WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Модель економічного кругообігу - Реферат

Модель економічного кругообігу - Реферат


Реферат на тему:
Модель економічного кругообігу
Найпростіша модель економічного кругообігу закритої економіки, тобто без участі держави і без міжнародних зв'язків (рис. 2.1), містить тільки два сектори - домогосподарства і фірми та два види ринків - ринок благ і ринок ресурсів.
Рис 2 1. Модель економічного кругообігу
На ринку благ домогосподарства купують необхідні їм товари і послуги у фірм. На ринку ресурсів, навпаки, фірми купують у домогосподарств необхідні їм ресурси: капітал, робочу силу, природні ресурси для здійснення виробничого процесу. Економічна система є замкненою. Доходи одних економічних суб'єктів є витратами інших економічних суб'єктів. У моделі наявні два види потоків: "доходи-витрати" та "ресурси-товари" і послуги. Вони здійснюються одночасно у протилежних напрямах і постійно повторюються. Потік товарів і послуг здійснюється проти годинникової стрілки. Ринки благ та ресурсів балансуються потоками грошових платежів за годинниковою стрілкою. Домогосподарства на ринку благ здійснюють грошові платежі. Фірми на ринку ресурсів також купують робочу силу, капітал, природні ресурси, здійснюючи при цьому грошові витрати.
У результаті взаємодії двох ринків відбувається кругообіг, а між самими ринками досягається рівновага. Отже, сумарна величина витрат одних суб'єктів макроекономіки дорівнює сумарній величині доходів інших.
Модель економічного кругообігу за участі держави (рис. 2.2) доповнюється ще одним сектором - сектором уряду. Держава бере участь у регулюванні економіки трьома способами: 1) збиранням податків; 2) здійсненням державних витрат; 3) регулюванням кількості грошей в економіці.
Рис 2 2 Модель економічного кругообігу за участі держави
Дві попередні моделі є замкненими. Якщо в модель вводиться сектор закордон, то одержана система стає відкритою і модель матиме назву "модель відкритої економіки". Зовнішній світ пов'язаний з економікою країни такими способами: 1) через імпорт товарів і послуг; 2) через експорт товарів і послуг; 3) через міжнародні фінансові операції.
Система національних рахунків
Для характеристики діяльності фірми у поточному році необхідно вимірювати доходи та витрати. Маючи таку інформацію, можна оцінити економічний стан фірми. Аналіз економічного стану країни базується на системі національних рахунків, які відображають обсяг сукупного випуску продукції, національний дохід, структуру доходів і витрат країни.
Система національних рахунків - це сукупність взаємопов'язаних показників і класифікацій, що їх використовують для опису та аналізу результатів економічного розвитку країни. Система національних рахунків (СНР) послідовно описує найважливіші процеси і явища економіки: 1) виробництво; 2) дохід; 3) споживання; 4) нагромадження капіталу; 5) фінанси. СНР відображає взаємозв'язок між випуском продукції, доходами та витратами.
Систему національних рахунків застосовують практично в усіх країнах світу. Нею описують валовий внутрішній продукт на всіх стадіях його руху: виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве використання.
У 1926 р. в СРСР був опублікований перший баланс народного господарства за 1923-1924 pp., розроблений у ЦСУ під керівництвом П. І. Попова. Це були перші у світі офіційні розрахунки макроекономічних показників. Баланс народного господарства поділяв суспільне виробництво на дві сфери: виробничу та невиробничу. СНР була започаткована в кінці 20 - на початку 30-х років XIX ст., коли в економіці панувала Велика депресія (1929-1933). Перші розрахунки національного доходу провели у США в 1932 р. американці Д. Кларк, М. Джилберт та С. Кузнець, лауреат Нобелівської премії з економіки, яку він одержав у 1972 p., котрого вважають творцем сучасної системи національного рахівництва.
До основних категорій системи національних рахунків належать: інституційна одиниця, економічна операція та резидент.
Інституційна одиниця - це економічна одиниця, яка є юридичною особою, веде повний набір бухгалтерської звітності та характеризується єдністю поведінки і самостійністю у прийнятті рішень у сфері основної діяльності. Інституційна одиниця є базовою одиницею обліку в СНР.
У системі національних рахунків здійснюються економічні операції трьох видів: операції з продуктами і послугами, розподільчі та фінансові.
Резидентами країни вважаються особи або організації, центр інтересів яких зосереджується на території цієї країни.
Резидентів поділяють на: резиденти-особи та резиденти-підприємства.
В Україні національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики за міжнародним стандартом СНР ООН з 1993 р. У СНР використовують різні групування таких економічних категорій.
Відповідно до міжнародних стандартів система національних рахунків поділена на шість секторів:
1) нефінансові корпорації, тобто усі підприємства, які виробляють товари та надають послуги з реалізації їх на ринку;
2) фінансові корпорації - установи, які здійснюють фінансові операції: випуск та розподіл фінансових коштів, випуск та реалізацію цінних паперів, надання кредитів (банки, страхові компанії та ін.);
3) сектор загального державного управління (державні установи та організації, тобто інституційні одиниці, які утримуються за рахунок державного бюджету);
4) сектор домашніх господарств, до якого належать домогосподарства, які споживають товари і послуги і можуть виробляти продукти для власного споживання;
5) сектор некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства (інституційні одиниці, що надають неринкові послуги домашнім господарствам);
6) сектор зовнішньоекономічних зв'язків.
Сукупність інституційних одиниць з однорідним виробництвом називають галуззю.
Групування за галузями в СНР здійснюється таким чином:
1) промисловість; 2) будівництво; 3) сільське, лісове, рибне господарства; 4) транспорт та зв'язок; 5) торгівля, заготівля, матеріально-технічне постачання та збут; 6) інші галузі матеріального виробництва; 7) галузі сфери нематеріального виробництва. Крім основних галузей, згідно з міжнародною класифікацією, виділяють близько ста підгалузей.
Економічні операції в СНР об'єднуються у рахунки. Згідно з принципом подвійного запису кожна економічна операція відбивається у рахунках двічі: у ресурсах (дебет) та у використанні (кредит). Сукупність двосторонніх рахунків утворює балансову таблицю. Відповідно до Міжнародних стандартів існує десять рахунків. В Україні поки що діючими вважають шість: 1) рахунок товарів і послуг; 2)рахунок виробництва; 3)рахунок утворення доходу; 4) рахунок розподілу доходу; 5)рахунок використання доходу; 6) рахунок капіталу.
Основним показником вимірювання обсягу виробництва в економіці служить валовий внутрішній продукт.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Буда-говської. - К.: Основи, 1998. - Ч. 2. - Розд. 1, 2.
2. Мэнкъю ?. Г. Принципы экономике. - СПб.: Питер Ком, 1999. -Гл. 22, 23.
3. Савченко А. Г., Пухтаевич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. - К.: Либідь, 1999. - Гл. 2.
4. Семюелъсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: Основи, 1997.- Розд. 6.
5. Статистичний щорічник України / За ред. О. Г. Осауленка / Державний комітет статистики України. 1999-2004. - К.: Техніка. - Розд. 2, 4.
6. Тітьонко О. ?. Системи макроекономічного рахівництва: Навч.-метод. посіб. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999.
7. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи. Экономика. - ?.: Дело, 1993. - Гл. 24.
8. Internet: www.bank.gov.ua/Macro
Loading...

 
 

Цікаве