WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні - Курсова робота

Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні - Курсова робота

системи центрів зайнятості від констатування стану на ринку праці до регулювання та упередження негативних процесів і, передусім, у сфері контролю за професійною спеціалізацією вузів і перепідготовчих закладів обсягами і якісними параметрами випускників;
" перегляд регіональної політики щодо відповідальності та фінансово-організаційних функцій за схемою "відомство - регіонові";
" впровадження нестандартних режимів робочого часу як тимчасового заходу призупинення зростання безробіття;
" впровадження на державному і регіональних рівнях механізму протекціоністських заходів, спрямованих на тимчасовий захист вітчизняних товарів і врешті робочих місць;
" стимулювання державних і приватних роботодавців щодо створення нових робочих місць та мінімальних витрат на цю мету.
Основним завданням державної політики зайнятості є орієнтація регіонів на створення умов працевлаштування з урахуванням розвитку галузей економіки, забезпечення випереджаючої підготовки й перепідготовки робочої сили.
1.3. Проблеми відтворення робочої сили
Якісне відтворення людських ресурсів, формування трудового потенціалу та раціональне його використання - все це залежить від управління людськими ресурсами на всіх рівнях.
В даний час система управління трудовими ресурсами як складова частина управління соціально-економічним розвитком держави включає три взаємозв'язаних підсистеми, кожна із яких має свої чітко виражені проблеми.
І. Підсистема формування трудового потенціалу.
1. управління процесом відтворення населення:
" регулювання демографічних процесів;
" покращення умов життя жінки та дитини; піклування про здоров'я людини.
2. Управління процесами підготовки робочої сили:
" загальноосвітня школа;
" професійна орієнтація;
" підготовка, перепідготовка кадрів для народного господарства, підвищення їх кваліфікації.
3. Управління відтворенням робочої сили:
" оплата праці;
" суспільні фонди споживання;
" розвиток соціальної інфраструктури;
" використання вільного часу.
ІІ. Підсистема управління зайнятістю населення:
" управління процесами утворення вільних робочих місць в матеріальній і нематеріальній сферах;
" управління розподілом робочої сили через центри зайнятості, бюро працевлаштування;
" управління перерозподілом робочої сили в територіальному і міжгалузевому аспектах.
ІІІ. Підсистема управління процесом використання трудових ресурсів:
1. Управління технічним процесом;
2. Управління організацією праці;
3. Управління економікою праці.
Кожна підсистема вирішує певні проблеми, але вони всі разом спрямовані на вирішення проблеми відтворення трудового потенціалу, розподілу й перерозподілу його в межах регіонів, галузей та раціональному його використанню.
Трудові ресурси - важлива частина економічного потенціалу країни. Кількість трудових ресурсів постійно змінюється. Якщо в 1991 році чисельність трудових ресурсів становила 29,8 млн. чол., то за даними, наведеними в проекті прогнозу економічного і соціального розвитку України до 2015 року, чисельність зайнятих в галузях економіки, досягне свого мінімального значення у 2010 році - 19,5 млн. чол., в подальшому очікується поступове зростання зайнятих на 1-2 млн. чол. за 10 років.
Чисельність та динаміка трудових ресурсів справляють певний вплив на характер розвитку виробництва та економіку (інтенсивний чи екстенсивний тип розвитку) скорочення приросту трудових ресурсів обмежує можливість екстенсивного розвитку виробництва й збільшує залежність економічного зростання від підвищення продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу та створення високоефективного трудового потенціалу.
Трудовий потенціал - сукупність працездатного населення з врахуванням інтелектуального розвитку, здібностей, знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Управління ефективним використанням трудового потенціалу повинно виходити із оцінки його якості та забезпечувати її покращення.
Збереження та відтворення трудового потенціалу повинно здійснюватись за такими напрямками:
" постійне відслідковування визначальних показників стану трудового потенціалу в галузях і регіонах, що дасть можливість їх оцінити і на цій основі розробляти відповідні заходи на державному та регіональному рівнях;
" впорядкування регулюючої функції мінімальної заробітної плати;
" обґрунтування міжгалузевої, міжкваліфікаційної та міжпосадової диференціації заробітної плати;
" застосування цілеспрямованої, суворо вибіркової підтримки висококваліфікованих трудових колективів та окремих категорій спеціалістів;
" перехід до нової моделі відтворення робочої сили, яка б забезпечила відповідність трудового потенціалу вимогам, пов'язаним з процесом входження України в світовий економічний простір.
Переважна більшість наукових досліджень в галузі відтворення трудового потенціалу й ринку праці лягла в основу розробки таких програм, як Державна та регіональна програми зайнятості; Державна програма соціально-економічного розвитку; програма розвитку підприємництва, довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства; програма "Діти України". Всі ці програми направлені на відтворення якісного трудового потенціалу.
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ БЕЗРОБІТТЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ
2.1. Суть та рівень безробіття
Безробіття вважається великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціально орієнтованою економікою, як Японія, США, Німеччина та інші, кількість безробітних не була меншою 0,6% загальної кількості робочої сили. Взагалі ж експерти Міжнародної організації праці (МОП) вважають, що в наступні роки в середньому в світі рівень безробіття досягне 10% і повністю ліквідувати його не зможе ні одна країна.
Рівень безробіття визначається за формулою:
Для вимірювання безробіття, крім цього показника, користуються ще показниками абсолютної кількості безробітних (тисяч чоловік) та кількістю працівників, що претендує на одне вакантне місце.
Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактичного валового національного продукту від потенційного зробив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два проценти приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один процент.
Аналогічним чином - кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на два проценти викликає зростання норми безробіттяна один процент.
Закон Оукена дозволяє визначити рівень нормального безробіття, який, як встановлено, підвищується у зв'язку з розвитком ринкової економіки.
Із даного закону випливає, що певна величина приросту ВНП необхідна для того, щоб не було можливості
Loading...

 
 

Цікаве