WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Управління державним боргом - Курсова робота

Управління державним боргом - Курсова робота

політики.
Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:
- аналіз кредитоспроможності - можливості країни позичати кошти;
- оцінку платоспроможності - здатністю обслуговувати борг;
- кнтроль рівня зовнішньої заборгованості;
- контроль за складом зовнішнього боргу.
З цією метою використовуються показники заборгованості - індекси заборгованості, які вимірюють різні складові зовнішнього боргу. До стандартних показників заборгованості належать:
- відношення розміру боргу (сплаченого або несплаченого) до експорту та до ВВП;
- відношення загальної суми платежів з обслуговування боргу до експорту та держаних доходів;
- коефіцієнт обслуговування боргу (співвідношення між сумою виплат по обслуговуванню боргу і величиною експорту товарів та послуг).
Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх займів безпосередньо залежить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні.
5. Механізми скорочення зовнішньої заборгованості
в умовах боргової кризи
Боргова криза - це криза зовнішньої заборгованості яка проя вляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Неплатоспроможність країн-боржників спричиняє падіння платоспроможності фінансових інститутів країн-кредиторів. Вихід з боргової кризи передбачає стабілізацію розмірів та зміну мтруктури заборгованості, відстрочку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення.
Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються.
Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках "Паризького клубу". Найбіднішими країнами-боржниками з метою полегшання боргового тягара пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами "Паризького клубу". Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов'язань; зниження відсотків за обслуговування боргу.
Зараз загальноприйнятим методом скорочення зовнішнього боргу є конверсія боргу (борговий своп), яка може набирати таких форм:
- Викуп боргу - надання країні-боржниці можливості викупити власні боргові зобов'язання на вторинному ринку боргів. .викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою з їх нормальної ціни.
- Капітальзація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов'язання даної країни на акції її промислових, торговельних та ін. корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів.
- Конверсія "борг - борг", тобто заміна існуючих боргових зобов'язань новими борговими зобов'язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових зобов'язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старим, при збережені номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов'язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов'язань; може змінитися валюта боргу і т.ін.
Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов'язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає останнє погашення її зобов'язань перед кредиторами. Втім, зазначені методи зменшення боргового тягара мають певні недоліки, що пов'язані насамперед зі скороченям валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій.
Висновок
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:
Державний бюджет - це зведена відомість доходів та витрат держави, яка являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік і має силу закону.
Дефіцит державного бюджету виникає внаслідок надмірних витрат держави на військові цілі, на роздутий апарат чиновників, державних закупівель товарів за підвищеними цінами, тощо.
Дефіцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики - випуску державних боргових зобов'язань. Інший шлях покриття дефіцитного бюджету - емісія небезпечних кредитних грошей, що веде до значного стрибка інфляції.
Заходи щодо зниження бюджетного дефіциту: конверсія, перехід від фінансування до кредитування, ліквідація дотацій стрибковим підприємствам, зниження витрат на управління державою, зміна системи оподаткування, підвищення ролі місцевих бюджетів
Проблеми, які пов'язані із державним боргом:
- виплати процентів по державному боргу збільшують нерівність у доходах
- виплати проценту по боргу вимагають підвищення боргів, які підривають дію економічних стимулів
- виплати проценту або основної суми боргу іноземцям викликають переведення частини національного продукту за кордон
- запозичення урядом на ринку капіталів для рефінансування боргу або сплати процентів можуть збільшити ставки процента і витиснути приватне інвестиційне фінансування.
При виникненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково друкувати гроші, або позичати в населення. Нагромаджені позичкові суми називають державним боргом.
Список використаної літератури
1. Григорчук Т.В. Основи економічної теорії. - Коломия, 98
2. Комісарук М.П. Макроекономіка.Курс лекцій. - Коломия, 99р.
3. Журнал "Світ бухгалтерського обліку"- березень 1998
4. Макконнелл Р., Брю С. Л. Економікс: принципи, проблеми, політика. - М.: Республіка, 1998.
5. Самуельсон П., Нордгауз В. Економіка. - К.: Техніка, 1996.
6. Долан Е. Макроекономіка. - С.-Петербург: Індекс, 1999.
7. А.Г.Савченко та ін. "Макроекономіка", 1999.
8. Є.Дж.Долан, Д.Линдсей "Макроекономіка", 1994.
9. В.Горбачук "Макроекономічні методи", 1999.
10. С.Будаговська та ін. "Мікроекономіка і макроекономіка", 1998.
11. М.Бурда, Ч.Виплош "Макроекономіка, європейський контекст", 1998.
12. Н.Г.Менкью "Макроекономіка", 1994.
13. Світлана Будаговська, Олександр Кілієвич, Інна Луніна, Тетяна Пахомова, Ольга Романюк, Андрій Сніжко, Оксана Сніжко "Мікроекономіка і макроекономіка" - К.: "Основи", 1998 р. - с.311-313.
14. "Економіка України" № 6 - К.: "Преса України", червень 2000 р. - с.30-37.
15. "Економіка України" № 8 - К.: "Преса України", серпень 2000 р. - с.22-30.
Loading...

 
 

Цікаве