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов'язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відновною. Крім того, амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації, які є неприйнятними в СНР. Отже, якщо можна було б отримати дані про споживання основного капіталу у відповідності до вимог СНР, то можна було б розрахувати більш об'єктивний показник результату економічної діяльності -чистий внутрішній продукт. Через викладені вище обставини в економічній практиці найбільш широкого застосування набув показник
Loading...

 
 

Цікаве