WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці - Курсова робота

Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці - Курсова робота

нових господарюючих суб'єктів на монополізовані ринки.
По-друге, основним об'єктом структурної демонополізації були державні організаційні структури монопольного типу і, так звані, "добровільні об'єднання", які збереглихарактерні риси адміністративно-командного стилю управління. Переконливих заперечень щодо їх штучності, наявності в них хоч яких-небудь корисних господарських функцій знайдено не було.
По-третє, беручи участь в процесах демонополізації, Комітет наполягав на диференційованому підході (залежно від галузі) до функціонування і регулювання відповідних ринків, суспільних інтересів, індивідуальної особливості конкретних суб'єктів господарювання. В ряді випадків саме органи Комітету заперечували проти поділу, якщо його наслідком могла стати поява неконкурентноспроможних підприємств.
Необхідність розвитку малого підприємництва, вузькі географічні межі ринків роздрібної торгівлі зумовили жорсткі вимоги Комітету до поділу колишніх торгів і приватизації магазинів як окремих об'єктів.
В той же час, враховуючи, що розукрупнення може мати негативні наслідки для конкурентоспроможності вітчизняних підприємств із значним експортним і науково-технічним потенціалом, визнано за доцільне збереження таких цілісних комплексів як "Дніпроазот", "Мотор-Січ", "АвтоЗАЗ", "Кременчуцький автомобільний завод", Холдінгові компанії "Донбасантрацит", "АвтоКРЛЗ", "Завод ім. Малишева", "Луганськтепловоз", Акціонерне товариство "Укрнафта" і ряд інших.
Лише у 1996 - 1997 роках без розукрупнення було приватизовано 214 монопольних утворень. У кожному такому випадку Комітет зважував можливість здійснення демонополізації з можливістю збереження цілісних майнових комплексів, прогнозував наслідки цих дій. Невиправдане роздрібнення суб'єктів господарювання мало місце лише у випадках, коли при розробці галузевих планів демонополізації відповідні органи державної влади формально ставилися до їх складання, не зважаючи на всі можливі наслідки реструктуризації підприємств.
Загальним підсумком демонополізації є те, що час, коли вся економіка держави була єдиним блоком, єдиною економічною одиницею, на чолі якої стояв Кабінет Міністрів (а ще раніше - Рада Міністрів), відповідні політичні органи, залишився в минулому. Окрім підприємств, які входять до державного сектору, і до певної міри все ще перебувають під адміністративним впливом, економіка керується вже приватними і конкурентними стимулами.
Констатуючи створення в Україні критичної маси конкурентних відносин, за досягнення якої вони стають самостійним і потужним чинником розвитку економіки, ми водночас повинні мати на увазі, що ця критична маса ще є недостатньою для того, щоб її результати можна було б вважати остаточними. Нашій державі важливо проявити достатньо політичної волі, щоб подолати спокусу прийняття антиконкурентних рішень, що можливо і здатні дати хвилинний ефект, але в перспективі завдають величезної шкоди економіці та суспільству. Це стає особливо актуальним, коли ми бачимо, як проблеми окремих галузей вирішуються за рахунок створення монопольних посередників (в агропромисловому комплексі, в електроенергетиці). Доводиться чути, що в період загострення економічної кризи проблеми конкуренції втрачають свою актуальність. Безумовно, відхилення від норми, якісь компроміси можуть бути, але недопустимо, щоб у сукупності ці винятки досягли межі, за якою кількість переходить у якість, коли може зруйнуватися досягнута з великими зусиллями критична маса конкурентних відносин, про яку йдеться.
Крім того, важливою функцією Антимонопольного комітету України є здійснення контролю за економічною концентрацією на ринках держави. Контроль, який є базовим поняттям для антимонопольного законодавства, здійснюється згідно з Законом України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції". Проблема реорганізації, злиття та приєднання суб'єктів господарювання поряд з позитивними наслідками цих дій для виробничої діяльності та фінансового стану учасників такої економічної концентрації, а також розвитку відповідних галузей економіки, може мати і негативний вплив на стан конкуренції на відповідних товарних ринках, а отже і для економіки країни. Для попередження і усунення таких негативних впливів створена і функціонує система контролю за економічною концентрацією. Якщо в процесі економічної концентрації можуть утворитися монопольні утворення або суттєво знизитися рівень конкуренції на відповідних ринках, то Антимонопольний комітет України відповідно до своїх завдань та повноважень повинен попередити такі дії, що можуть мати негативні наслідки.
Статтею 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою визначені повноваження Комітету, встановлено, зокрема, що Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право "забороняти або дозволяти створення монопольних утворень центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також господарюючими суб'єктами" [20,5]. Таким чином, контроль за економічною концентрацією, який здійснюється відповідно до вимог статей 14 та 15 Закону України "Про обмеження монополізму...", є одним із найважливіших напрямків роботи Комітету. Крім того, норми щодо контролю за економічною концентрацією введені в низку законодавчих актів, що регулюють економічні відносини в різних сферах.
Практично система державного контролю за економічною концентрацією в Україні діє з 1995 року після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.94 № 765 "Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків", якою запроваджена процедура отримання згоди Комітету на концентрацію суб'єктів господарювання [9,7].
Актами законодавства встановлено, зокрема, що реорганізація (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання, придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи структурних підрозділів суб'єктів господарювання, у випадках, передбачених законодавством, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України.
Згода на концентрацію органами Комітету надається у випадках, якщо вона не призводить до появи монопольних утворень, посилення домінуючого становища учасників концентрацій на відповідних товарних ринках чи суттєвого обмеження конкуренції. Ці умови виконуються, зокрема, при створенні об'єднань, які є вертикально інтегрованими структурами; у випадках інтеграції суб'єктів господарювання, які діють на різних ринках, навіть якщо серед учасників концентрації є монопольні утворення; об'єднань підприємців, перш за все асоціацій, метою яких є здійснення представницьких функцій щодо своїх учасників, координація їх діяльності у сферах та у спосіб, що не обмежують конкуренцію між ними, та за умови, що ці об'єднання не здійснюють підприємницької діяльності. Прикладом
Loading...

 
 

Цікаве