WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні - Курсова робота

Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні - Курсова робота

захисту вивільнених, а також у результаті скорочення обсягів виробництва окремих видів продукції. Найважливіші процеси змін зайнятості відбувались у сфері матеріального виробництва, а скорочення чисельності зайнятих - в основному за рахунок працездатного населення. Порівняно з 1999 р., у якому скорочення чисельності зайнятих становило 0,8 млн. чол., протягом 2000 р. такий показник був 0,4 млн. чол., тобто збільшився удвічі, що свідчить про уповільнення темпів скорочення зайнятих у галузях економіки.
Впродовж останніх років найбільше скорочення зайнятих спостерігалось у промисловості й будівництві і становило 87% усіх вивільнених. Внаслідок негативних тенденцій тривали зміни в міжгалузевій структурі зайнятих. Ще більше скорочення було в галузях, що визначають науково-технічний прогрес, - промисловість, будівництво, наука і наукове обслуговування за незначного збільшення чисельності зайнятих у сфері обслуговування і апараті органів управління. Загалом сучасний стан зайнятості населення характеризує загальний кризовий стан економіки.
Чисельність зайнятих в інших сферах діяльності, в основному індивідуалів-підприємців, згідно з офіційною статистичною звітністю становить 2,2 млн.чол., що на 7% менше, ніж у 2000 р., знизилась самозайнятість населення. Ця тенденція до скорочення категорій самозайнятих і зайнятих індивідуальною діяльністю пов'язана зі зниженням купівельної спроможності населення і попиту на товари індивідуального використання. Водночас держава продовжувала протекціонувати цьому виду діяльності, що дало змогу оптимально підтримувати рівень безробіття, а відтак знизити соціальну напруженість.
Загальний рівень економічної активності населення у 2001 р. становив 76,0%, тоді як відсоток зайнятих у галузях економіки дорівнював 68,1%. Зазначимо, що поширення торгівлі з наметів і лотків, створення робочих місць без урахування ефективної зайнятості призводить до знецінення праці, робить ілюзію добробуту в цій сфері й, таким чином, створює загрозу для реальної ситуації на ринку праці. На тлі загального незадовільного стану формування зайнятості населення як позитивну тенденцію слід виокремити скорочення чисельності незайнятого населення, що становило 0,8% у 2001 р. порівняно з 2,3% у 2000 р. Хоча ці зміни відбулись за рахунок підвищення рівня наявного безробіття і частина незайнятих перейшла до категорії безробітних з виплатою допомоги в разі безробіття.
Попри об'єктивну необхідність підтримки рівня зайнятості за рахунок самозайнятості й комерціалізації, оперативними і стратегічними заходами щодо державного регулювання зайнятості населення мають бути підвищений рівень продуктивності праці й впровадження активної політики ефективної зайнятості населення. Така зайнятість сприятиме створенню умов для мотивації до праці з метою ефективного використання трудового потенціалу.
Одним із головних інструментів упровадження ефективної зайнятості населення є економічний механізм державного регулювання зайнятості населення, який повинен розглядатися в системі глобальної стратегії в сфері зайнятості населення на всіх рівнях державного управління. В умовах соціально-економічної кризи існує загроза зникнення кадрового потенціалу в промисловості, будівництві, науці й науковому обслуговуванні. Оперативним заходом щодо державного регулювання зайнятості населення має бути забезпечення кожному зайнятому на виробництві мінімум вартості прожиткового рівня, з метою збереження існуючого кадрового потенціалу.
Характерною особливістю зайнятості населення для останніх дев'яти років є зменшення рівня зайнятості з-поміж жінок і молоді в основному в державному секторі економіки. За вказаний період питома вага жінок скоротилась приблизно на 30% у структурі працюючого працездатного населення. Це означає, що за такий короткий термін була звільнена кожна третя жінка-робітниця, що становить понад половину загального скорочення працюючих. В основі зниження зайнятості жінок перебувають суб'єктивні й об'єктивні причини.
В умовах масового скорочення працюючих послабився державний нагляд із виконання вимог законодавства щодо політики ефективної зайнятості населення. Через це роздержавлення і реструктуризація підприємств, їх перепрофілювання або банкрутство призводять до значних кадрових змін і без урахування інтересів робітників. Значна частина їх поповнює когорту безробітних, оскільки виникають проблеми з новими робочими місцями, відсутні умови для вільної міграції робочої сили і прискорення темпів розвитку приватної сфери господарювання.
Одним із стратегічних заходів щодо державного регулювання зайнятості населення є державний протекціонізм, який дає змогу зберігати стабільність у суспільстві й підтримувати на певному рівні життєзабезпеченість населення, хоча такі заходи призводять до імітації добробуту в сфері зайнятості. Стратегічною лінією держави має стати розширення приватного сектора, регулювання створенням малих і середніх підприємств. Головна мета таких заходів полягає в легалізації тіньового бізнесу зняттям обмежень в сфері підприємництва і вдосконалення механізму оподаткування, що дасть змогу більшості населення, незайнятого трудовою діяльністю, організувати приватний бізнес, а іншим легалізувати тіньовий бізнес.
Однією із форм залучення працівників і безробітних до системи ринкової соціально орієнтованої економіки є ринок праці, який в Україні існує у вигляді служб зайнятості на макроекономічному і регіональному рівнях.
В умовах економічної нестабільності спостерігається диспропорція попиту і пропозиції робочої сили. В системі ринкових відносин ринок праці виступає головним індикатором стану сучасної економіки, а рівновага між попитом і пропозицією на ринку праці свідчить про стабілізацію економічного розвитку. Скорочення обсягів виробництва загострює проблему зайнятості населення і дестабілізує ринок праці. Нині рівень безробіття становить 2,91%, хоча характерною особливістю сучасного ринку праці є приховане безробіття.
На ринку праці спостерігається негативна тенденція з працевлаштуванням вивільнених працівників і збільшується чисельність незайнятого населення, що свідчить про пасивну політику зайнятості.
Пасивна форма зайнятості, зорієнтована на збільшення допомоги в разі безробіття, призводить до неефективного використання трудового потенціалу і фінансових ресурсів із фонду зайнятості. Зростає чисельність незайнятих, з-поміж яких безробітні становлять 43,7%, які потребують працевлаштування. Складною залишається і проблема працевлаштування, бо на кожне вакантне місце претендує близько 12 робітників проти 13 у 2000 р. А відтак проблема збільшення новихробочих місць в усіх сферах економіки є одним із стратегічних заходів щодо державного регулювання зайнятості населення. Нині пропозиція робочої сили на ринку праці сягає близько 1 млн. чол.
За сприяння служб зайнятості щоквартально працевлаштовується приблизно 30 тис. чол. незайнятих, що становить чверть осіб, які звернулися з питань працевлаштування, тобто понад 5,5% проти 2000 р. Це пояснюється збільшенням кількості
Loading...

 
 

Цікаве