WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні - Курсова робота

Проблеми зайнятості і відтворення робочої сили в Україні - Курсова робота

тільки на територіальному рівні реалізації, але й враховують галузевий рівень, тобто вона здійснюється не тільки виключно діями Державної служби зайнятості, а й передбачає активність галузевих міністерств, відомств, підприємств та організації різних форм власності.
Управління зайнятістю на державному рівні здійснюється за двома напрямами: активним і пасивним. В рамках активної політики пріоритетними напрямами є:
" сприяння працевлаштуванню через удосконалення діяльності центрів зайнятості;
" організація професійного навчання, консультації та профорієнтація незайнятого населення;
" застосування гнучкої форми зайнятості, регулювання вивільнення працівників, надання кредитів для збереження робочих місць та створення додаткових робочих місць на діючих підприємствах;
" створення малих підприємств;
" сприяння самозайнятості безробітних і незайнятих;
" організація оплачуваних громадських робіт;
" квотування робочих місць;
" регулювання трудових міграцій.
Пасивна політика зайнятості включає в основному такі заходи:
" виплата допомоги по безробіттю громадянам, які зареєстровані у центрах зайнятості як безробітні; вони отримають виплату на період тривалості безробіття. Розмір її визначається залежно від зарплати за останній місяць роботи, стажу, кваліфікації;
" оформлення дострокового виходу на пенсію за умови наявного трудового стажу, що дає право на одержання пенсії;
" підтримка безробітних, які відкривають власну справу; соціальний захист;
" страхування від безробіття.
Аналіз особливостей формування ринку праці в Україні свідчить про те, що механізм його регулювання має враховувати, з одного боку, загальні закономірності організації ринку, властиві ринковій економіці, а з іншого - соціально-економічні й політичні особливості розвитку нашої держави.
Процеси зайнятості населення регулюються на трьох рівнях: державному, регіональному та на рівні підприємства. Для того, щоб політика регулювання процесів зайнятості була ефективною, необхідна максимальна узгодженість дій на всіх рівнях. На державному рівні визначаються мінімальні необхідні нормативи функціонування ринку праці, його загальні межі. Держава забезпечує уніфікацію системи соціального і трудового законодавства, визначає обсяг прав роботодавців і найманих працівників, можливості їхньої участі в управлінні виробництвом, межі компетенції місцевих органів управління ринком праці.
На регіональному рівні складається програма зайнятості населення, вивчається стан ринку праці, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили з урахуванням специфіки коленого регіону.
Третій рівень регулювання ринку праці - підприємства. На цьому рівні регулюванню підлягають такі моменти: робочі місця і трудові процеси; планування у сфері кадрів, професійне навчання та соціальний захист.
Механізми державного регулювання зайнятості є ефективними лише тоді, коли вони ґрунтуються на правовій базі, гарантуючи забезпечення прав громадян на працю, регулювання та організацію зайнятості населення, компенсації при втраті роботи.
В Україні прийнято ряд законодавчих актів у галузі удосконалення використання робочої сили, працевлаштування та зайнятості населення. Зокрема, закони України: "Про зайнятість населення", "Про підвищення соціальних гарантій для громадян", "Про охорону праці", "Про організацію оплачуваних громадських робіт", "Про інспекцію з контролю за виконанням законодавства про зайнятість населення", "Про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги членам їх сімей", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді України". Існуюче законодавство в галузі зайнятості відіграє позитивну роль у механізмі регулювання ринку праці.
Регулювання зайнятості здійснюється на базі правових, адміністративних та економічних регуляторів.
Правові механізми розвитку ринку праці включають нормативно-правове забезпечення оптимізації заробітної плати на рівні ціни робочої сили, соціальних гарантій при безробітті. Система цих механізмів діє у всіх аспектах соціально-трудових відносин: соціальна підтримка як працюючих, так і безробітних, соціальний захист неконкурентоспроможної робочої сили (молоді, інвалідів, багатодітних сімей).
Адміністративні механізми (центрів зайнятості, центрів профорієнтації, центрів реабілітації) спрямовані на створення адекватної інфраструктури ринку праці.
Економічні механізми реалізуються через диференційовану систему податків, формування спеціальних страхових фондів, використання квот на працевлаштування, надання позики, кредиту для організації додаткових робочих місць. Знижуючи процентні ставки за кредит, держава робить його дешевшим, що в свою чергу призводить до збільшення інвестицій розширення виробництва; сприяння постачанню ресурсами й збуту продукції за умов збільшення робочих місць; фінансування для створення приватних господарств, сімейного бізнесу.
З метою забезпечення зайнятості населення, задоволення потреб громадян в праці Кабінетом Міністрів і місцевими органами державної виконавчої влади розробляються річні та довготермінові державні й територіальні програми зайнятості населення. Ці програми спрямовані на:
" сприяння розвитку та структурній перебудові економіки, розширення сфери зайнятості за рахунок створення нових робочих місць шляхом прямого інвестування пріоритетних галузей і регіонів;
" стимулювання нових форм господарювання, наукомістких виробництв, підприємницької діяльності, розвиток малих і середніх підприємств та організацій;
" поліпшення системи відтворення робочої сили в поєднанні з розвитком робочих місць; організацію профорієнтації, перепідготовка робочих кадрів та підвищення їх кваліфікації;
" організацію оплачених громадських робіт; добровільне переселення громадян в межах України; соціальну підтримку, соціальний захист громадян, не здатних на рівних можливостях конкурувати на ринку праці;
" розробку заходів сприяння зайнятості сільського населення.
Слід відмітити, що програма сприяння зайнятості - це динамічний інструмент активної політики держави.
Розробка програм зайнятості населення в Україні розпочалась в 1995 році. Зараз розроблена Програма сприяння зайнятості населення на період до 2010 р. Програма визначає такі головні цілі:
" підтримка створення нових робочих місць і продуктивної зайнятості;
" формування ефективної структурної та регіональної політики зайнятості;
" диференційований підхід до скорочення виробництва і забезпечення допомоги звільненим працівникам;
" удосконалення схеми громадських робіт, щоб зробити їх більш прийнятними і доступними для безробітних;
" сприяння самозайнятості і поліпшення системи надання грошової допомоги безробітним;
" запровадження порядку працевлаштування, за яким усі нові робочі місця заповнюються робочою силою тільки за направленнямицентрів зайнятості. Це дозволить, з одного боку, "засвічувати" робочу силу в "тіньовій економіці", а з другого хоча б частково працевлаштувати безробітних;
" зміщення акцентів у роботі
Loading...

 
 

Цікаве