WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Види й типи прогнозування та макроекономічного планування (пошукова робота) - Реферат

Види й типи прогнозування та макроекономічного планування (пошукова робота) - Реферат

прогнозу, але можуть включати й чіткі орієнтири державних витрат і капіталовкладень, тому головним завданням індикативних планів є координація використання державних ресурсів без втручання в оперативну діяльність підприємств. Макроекономічні показники розраховуються для того, щоб вони орієнтували приватний сектор на досягнення можливих обсягів виробництва з урахуванням рівня цін на продукцію та попиту на неї.
В індикативній системі державний сектор сплановано централізовано, а приватний - індивідуально. Державний сектор впливає на приватний і направляє його розвиток за допомогою податкової та кредитної систем. Приватний сектор сприяє державному у виконанні планових показників. Взаємодія між державним і приватним секторами може здійснюватись як на основі обов'язкового застосування важелів економічного механізму, так і на договірних принципах.
Проміжну позицію між державним і приватним секторами займає кооперативний. Він може бути спланований централізовано, але у випадку наявності в ньому приватної власності планування може носити індикативний характер. Однак за наявності змішаної економіки суб'єкт державного управління виконує функції головного координатора національної економіки. Що стосується плану й ринку, то вони виконують різні функції. Оскільки учасники ринку можутьдіяти відокремлено, держава змушена приймати господарські рішення з урахуванням ринкового механізму не тільки стосовно приватного сектора, а й щодо власних ланок економіки.
Практика індикативного планування підтверджує, що помилки в планах і прорахунки ринку можливі в певних межах тому, що вони мають властивість взаємно доповнюватись, і їх доцільно поєднувати для досягнення бажаних результатів. У результаті цього товарне виробництво із формального перетворюється в реальне. При індикативному плануванні між планом і ринком формується дієвий "розподіл праці", у рамках якого план і ринок здатні (до певної міри) компенсувати помилки один одного.
Формування змішаної економіки та її рух до ринку вимагають урахування й використання всіх можливих типів планування.
Розробка індикативних планів міністерств і відомств. Галузеві міністерства та відомства здійснюють регулювання діяльності підприємств і організацій відповідних галузей за допомогою індикативних планів. У цих планах визначаються та містяться основні показники економічного розвитку, а саме:
o суттєві матеріальні, фінансові, відтворювальні пропорції виробництва;
o обсяги виробництва основних видів продукції з виділенням їх для державних та недержавних підприємств;
o забезпечення галузі матеріалами, сировиною, паливно-енергетичними ресурсами з урахуванням обсягів їх можливої економії;
o програми технічного та науково-технологічного розвитку, структурної перебудови, енергозбереження та підвищення конкурентоспроможності продукції;
o програми ринкових перетворень і вдосконалення галузевого управління, регулювання зайнятості на підприємствах, охорони навколишнього природного середовища;
o система економічного та правового впливу на підвідомчі підприємства через державне регулювання.
Індикативні плани міністерств і відомств розглядаються Кабінетом Міністрів України й погоджуються з ним [5, с. 7].
6. Стратегічне планування. Розробка планів на підприємствах
Протягом останнього десятиріччя в економічній практиці застосовується ще один вид планування, який отримав назву "стратегічне планування".
Стратег (грец. strategos, від stratos - військо та ago - веду) у давньогрецьких полісах з кінця VI до середини І ст. до нової ери - військовий начальник, наділений широкими військовими та політичними повноваженнями. В Афінах існувала колегія з 10 стратегів: для
командування важкоозброєними піхотинцями, для спорядження флоту, для охорони Пірею, командування військами в походах. Стратеги обиралися народними зборами по одному від кожної філи (племені) строком на один рік. При цьому допускалося багаторазове обрання.
Як і у військовій справі, в економіці можна виділити кілька стратегічних етапів, через те що кожному окремому етапові відповідає необхідний і пристосований до його завдань стратегічний план.
Стратегічний план намічає той шлях, по якому має йти розвиток економіки, і виражає його інтереси на весь стратегічний етап. Перехід від одного етапу до іншого означає момент заміни одного стратегічного плану іншим, який відповідає новому співвідношенню сил і новим завданням суспільства. Стратегічний план дає орієнтири для забезпечення керівництва та умов досягнення поставленої економічної мети.
Тактика (грец. taktike) - засоби та прийоми, способи досягнення якої-небудь мети, лінія поведінки кого-небудь. Іншими словами, тактика - це лінія поведінки, розрахована на порівняно короткий період визначення завдань і конкретних форм досягнення поставлених цілей (у нашому випадку - економічних) у даних конкретних умовах. Тактика є частиною стратегії, що підпорядкована їй і обслуговує її.
Розглянемо ці поняття й терміни стосовно системи економічного прогнозування та планування, особливо в умовах формування та дії ринкових відносин.
Стратегічне планування - поняття, яке використовується в ряді країн ринкової економіки й означає оцінку існуючих і очікуваних у майбутньому умов діяльності з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів. На базі такого аналізу розробляється стратегія розвитку. Стратегічне планування може бути розділене на загальне укрупнене (рамкове) і програмне. Завдання першого - визначення цілей: планування росту на довгострокову перспективу, пристосування до структурних зрушень, отримання необхідного прибутку. Завдання другого - визначення конкретної структури виробництва, вибір ринків збуту тощо. У більшості колишніх країн централізованої планової економіки поняття стратегічного планування довгий час не вживалося взагалі. Воно виникло в країнах з недирективним управлінням і стало визначати як рамки діяльності окремих підприємств, так і оцінку галузевих і народногосподарських планів. Стратегічне планування обов'язкове тільки для великих підприємств. Часові горизонти стратегічного планування співпадають з періодами народногосподарського довгострокового планування. Стратегічне планування широко використовується при обґрунтуванні інвестиційної політики.
Стратегічний план розробляється на майбутнє (перспективу) і має
Loading...

 
 

Цікаве