WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Проблеми встановлення макроекономічної рівноваги в Україні - Реферат

Проблеми встановлення макроекономічної рівноваги в Україні - Реферат

економічних законах. Однак не звернули. Вплив девальвації гривні на динаміку зовнішньоторговельної діяльності не був визначальним. Такий висновок можна зробити, спираючись на дослідження динаміки показників наступних кварталів. У другому кварталі 2003 р. обсяги експорту та імпорту збільшилися в умовах ревальвації номінального обмінного курсу гривні, хоча начебто мали б зменшитися У третьому кварталі 2003 р. обсяги експорту-імпорту зменшилися порівняне
з другим кварталом. Однак вони все одно були помітно вищими, ніж відповідні показники третього кварталу 2002 р. Дані за рік щодо зовнішньоторговельної діяльності свідчать принаймні про відсутність очевидного зв'язку між номінальним обмінним курсом гривні та обсягами експорту-імпорту. Так, девальвація номінального обмінного курсу за середньозваженим показником на 17,41% призвела до зменшення від'ємного сальдо товарів і послуг лише на 5,71%. Це є наслідком досить невеликої розбіжності між показниками збільшення обсягів експорту та імпорту. Цей результат не можна назвати величезним успіхом. Цілком очевидно, що імпорт до України - не досить гнучкий процес порівняно з курсом гривні.
Такий перебіг подій, що начебто не відповідає економічним законам, потребує додаткового вивчення. Адже з точки зору фундаментальної еконо-мічної теорії за умов пасивного сальдо чистого експорту реальний обмінний курс повинен знижуватися, а не зростати'.
Отже, ми маємо чергове підтвердження того, що курси національних ва-лют є індикаторами надзвичайно складних і суперечливих процесів в еконо-міці. Наведемо деякі цікаві приклади, коли фундаментальна теза щодо впливу обмінного курсу начебто "спростовувалася" справжнім перебігом подій.
Не претендуючи на повноваге висвітлення усієї проблеми через брак площі даної статті, стисло перелічимо можливі фактори зростання експорту та зниження пасивного сальдо зовнішньоторговельної діяльності за умов значної ревальвації реального обмінного курсу та стабілізації у 2003 p. номінального обмінного курсу. Цими факторами є: легалізація "тіньового" експорту; мобілізація експортерами внутрішніх резервів; освоєння експортерами роботи на світових ринках; бурхливе зростання обсягів внутрішніх неплатежів; скорочення обсягів внутрішнього споживання; бюджетно-фіскальна політика, в умовах якої активно використовуються неінфляційні джерела фінансування (у даному разі - це активізація процесу продажу державних цінних паперів для фінансування дефіциту бюджету); надмірна протекціоністська політика щодо захисту вітчизняного товаровиробника. Детальніше розглянемо, кожний із цих факторів.
Легалізація "тіньового'' експорту. Надійної статистики щодо цього чин-ника немає і не може бути. Та й достеменно оцінити його вплив неможливо. Однак стрімке зростання обсягів продажу трьох основних валют з одночасною стабілізацією курсу та закупівлею Нацбанком значних обсягів валюти в доларах США вказує на те, що ця легалізація була досить вагомою.
Мобілізація експортерами внутрішніх резервів. Протягом останніх років спостерігається досить стрімке зниження рентабельності продукції. Ймовірно, що це сприяло зростанню обсягів експорту. Однак через те, що реструк-туризація підприємств відбувається повільно, експортери не здатні мобілізу-вати значні резерви. Фактично, цей процес припиняється.
Освоєння експортерами роботи на світових ринках. За часів СРСР зовнішньоторговельна діяльність у колишніх союзних республіках провадилася загальнодержавними установами, що були розташовані здебільшого у Москві. Протягом перших років незалежності українські експортери мали накопичити власний досвід. Ймовірно, що згодом це сталося і сприяло процесам збільшення обсягів експорту.
Бурхливе зростання обсягів внутрішніх неплатежів. Взаємозаборгованість між підприємствами та заборгованість підприємств бюджету, заборгованість з виплат заробітної плати працівникам багатьох підприємств-експортерів є безоплатним довгостроковим кредитом, ймовірність повернення якого у багатьох випадках досить сумнівна. Можна припустити, що це сприяє зменшенню загальних витрат на виробництво та полегшує розвиток експорту.
Скорочення обсягів внутрішнього споживання. Протягом 2002-96 pp. спостерігалося загальне зниження реальних обсягів продукції майже в усіх галузях народного господарства. Для розвитку експорту важливо те, що об-робні галузі (машинобудування, будівництво) та сільське господарство - ос-новні споживачі продукції базових галузей - суттєво скоротили обсяги ви-робництва. Під визначення "базові" підпадають ті галузі, основна частка продукції яких - сировина та матеріали. З їхньої обробки і починається тех-нологічний процес у машино- і приладобудуванні та у сільському господарс-тві. Крім фінансових причин, спад виробництва у цих галузях можна пояснити ще й втратою замовлень від Міністерства оборони колишнього Радянського Союзу та замовлень, так би мовити, політичного, а не економічного змісту, які виконувалися для надання підтримки країнам колишнього соціалістичного табору та третього світу.
Бюджетно-фіскальна політика, в умовах якої активно використовуються не інфляційні джерела фінансування. На фінансування дефіциту зведеного бюджету України у 2002 p. за рахунок внутрішніх державних позик було за-лучено 1 571,1 млн. грн., що дало змогу профінансувати 43,4% дефіциту. Це становило 16,8% грошової маси МЗ (9 363 млн. грн.) наприкінці 2003 p.
Вилучення з товарно-грошового обігу 1 571,1 млн. грн. одночасно свід-чило про зменшення обсягів фінансування діяльності суб'єктів економіки, які і є продуцентами доданої вартості, і тиску на валютний ринок пропозиції гривні. Можна зробити висновок -фінансування дефіциту бюджету шляхом продажу облігацій внутрішньої державної позики сприяє ревальвації гривні. Тому процесові запровадження політики помірної номінальної девальвації гривні досить впливовою противагою є значний дефіцит бюджету, для фінансування якого і залучаються кошти з "реальної" економіки шляхом продажу державних цінних паперів.
Обсяги фінансування дефіциту за рахунок кредитів Національного та комерційних банків України у 1999-96 pp. становили 5 730,3 млн. грн., або 61,2% показника величини грошової маси наприкінці 2003 p.
Відомо, що процес фінансування урядових структур усіх рівнів не є про-цесом використання грошей у категорії капіталу. Відволікаючи гроші з ре-альної економіки, він з об'єктивних причин зменшував можливості щодо мультиплікації грошей та їхнього подальшого виходу на валютний ринок. Це теж один із факторів реальної ревальвації національної грошової одиниці.
Важливо також і те, що навіть у 2003 p. на фінансування дефіциту бюд-жету було спрямовано 1 345,6 млн. грн. кредитів Національного та комерцій-них банків. Немає сумніву, що використання таких значних кредитів у реальній економіці значно розширило б пропозицію гривні на валютному ринку і, насамперед, сприяло б її девальвації.
Підсумовуючи, можна зробити висновок - процес відволікання значних коштів із товарно-грошового обігу на фінансування дефіциту бюджету ско-рочує пропозицію національних грошей у реальній економіці, тій, де створюється додана вартість - першоджерело процесу "розмноження" грошей. Це сприяє збільшенню ставок за кредитами у комерційних банках, внаслідок чого погіршуються умови кредитування товаровиробників і споживачів.
Збільшення обсягів взаємо заборгованості та згортання відтворювальних процесів у виробництві є не лише одним, а передусім неприємним
Loading...

 
 

Цікаве