WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Науково-технічна революція та науково-технічний прогрес - Реферат

Науково-технічна революція та науково-технічний прогрес - Реферат


РЕФЕРАТ
з курсу "Макроекономіка"
на тему:
"Науково-технічна революція
та науково-технічний прогрес"
Протягом усієї історії людство перебуває в стані постійного наукового і технічного пошуку. Розум, зусилля і майстерність рук людини дали змогу їй пройти, напри, вклад, в галузі енергетики шлях від набуття вміння застосування вогню до відкриття ядерної і термоядерної енергії; в галузі транспорту - від винайдення колеса до створення сучасних надшвидкісних поїздів або літаків. Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково-технічним прогресом, На відміну від науково-технічного прогресу, що споконвіку супроводжує розвиток цивілізації, науково-технічна революція (НТР) - це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що відбувається в результаті поєднання процесів наукової та технічної революції.
Основні риси сучасної науково-технічної революції такі:
1. Небувало швидкий розвиток науки, її взаємодія як з матеріальним виробництвом, так і іншими видами діяльності, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Наука не тільки перетворилася в одну з провідних сфер людської діяльності, а й стала одним з інтеграційних чинників виникнення міжгалузевих систем господарства, як національних, так і світових. Подібний прорив став можливим завдяки сучасним системам освіти та великим затратам на наукові дослідження. Особливо великі досягнення в сфері освіти і наукових досліджень мають США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, малі промислово розвинуті країни Європи. Стало цілком очевидним, що для передових країн наявність наукового потенціалу і високоосвічених кадрів є значно ціннішим економічним ресурсом, ніж будь-який вид мінеральної сировини, а капіталовкладення в науку - це капіталовкладення в майбутнє.
2. Всеосяжність НТР, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й обслуговування, побут, культуру впливає на психологію і ментальність жителів передових країн. Масштаби цього процесу вражаючі. Так, якщо спеціалісти можуть пишатися масовим застосуванням роботів, які? використовуються для виготовлення кузовів автомобілів (мал. 17) або панелей телевізорів найвідоміших марок, то звичайна людина може оцінити здобутки НТР, маючи можливість негайно зателефонувати з найближчого телефону-автомата в будь-який кінець світу, за хвилину розрахуватися в магазині за цілий кошик товарів за допомогою електронної кредитної картки або без зволікань перерахувати гроші партнеру в інший кінець світу.
3. Корінним чином змінюється технічна і технологічна база господарства світу. НТР розвивається і вглиб - освоюються мікро-
світ атома, генна інженерія, нові фізико-хімічні процеси; і вшир - в нових технічних конструкціях поєднуються традиційні механічні та електричні системи з мікропроцесорною технікою, системи управління - з мережами ЕОМ електронного в'язку та кібернетичними пристроями.
Про сучасний стан технічної і технологічної оснащеності тієї чи іншої країни можна зробити висновок, виходячи з обсягів виробництва та застосування ЕОМ і наукоємної продукції в цілому. На сьогодні понад 50 % обсягу виробництва цих галузей припадає на США та Японію.
Науково-технічна революція впливає і на зміни в розміщенні господарства світу. Так, географія промисловості, що склалася під впливом чинників, які діяли наприкінці XIX - першій половині XX ст. доповнюється такими новими рисами.
1. Відбулася переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості від орієнтації на місцеву сировину до орієнтації на ринки збуту кінцевого продукту. Більшість промислових районів, що нині найбільш динамічно розвиваються, якраз не мають сировинних баз. Так, Японія, Франція, Італія, Республіка Корея на 9/10 залежать від довозу енергоносіїв, мінеральної сировини, але мають потужну енергетику і важку промисловість. Добувна промисловість зберігає провідне значення тільки в нових ресурсних районах окремих розвинутих країн (Канада, Австралія, ПАР тощо), в країнах, що розвиваються, та деяких постсоціалістичних країнах (Росія, Казахстан тощо).
2. Основними центрами і регіонами, до яких тяжіє розміщення виробництва й інших видів економічної активності, стали осередки і території з передовою наукою та освітою. Територіальне поєднання освіти, науки, наукоємних виробництв стало типовим для великих столичних агломерацій і провідних промислових районів економічно розвинутих країн. В США - це райони Промислового поясу та Тихоокеанського узбережжя; в Європі - так зване індустріальне ядро Європи, що охоплює території від півдня Великобританії до північної Італії; в Японії - зона мегалополісу Токайдо; в Росії - регіони Москви, Санкт-Петербурга, в Україні -Придніпров'я, Донбас. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси - цілеспрямовано сформовані зони діяльності, в яких поєднуються взаємодіючі науково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підприємства. Вони вже створюються в Японії, США, Франції та інших країнах.
3. Сучасні процеси перебудови світового господарства привели до високої територіальної концентрації виробничої діяльності і населення. Посилилися процеси урбанізації, що, з одного боку, сприяє консолідації ринків збуту, створенню перспективних маркетингових систем, використанню спільної інфраструктури, з другого - загострює екологічні і соціальні проблеми. Звичайно, на розміщення господарства впливають й інші чинники: орієнтація на використання висококваліфікованої робочої сили в економічно розвинутих країнах або на дешеву робочу силу в країнах, що розвиваються; можливості використання вигідного географічного положення або транспортної доступності; орієнтація на потенційні ринки збуту продукції. До того ж доводиться враховувати і екологічний чинник - законодавством багатьох країн передбачаються жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища.
Отже, до XXI ст. світ підходить, демонструючи не тільки політичну взаємозалежність, а й певну єдність і взаємозв'язаність своїх технічних і господарських систем.
Висновки
Світове господарство - система національних господарств, що пов'язані і взаємо. діють відповідно до законів міжнародного поділу праці. Міжнародний поділ праці фор. має якісно нову ситуацію в географічному поділі праці і полягає у спеціалізації окрему країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках.
Світове господарство - складна система, яка має численні структури. Найголовніші з них - соціально-економічна, функціонально-галузева і територіальна. . особливостей соціально-економічної структури залежить напрям суспільно-політичного та економічного розвитку держав, а від стану функціонально-господарські структур - розвиток суспільного та міжнародного поділу праці. Територіальна структура визначає просторові риси і пропорції географії світового господарства.
Особливо великий вплив на розвиток світового господарства має науково-технічна революція, яка являєсобою якісний стрибок у розвитку науки, техніки і продуктивних сил суспільства. Під її впливом знаходяться не тільки сучасний стан та структура господарства, а й відбуваються якісні і територіальні зрушення в географії світового господарства.
Loading...

 
 

Цікаве