WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Інвестиції та інвестиційна діяльність в Україні - Курсова робота

Інвестиції та інвестиційна діяльність в Україні - Курсова робота

державного та муніципального бюджетів склали 2425 млн.грн. За дев'ять місяців 2004р. надходження коштів від приватизації об'єктів держвласності склало 33368,5 млн.грн. [ 14, с.31 ].
Також значний вплив на інвестиційну діяльність мають позабюджетні фонди, через які держава формує додаткові джерела фінансування: Державний Інноваційний фонд, Фонд сприяння зайнятості. Пенсійний фонд.
Держаний інноваційний фонд створено для фінансування та матеріально-технічної підтримки заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки.
Дійовим суб'єктом інвестиційного процесу в державі з ринковою економікою є її фінансово-кредитна система, до якої входять банківські та небанківські установи.
Банки в інвестиційній діяльності поряд з традиційними функціями кредитно-розрахункового і касового обслуговування, депозитними операціями значно розширюють свою діяльність через запровадження операцій з цінними паперами, інвестиційного кредитування, проектного фінансування, довірчих операцій.[23, с.25-26]
За ринкових умов банківська діяльність часто поєднується з діяльністю страхових компаній. Банки можуть надавати послуги своїм клієнтам щодо страхування і перестрахування інвестицій.
В Україні поступово формується система небанківських фінансово-кредитних установ. Починаючи з 1994р. діє Положення про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії, затверджене Президентом. Відповідно до цього положення інвестиційні інституції, що створюються в Україні, мають забезпечити функціонування фондового ринку [2].
Інвестиційний фонд - це юридична особа, затверджена в формі акціонерного товариства, виключною діяльністю якого є спільне інвестування. Інвестиційний фонд здійснює випуск акцій і вкладає мобілізовані таким чином кошти дрібних інвесторів в інші цінні папери, що приносять доход у вигляді і підвищення їх курсової вартості.
Інвестиційна компанія - це торгівець цінними паперами, який, крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів і їх розміщення.
Для створюваних діючим законодавством українських інвестиційних фондів і компаній встановленні певні обмеження [2]:
Ці інституції не можуть мати більше 5% цінних паперів одного емітента;
статутний капітал інвестиційного фонду повинен складатиме менше 2000 мінімальних заробітних плат (компанії - 50000);
засновниками фонду (компанії) вважаються юридичні і фізичні особи, частка майна в статутному фонді яких перевищує 25%.
Таким чином, в діяльності інвестиційних фондів і компаній багато спільного, їх основна мета - залучення ресурсів за рахунок випуску цінних паперів і розміщення цих ресурсів в цінні папери інших елементів, тобто ці інституції діють шляхом створення 5 використання пайових фондів.
Висновки:
Законодавче поле з питань інвестиційної діяльності розвивається
досить інтенсивно. Базовим законом, що характеризує інвестиції та
інвестиційну діяльність є Закон України "Про інвестиційну діяльність".
Дослідження нормативно-правової бази є необхідною передумовою
прийняття адекватного інвестиційного рішення. При цьому необхідно брати
до уваги всі аспекти нормативно-правового регулювання, визначати характер
і напрямки його впливу на процес інвестування а також з'ясувати ступень
корисності такого впливу з точки зору інвестора.
Інституційно-організаційні принципи впроваджуються в інвестиційний
процес за допомогою суб'єктів інвестиційної діяльності (інвестори та
учасники), якими можуть бути громадяни і юридичні особи України та
іноземних країн, а також держави в особі урядів.
РОЗДІЛ ІІІ
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАНІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
Вагомого значення проблемі інвестиційної діяльності надавав Джон Мейнард Кейнс (1883-1946), який був учнем Маршалла і разом з Пігу та Хоутрі належав до його школи. Кейнс виступив з низкою праць щодо питань циклічності розвитку. Головною з них є "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936). У цій праці вже сформульовано основні принципи тієї системи поглядів, яку згодом стали називати кейнсіанством. Провідна ідея теорії Кейнса - необхідність державного регулювання капіталістичної економіки, зокрема свідомого створення макроекономічних умов для економічного зростання через формування економічних механізмів залучення інвестицій у національне господарство. [28, с.90-92]:
Теоретичне обґрунтування інвестиційної концепції Кейнс здійснює, поклавши в основу засади державного втручання в економіку категорії інвестицій, заощаджень та ефективного попиту. Аналіз проводиться на макроекономічному рівні в межах статичної моделі. Основа теоретичної системи - економіка попиту, споживання, тому категорія ефективного (дійсного, а не потенційного) попиту є центральною категорією теорії.
Засадне положення своєї теорії Кейнс виводить з основного пси-хологічного закону, згідно з яким зізростанням доходу зростає споживання, але темпи збільшення доходів випереджають темпи зростання споживання. Це стримує підвищення попиту проти пропозиції, а це і є основною причиною криз. Отже, процес інвестування, за Кейнсом, залежить не від реальних потреб виробництва, а від наявності засобів для забезпечення цих потреб. [29, с.56-58]:
Відтак, центр дослідження з проблеми граничної корисності (рідкісності та цінності) пересувається в бік проблеми ефективного попиту.
Кейнс увів до макроекономічного аналізу такі поняття інституціонального характеру: схильність до споживання (частка не функціонального споживання в національному доході); схильність до заощаджень (нагромаджувана частка національному доході); схильність до інвестування (частка національного доходу, що використовується для розширення виробництва); надання переваги ліквідності (швидкому перетворенню активів на пасивну, грошову, тобто кредитно-позичкову форму); гранична ефективність капіталу (норма прибутку). За основу теоретичних визначень береться формула, що за нею інвестиції дорівнюють заощадженням.
Як важливий фактор стимулювання інвестиційної діяльності, Кейнс розглядає споживчий попит (на предмети особистого споживання), а тому завданням державної політики вважає виховання нових потреб, особливо в заможних верств населення.
Значну роль у макроекономічній моделі Кейнса відіграє механізм інвестиційного мультиплікатора.
Мультиплікатор - це відношення обсягів доходів до обсягів ін-вестицій. Інвестиційний мультиплікатор саме і є показником зростання попиту та відповідно й доходів зі збільшенням інвестицій.
Кейнс формулює правило [29, с. 92 - 94]:
- будь-який новий приріст інвестицій автоматично забезпечує приріст сукупних доходів, що в них частка заощаджень зростає переважаючими темпами стосовно частки, котра споживається, а отже забезпечується основа майбутніх інвестицій. На думку Кейнса, мультиплікатор дає змогу оцінити ефект від державного стимулювання, тобто державних витрат.
Схематично, у загальному вигляді мультиплікація економічного ефекту від здійснення інвестицій зображена на рис.2.1.
Для аналізу впливу інвестиційної діяльності на основні макроекономічні показники, в першу чергу на ВВП, спочатку прослідкуємо за інвестуванням в економіку України протягом періоду незалежності за індексами інвестицій в основний капітал. В обсяги інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) включені витрати на будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих
Loading...

 
 

Цікаве