WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Соціально-економічна природа інфляції - Реферат

Соціально-економічна природа інфляції - Реферат

Адже підвищення цін на нафту привело до ще більшого зростання цін на відповідні товари і послуги, що дало змогу не тільки вирівняти торговий баланс, а й поліпшити його. У результаті, так би мовити, сторона, що нанесла перший ціновий удар, виявилась у програші.
Однак, у взаємовідносинах України з Росією, головним партнером нашої держави в зовнішній торгівлі, встановити подібний компенсуючий механізм практично неможливо. Ми не мали і досі не маємо змоги підвищити ціни на товари, що експортуються в Росію в такій же пропорції, як свого часу підвищились ціни на енергоносії. Тому відразу виник і зберігається значний дисбаланс у торгівлі з Росією, що також стало важливим чинником інфляції. Аналогічне явище спостерігалось і на внутрішньому ринку та у сфері державних фінансів: номінальні видатки бюджету зростали значно швидше, ніж номінальні доходи. Тому головним чинникомінфляції в Україні свого часу була не стільки негативна і невиважена бюджетна політика, скільки зростання цін на енергоносії. Воно багато в чому негативно вплинуло на ту ж економіку, спад якої негативно позначається на фінансовій ситуації.[9.86]
Стійка інфляція часто виникає внаслідок експансіоністської кредитно-грошової і фіскальної політики, при цьому інфляційний податок, що виникає, використовується урядом з метою фінансування дефіциту державного бюджету. Інфляційний податок - це особистий вид податку, на стягнення якого не потрібний ніякий закон чи податкова інспекція. Податок автоматично сплачується в міру того, як домашні господарства із зростанням цін втрачають усе більше грошових ресурсів. Інфляційний податок переважно є регресивним. Еластичність попиту на гроші частіше менша від одиниці, тому бідніші люди виплачують більш високу частку свого доходу як інфляційний податок, ніж багаті. Високий рівень інфляції зумовлюється через значний і стійкий дефіцит бюджету, який можна покрити в три способи: позичити кошти, використати валютні резерви, за рахунок емісії грошей. Значну роль у покритті дефіциту бюджету відіграють зовнішні і внутрішні запозичення. Державні позики не вирішують проблеми інфляції, а лише віддаляють її. У разі відсутності ефективного управління процесом державних запозичень, як це сталося в Україні, вони можуть призвести до кризових явищ, інфляції, яка виявляється в загальному підвищенні цін і знижені курсу національної валюти. Тому важливого значення набуває дослідження динаміки рівня інфляції не тільки у взаємозв'язку з рівнем бюджетного дефіциту, а й з урахуванням динаміки державного боргу.
За даними Комітету статистики України за 1999 рік, між індексом інфляції і дефіцитом бюджету існує незначний кореляційний зв'язок (r = 0,469). Це означає, що дефіцит бюджету несуттєво впливав на рівень інфляції в ретроспективному періоді, але, виходячи з розміру дефіциту бюджету, практично неможливо спрогнозувати, яким очікується індекс інфляції.
Як зазначалось, одним із проявів інфляції є зниження курсу національної валюти. Академік В.Геєць вважає, що "проблему курсу національної валюти не можна розглядати у відриві від рівня інфляції."[3,15]
Це підтверджується рівняннями регресії (1)-(3), що показують наявність тісного кореляційно-регресивного зв'язку між індексом інфляції і темпами коливання офіційного курсу гривні до долара:
(1)
(2)
(3)
де:
Х - індекс інфляції;
Y - темпи зміни офіційного курсу гривні до долара ( на кінець місяця до попереднього).
Як видно з наведених рівнянь, зростання темпів зміни офіційного курсу долара до гривні на 1 % може призвести до зростання рівня інфляції на 0,984%. Високі значення коефіцієнта кореляції свідчать, що встановлені залежності можна використовувати для короткострокового прогнозування рівня інфляції залежно від зміни валютних курсів.[5,10]
Враховуючи наявність тісного кореляційного зв'язку між індексом інфляції та індексом зміни офіційного курсу гривні до долара, а також те, що при плаваючих обмінних курсах дефіцит бюджету призводить до інфляції (як правило, більш високий рівень дефіциту бюджету супроводжується більш високими темпами інфляції), необхідно зважено підходити до вибору валютних курсів - фіксованого чи плаваючого.
Можна проаналізувати взаємозв'язок між інфляцією та іншими макроекономічними показниками в Україні на прикладі основних індикаторів грошового ринку - валютного курсу та облікової ставки НБУ, і головного макроекономічного показника - ВВП (див.табл.1). Для аналізу візьмемо 1995-2000 роки, тобто період, який можна визначити як період макроекономічної та макрофінансової стабілізації.
Наведені дані свідчать, що економічна та фінансова ситуація в Україні надзвичайно заплутана і певною мірою неординарна. Адже, як правило, динаміка ВВП та інфляції у країнах з керованою ринковою економікою в цілому досить сумірні. В Україні ж темпи інфляції не просто не збігаються з економічною динамікою - вони абсолютно несумірні, що видно з графіка (див.рис.1).[10,7]
Отже, навіть після відносної стабілізації 1995-1996 рр. досягти збалансованості в динаміці ВВП та купівельній спроможності гривні не вдалося. Це свідчить, що основні чинники інфляційних процесів в Україні не стільки пов'язані зі станом економіки, скільки викликані зовнішнім впливом (зростанням цін на енергоносії), а в подальшому невдалою фінансовою політикою, яка проявлялась у незбалансованості державних фінансів та розкручуванні механізму державного запозичення.
Відсутній також чіткий взаємозв'язок інфляції з курсом національної валюти, що видно з графіка (див.рис.2).[1,260]
Хоча криві динаміки двох макрофінансових індикаторів досить порівнянні, визнати їх взаємозв'язок коректним і скорельованим все ж можливо. Так, протягом 1996-1997 рр. відбулась стабілізація курсу гривні, хоча інфляція була все ще відчутною. І навпаки, у 1998-2000 рр. стався обвал курсу - майже втричі (2,9 рази) при істотно нижчій інфляції за ці роки (у цілому 1,8 рази) (див.таб.2). [8,33]
Також несумірними є індекс інфляції та динаміка облікової ставки НБУ як одного з основних показників, що характеризує вартість грошей. Як відомо, облікова ставка складається з двох елементів - рівня інфляції та реальної вартості грошей у вигляді процентної ставки за кредитами (у середньому 7-8%). Якщо виходити з того, що вартість грошей досить стабільна, то динаміка облікової ставки має безпосередньо корелювати з інфляцією. Однак, в Україні у взаємозв'язку даних двох показників ніякої закономірності не виявляється.[9,48]
Підсумовуючи, слід зазначити, що існували в Україні і багато інших факторів, які штовхали ціни вгору, що робить задачу зведення інфляції до нуля невиконаною:
" технологічна відсталість і витратна структура виробництва, а також
Loading...

 
 

Цікаве