WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці - Курсова робота

Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці - Курсова робота

переслідуються законом. Однак,таємний зговір не може існувати довгий час. Високий рівень прибутку і монопольна ціна приваблюють в цю галузь нових виробників, що загострює конкуренцію.
Синдикат - це таке монополістичне об'єднання, в якому підприємства, що до нього входять, втрачають свою комерційну самостійність. Збут товарів, а часто і закупівлю сировини здійснює контора синдикату. Кожен часник синдикату одержує від контори відповідну частину прибутку, який залежить від квоти виробництва та інших умов.
Трест - це такий вид монополії, де учасники втрачають не лише комерційну, а й виробничу самостійність. Усіма справами відає правління тресту, а колишні власники підприємств стають власниками акцій, на які вони одержують девиденти, відповідно до вкладеного капіталу. Трест, як правило об'єднує однорідні підприємства.
Концерн - це об'єднання формально самостійних підприємств різних галузей виробництва, транспорту, торгівлі, банків і страхових компаній на основі повної фінансової залежності від власників контрольного пакету акцій. Ядром концерну є велике промислове підприємство, трест, банк або спеціально створене головне товариство - холдінг.
В сучасних умовах синдикати і трести в чистому вигляді майже не трапляються. Переважною формою монополістичних об'єднань стали багатогалузеві концерни.
Також, штучно створену монополію слід відрізняти від природної, обумовленої обмеженістю факторів виробництва особливими, природнокліматичними умовами, якістю земель, видатними фізичними або розумовими здібностями людей, особливо прибутковими сферами вкладання капіталу і т. д. В цьому випадку до складу доходу - ренти, заробітної плати і проценту - входить економічний прибуток, який породжується природною монополією на фактори виробництва.
Монополізм породжений ринком. Про його існування можна судити по руйнації ринкових механізмів, гальмуванню науково-технічного прогресу, утриманню високих цін. Не варто ототожнювати з монополією будь-яке велике підприємство у виробництві, торгівлі, банківській справі. Джерелами монополістичних тенденцій бувають дрібні і середні підприємства, держава і т.п. Звичайно, усередині великого бізнесу завжди прихований неабиякий потенціал монополізму. Будь-яка могутня корпорація не геть скористатися вигодами свого положення у виробництві, тяжіє до встановлення диктату над ринком, розглядаючи це як один з ефективних варіантів економічної поведінки. Але в сучасному ринковому господарстві така можливість зовсім не обов'язково перетворюється в реальність.
Монополізацію стримують ринок із його конкуренцією, диверсифікація виробництва і продажів, глибока інтеграція окремих країн у світове господарство, політика держави. Наприклад, корпорація ІБМ, що є визнаним лідером світового виробництва елементів комп'ютерних технологій, протягом багатьох років нарощує (а не обмежує) виробництво і продажі, постійно удосконалює (а не погіршує) якість виробів і розширює їхній асортимент, знаходиться на передових рубежах НТП (а не перешкоджає освоєнню його результатів), гнучко маневрує цінами (а не намагається зберегти їх монопольно високими).
Домігшись домінуючого положення на ринку, монополія прагне його зміцнення, застосовуючи різноманітні методи конкуренції.
Якщо демонополізація приносить результати, то стратегія монополій змінюється. Опинившись у конкурентній ситуації, монополії прагнуть підпорядкувати собі ліцензування і тим самим зберегти контроль над ринком, право на ліцензування звичайно аргументоване багаторічним лідерством у даному секторі економіки, наявністю потужного науково технічного потенціалу, кваліфікованих спеціалістів і іншими обставинами. Практика свідчить, що корпорації, що стали офіційними регулювальниками ліцензій, користуються цим у власних інтересах.
Одним із варіантів стратегії монополій є розширення групи товарів нееластичного попиту. Диктат монополій надійно гарантован, коли споживачу пропонують телевізори, холодильники, автомашини й інші товари без можливості вибору різних моделей у залежності від ціни. Якщо такі явища мають місце в економіці, ми можемо говорити про справжнє всевладдя монополій. Інтересам монополій об'єктивно відповідає розповсюдження системи натурального розподілу, що цілком руйнує ринок.
Руйнація ринків монополіями не принесе економіці нічого гарного. Руйнуючи стимули до технологічним інновацій , монополії роблять економіку надзвичайно марнотратною, вона розвивається головним чином за рахунок залучення додаткових ресурсів, приречена на низьку ефективність. Для одержання прибутку у відсутності конкурентів не обов'язково освоювати ефективні технології, знижувати витрати і розширювати збут, достатньо встановити монопольні ціни і нав'язати їх споживачам. Останнім доведеться миритися і з тим, що товари продаватимуться в обмежених кількостях, а якість знизиться. У монополізованій економіці ціни слабко реагують на коливання потреб і попиту. У результаті споживачі надовго виявляються без товарів і послуг.
II. Причини та характер антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці
Оскільки чисті монополії зустрічаються украй рідко, у повсякденній свідомості і в пресі закріпилося ототожнення монополії з великою олігополістичною фірмою. Маються на увазі великі компанії, які володіють високою долею продажу на галузевому ринку, значними розмірами фінансових активів і прибутків.
Підсумовуючи зазначені в Главі 1 властивості монополій, треба визнати, що ряд обставин говорить на захист монополій. Розвиток науково-технічного прогресу ефективний лише в крупних формах. Загальновідомо, що хоча й значна частина видатних технічних відкриттів XX ст. зроблена дрібними підприємцями, реалізувалися вони у великому бізнесі. Велике виробництво дозволяє краще використовувати ефект масштабу і широко розгортати науково-дослідні і конструкторські розробки. Все це при інших рівних знижує собівартість і підвищує якість продукції. Стереотипи мислення початку XX ст., нібито монополія завжди прагне паразитувати на досягнутому, гальмувати НТП, сильно застаріли. Сучасна монополія існує в умовах розвиненого ринкового господарства, яке постійно приховує загрозу конкуренції - внутрішньогалузевої чи міжгалузевої, національної чи іноземної, реальної чи потенційної.
В той же час, не позбавлені підстав і багато доводів проти монополій. Звичайно, монополісту простіше існувати, ніж виробнику в умовах абсолютної конкуренції. Монопольна влада над цінами приховує загрозу піти по "легкому шляху", оскільки завжди зберігається певний запас міцності. Тому в великих фірмах уникають надмірно частих і глибоких модифікацій продукції, що виробляється. Окремі винаходи нерідко притримуються і впроваджуються тільки в комплексі. Великий бізнес неминуче має тенденцію до бюрократизації, нарощенню неефективності. Також існує неефективність в розподіленні ресурсів. Діяльність монополій посилює диференціацію доходів, може призвести до соціально-політичних конфліктів.
До того
Loading...

 
 

Цікаве