WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Методологія, принципи та завдання прогнозування й макроекономічного планування - Реферат

Методологія, принципи та завдання прогнозування й макроекономічного планування - Реферат

поточного виробничого процесу, його розширення, створення матеріальних резервів і страхових фондів; предметах споживання для населення; засобах виробництва та предметах споживання для функціонування бюджетної сфери (армії, правоохоронних органів, науки та ін.). Визначення потреб суспільства - складне завдання, яке вирішується з допомогою комплексу наукових досліджень і прогнозування, а також з урахуванням науково обґрунтованих норм потреб та вивчення тенденцій зміни їх структур, що викликається науково-технічним прогресом, який спричиняє появу нових потреб.
Принцип збалансованості планів полягає в погодженості показників обсягів виробництва із суспільною потребою в продукції; грошових доходів населення, підприємств, організацій, відомств із їх витратами; наявності ресурсів із суспільною потребою в них та інших показників, які забезпечують все розмаїття пропорцій економіки.
Принцип реальності передбачає забезпечення плану матеріальними, трудовими, фінансовими й природними ресурсами та найефективніше їх використання. Крім того, цей принцип має забезпечити поєднання поточних і перспективних планів розвитку та постійне дотримання їх взаємозв'язку. У перспективних планах розробляють основні показники розвитку господарства, у поточних - конкретизують їх, ураховуючи досягнення науки та техніки, умови та стан виробництва.
Принцип поєднання перспективного та поточного планування передбачає провідну роль перспективних планів, які являють собою програмні документи, що виражають генеральні напрями соціального, економічного та науково-технічного розвитку суспільства. В умовах здійснення промислової політики створюються великі виробничі комплекси, а тому продовжуються терміни від початку їх проектування до завершення будівництва й освоєння. Отже, значна частина коштів, які витрачаються на інвестиції в даному плановому періоді, принесуть повну віддачу тільки в наступному періоді. Щоб комплекси й підприємства, які проектуються, не викликали диспропорцій у економіці, коли вони будуть працювати на повну потужність, а їх оснащення відповідало вимогам сучасної промислової політики, слід розробляти перспективні плани. Така необхідність визначається як внутрішніми потребами, що випливають з довгострокової соціально-економічної політики України, так і зовнішніми. Єдність перспективного й поточного планування, яке встановлює чіткі взаємозв'язки та наступність планів, є важливими умовами планової роботи.
Принцип правильного визначення пріоритетів у планах розвитку народного господарства, галузі та регіонів. Зростання виробництва на сучасному етапі економічного й соціального розвитку України значною мірою залежить від структурних змін у економіці, прискореного розвитку галузей, які забезпечують технічне переоснащення народного господарства, створення прогресивних видів продукції тощо. Тому в планах необхідно передбачити правильне визначення пріоритетів у розвитку галузей і регіонів для забезпечення прогресивних зрушень у народногосподарських пропорціях, підвищення ефективності капітальних вкладень і всього суспільного виробництва, вирішення соціальних і екологічних проблем та ресурсозбереження.
Принцип єдності відтворення, раціонального використання й охорони всіх видів природних ресурсів. Основою дотримання цього принципу є сукупна еколого-економічна оцінка природних ресурсів з урахуванням їх якості, аналіз стану й прогноз відтворення, раціонального використання та їх охорони, можливість заміни первинної природної сировини вторинною в умовах економії ресурсів і впровадженні науково-технічного прогресу.
Принцип погодженості суспільних, колективних і особистих інтересів. Соціально-економічний розвиток України залежить від того, наскільки загальнодержавні інтереси збігаються з інтересами трудового колективу й окремого працівника щодо кінцевих результатів праці. У планах необхідно використати всю систему інтересів як рушійну силу розвитку виробничих відносин, зростання економіки, підвищення її ефективності. Особиста й колективна матеріальна зацікавленість знаходить своє відображення не тільки у високих завданнях на виробництві, а й у стимулюванні зростання продуктивності праці, впровадженні нової техніки, підвищенні якості продукції та кваліфікації працівників.
Принцип постійного аналізу та контролю виконання планів полягає у своєчасному усуненні недоліків у господарській діяльності підприємств і здійсненні необхідних заходів для досягнення планових показників. Постійний контроль дає можливість вчасно виявити відхилення, упущення, диспропорції та оперативно використовувати резерви для прискорення темпів зростання виробництва у відстаючих галузях або підрозділах.
Сукупність цих принципів використовується для уточнення прогнозів і планів, економічної та демографічної ситуації в країні. Жоден з цих принципів окремо не може характеризувати методологію прогнозування та макроекономічного планування, але кожний з них відображає ту чи іншу суттєву його сторону.
Завданням прогнозування та макроекономічного планування є посилення впливу держави на структурну перебудову економіки, організація фінансування та стимулювання науково-технічних досліджень, особливо фундаментальних, підготовка кадрів (інженерних, наукових, освіченої та кваліфікованої робочої сили), створення інженерно-дослідних центрів.
Держава також розробляє середньострокові заходи щодо модернізації таких галузей промисловості, як вугільна, суднобудування, чорна металургія. Активізується участь держави в розвитку окремих відсталих регіонів, зростанні ефективності та конкурентоспроможності національних компаній. З цією метою їм надаються пільгові кредити, податкові пільги, гарантії на випадок непередбачених ситуацій.
Однією з ключових функцій управління є планування. У прийнятому на Заході трактуванні воно не обов'язково передбачає такі атрибути державної діяльності, як створення бюрократичної планово-економічної системи. Функція планування пов'язана з визначенням цілей розвитку та забезпеченням засобів і ресурсів для їх досягнення. Вона може з успіхом використовувати спеціально адаптований механізм річного бюджету, що вже давно практикується багатьма країнами. Принципи такого бюджету були вперше розроблені в 30-х роках нашого століття, а пізніше перенесені на рівень державного управління.
Прогнозування та планування відрізняються тим, що характеризують різні ступені розвитку економіки, хоча й взаємопов'язані, однак відмінні форми передбачення її майбутнього стану. Прогнозування відрізняється від планування функціональним призначенням. Планування спрямоване на прийняття та практичне здійснення управлінських рішень; мета прогнозування - створити науковіпередумови для їх прийняття, які включають науковий аналіз тенденцій та варіантне передбачення майбутнього розвитку суспільного виробництва з урахуванням оцінки можливих наслідків прийнятих рішень; обґрунтування напрямів соціально-економічного та науково-технічного розвитку. Завдання економічного прогнозування, з одного боку, - з'ясувати перспективи близького та майбутнього розвитку економіки, керуючись процесами, що склалися в реальній дійсності; з іншого боку - сприяти розробці оптимальних поточних і перспективних планів, спираючись на розроблений прогноз і оцінку прийнятого рішення з урахуванням його наслідків у прогнозованому періоді.
Економічне
Loading...

 
 

Цікаве