WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці - Курсова робота

Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці - Курсова робота

цього зміщення наголосів полягає в тому, що створення конкурентної структури на тому чи іншому ринку - умова хоч і необхідна, але недостатня; необхідно розвивати конкуренцію на цьому ринку. Таким чином, на перший план виступає застосування антимонопольного законодавства. Головнезавдання конкурентної політики поступово зміщується в сторону всебічного сприяння економічному зростанню держави шляхом розвитку і вдосконалення конкурентного середовища, створеного на попередніх етапах функціонування економіки.
На сьогодні Комітет вже не має потреби вирішувати всі питання одразу, а має можливість зосередитися на розв'язання тих з них, які є найбільш болісними для суспільства, а саме: на проблемі державного регулювання природних монополій; проблемі поєднання владних та господарських функцій; проблемі дискримінаційних, щодо підприємств, дій органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю.
З року в рік на ринки природних монополій або суміжні з ними ринки припадає половина зловживань монопольним становищем. Зловживання монопольним становищем - це дії монополістів, спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим підприємцям. Перш за все це стосується ринків житлово-комунального господарства, залізничного транспорту, паливно-енергетичного комплексу.
Відбувається завищення тарифів у регіонах на розмір пільг, непередбачених бюджетами різних рівнів з метою отримання більшого прибутку в умовах регулювання рентабельності чи в боротьбі за дотації з державного бюджету (наприклад, тарифи на водопостачання для промисловості і населення у деяких областях відрізняються у 4-8 разів, а подекуди - у 100 разів; тарифи на теплопостачання майже скрізь відрізняються у 2-3 рази). Масового характеру набуло завищення суб'єктами природних монополій норм споживання і втрат, причому не тільки газу, а й усіх видів ресурсів. За оцінкою Антимонопольного комітету України розмір плати, нарахованої підприємствами житлово-комунального господарства за фактично не надані послуги (недогрів, недолив, недоосвітлення) складає приблизно 30 відсотків її загальної суми. Тільки одинадцять підприємств теплопостачання різних областей, справи яких розглянуто органами Комітету у 1998 році, своїми діями, по встановленню монопольне високих або дискримінаційних цін, завдали споживачам збитків на суму 6,3 млн. грн. [14,3].
Залучивши через відповідні відомчі структури сприятливі для себе норми споживання, за якими відбувається розрахунок оплати послуг, суб'єкти природних монополій всіляко прагнуть не допустити впровадження системи розрахунків за фактично наданий обсяг послуг. Так, внаслідок дій ТВО "Харківкомунпромвод" було фактично заблоковано встановлення квартирних лічильників холодної води у м. Харкові. Ігнорування показників лічильників ЖЕКами при розрахунках з населенням мало місце у містах Вінниці та Києві.
Зловживання з боку монопольних утворень створюють загрозу розвиткові конкуренції на суміжних ринках. "Укрзалізниця" витісняє транспортно-експедиційні компанії (їй вигідніше мати справу з небагатьма), "Укргаз" -підприємства, що встановлюють газові лічильники (бо прагне забезпечити монополію для себе), ДАК "Хліб України" витісняє торгівців зерном (під приводом виконання держзамовлення).
Останнім часом в діяльності суб'єктів природних монополій, які діють на ринках послуг, що надаються населенню, з'явилася нова, вкрай небезпечна, тенденція. Не отримуючи коштів від споживачів і дотацій з місцевих бюджетів, вони стають на шлях згортання відповідних послуг або різкого погіршення їх якості, подекуди просто вдаються до шантажу: "Або платіть стільки, скільки вимагаємо і за те, що надаємо, або зовсім нічого не отримаєте". Безумовно, споживач має платити за надану йому послугу, але той, хто сплатив, має отримати її в повному обсязі і належної якості, і держава повинна йому це гарантувати. Повинна бути адресна, цільова, індивідуальна робота з неплатниками, а не огульне, за принципом кругової поруки, відключення і тих, хто платить, і тих, хто не платить. Якщо цю проблему в найближчий час не буде вирішено, гарантувати підтримання соціальної стабільності суспільства буде важко. Подальший перерозподіл внутрішнього валового продукту на користь суб'єктів природних монополій перетворюється на істотний антиконкурентний, антисоціальний чинник загальноекономічного характеру.
Отже, знов постає проблема створення ефективної системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, яка б виступала замінником конкурентного тиску щодо них. Проте, безмежно затягнувся розгляд у Верховній Раді України проекту Закону України "Про природні монополії1". Важливу роль міг би відіграти Указ Президента України від 19 серпня 1997 року № 853 "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій", який створив відповідні концептуальні засади діяльності органів виконавчої влади. Проте, його реалізація наштовхнулась на шалений опір галузевих відомств.
Між тим, питання ефективної системи регулювання природних монополій безпосередньо зачіпає вкрай болісну проблему: повного відшкодування населенням плати за послуги житлово-комунального господарства, яка набула сьогодні неабиякого політичного звучання.
Так, Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного Комітету було перевірено ряд підприємств комунального господарства міста і було виявлено численні факти необгрунтованого завищення тарифів.
Але головний висновок цих перевірок полягає в тому, що є можливим перехід до стовідсоткового відшкодування вартості ряду комунальних послуг населенням без підвищення тарифів на них, за рахунок самого лише усунення зловживань при формуванні тарифів з боку відповідних суб'єктів господарювання. Те, що такий висновок не є порожнім фантазуванням, підтверджується погодженням Севастопольської міськдержадміністрації із пропозиціями територіального відділення, її розпорядженням вперше в Україні існуючі тарифи на послуги ДКП "Севміськводоканал", теплову енергію, що надається ДКП "Севтеплоенерго", розмір квартирної плати, що мали місце при 80 відсотках відшкодування вартості послуг населенням, з 01.08.98 збережено при повному відшкодуванні вартості послуг мешканцями міста. А тариф на вивезення твердих побутових відходів зменшено на 39-48 відсотків (диференційовано, залежно від районів вивезення). Не можна стверджувати, що "севастопольський варіант" є підхожим повсюдно, але те, що він можливий у багатьох містах нашої держави сумніву не викликає.
Інша гостра проблема пов'язана з широкою практикою поєднання в одній особі владних функцій і функцій здійснення господарської діяльності. Наявна суттєва спорідненість таких явищ як монополізм і адміністративна економіка. При поєднанні вони надзвичайно посилюють одне одного і часто призводять до істотного обмеження, а то й повного усунення конкуренції з тих ринків, на яких здійснюється господарська діяльність органів влади та
Loading...

 
 

Цікаве