WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Види й типи прогнозування та макроекономічного планування (пошукова робота) - Реферат

Види й типи прогнозування та макроекономічного планування (пошукова робота) - Реферат

обґрунтовуватись як аналізом минулого, так і серйозними дослідженнями. Стратегічні плани розробляються з таким розрахунком, щоб вони не тільки залишалися цілісними впродовж значного відрізку часу, а й були достатньо гнучкими, щоб за необхідності можна було здійснити їх модифікацію чи переорієнтацію. Стратегічний план слід розглядати як програму, яка координує діяльність протягом тривалого періоду часу та, постійно змінюючи ділові й соціальні обставини, викликає необхідність її систематичного коригування.
Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування - єдиний спосіб прогнозування майбутніх можливостей. Воно забезпечує керівним органам країни можливість розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому, допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.
Поточні плани розробляються на основі стратегічних планів і погоджуються з ними.
Перейдемо до розгляду тактичних та стратегічних методів макро-економічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні й ті ж рішення одному здаються стратегічними, іншому - тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має три аспекти.
1. Стратегічне планування пов'язане з рішеннями, наслідки яких проявляються протягом тривалого часу та які важко відмінити або виправити. Наприклад, планування виробництва обсягу продукції на наступний тиждень є більшою мірою тактичним і меншою - стратегічним, ніж планування нового виробничого комплексу або нової системи збуту. Як правило, стратегічне планування пов'язане з довгостроковими періодами, а тактичне - з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться використовувати обидва методи планування. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.
2. Стратегічне планування характеризується широтою розмаху, а тактичне - певною вузькістю, хоча широта й вузькість - поняттявідносні. Стратегічний план для відділу може бути тактичним для більш високого підрозділу.
3. Тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначенням цілей і вибором засобів для їх реалізації.
Стратегічне планування - довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування.
Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика корпорація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, державних, регіональних та інших кордонів. Виробничо-господарська місія - набір певних параметрів, які описують характер зовнішнього для корпорації середовища, що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання, окремі сегменти, доступні для проведення операцій. Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати "стратегічний фокус" - пріоритетний напрям, на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси. Сфера пріоритетів має бути обмеженою, оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.
Другим важливим принципом стратегічного планування є багато-варіантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом корпорації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.
Наступний принцип - комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості, визначення та погодження часових і кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.
Вищезгадані основні принципи: селективність, альтернативність, комплексність - створюють основу специфічної для стратегічного планування системи "портфельного планування", яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова, а решта залишається в портфелі.
Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення: збір і аналіз інформації, оцінку й відбір альтернатив, контроль і корекцію реалізації. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає: сукупність маркетингових досліджень - виявлення тенденцій розвитку ринків і їх
сегментів, тестування, аналіз пробних продаж; оцінку інноваційних і виробничих можливостей корпорацій; визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку.
На рівні держави стратегічний план відображає основні напрями діяльності апарату на поліпшення політичного й економічного стану України у світовому співтоваристві, а також намічає цілі, здійснення яких дає змогу поліпшити ситуацію всередині країни, досягти певного прогресу.
Поряд з розробкою загальнодержавних стратегічних планів у розвинутих країнах здійснюється галузеве планування у формі розробки та виконання програм стратегічного розвитку базових галузей виробництва. Ця форма управління на практиці отримала назву промислової політики.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що прогнозування є стратегією, оскільки воно охоплює тривалий період часу, а планування виконує функції тактики.
Очевидно й те, що планування ділиться на дві великі частини: стратегічне й тактичне,- хоча ці дві гілки планування значною мірою взаємозалежні й такою ж мірою взаємопов'язані.
Економічна стратегія - це мистецтво керівництва в забезпеченні стабільного економічного розвитку, його прогнозування та планування, забезпечення фінансової стабілізації та стимулюючої податкової політики, структурних перетворень і визначення їх пріоритетів, а також зміна форм власності, політики зайнятості, грошово-кредитної та регіональної політики, політики
Loading...

 
 

Цікаве