WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Монополія і досконала конкуренція - Курсова робота

Монополія і досконала конкуренція - Курсова робота

які монополізували випуск певних товарів і послуг. Класичним прикладом такого типу монополізму була економічна система колишнього СРСР.
Розглянуті основні типи монополізму вказують на те, що монополізм, по - перше, за своєю природою неоднорідний. Тому й ставлення до нього не може бути однозначним. Якщо монополістичні структури, які відносяться до першої й шостої груп, небезпечні для економіки й повинні бути демонтовані або обмежені, то природні монополії ( технологічні, державні, природні й ті, що передбачають лідерство в НТП ) не суперечать, у всякому разі не зовсім суперечать нормальному функціонуванню сучасного ринкового господарства й можуть бути з ним сумісні. По - друге, границі дії природного монополізму не постійні. Вони рухомі хоча б тому, що наприклад, монополія, зумовлена виходом тих чи інших фірм на передові рубежі НТП, недовговічна, й статус монополісті переходить періодично з "рук в руки" як результат зміни фірм - лідерів на передових рубежах НТП.
Монополії виникли з вільної конкуренції, в якій перемагають найбільш сильні і могутні підприємства. Але чи означає це, що встановлення панування монополій кладе край конкуренції? Західні економісти намагаються довести, що поява монополій докорінно змінює природу капіталізму, знищує стихійність, властиву ніби лише домонополістичному капіталізму, дає можливість внести порядок у господарство і позбавляє суспільство тих втрат, які несла з собою вільна конкуренція. Однак насправді це не так.
Звичайно, з появою монополій конкуренція змінила свої форми, іншими стали її учасники. Раніше боротьба точилася між сотнями тисяч власників дрібних і середніх підприємств. Тепер конкурентна боротьба точиться:
а) між монополіями і підприємствами, які не увійшли в об'єднання;
б) між самими монополіями;
в) всередині монополій.
Економічна могутність підприємств нечувано зросла, боротьба між ними стала ще запеклішою і більш руйнівною.
Хоча монополії і панують в економіці капіталістичних країн, але вони не можуть цілком усунути дрібне виробництво, домонополістичні форми господарства.
Монополістичне об'єднання майже ніколи не охоплює всю галузь. Якщо цього і вдається добитися, то лише на деякий час, бо саме утворення монополій породжує конкуренцію: встановлені нею ціни звичайно такі високі, що для підприємств, не охоплених об'єднанням, виявляється досить вигідним продавати аналогічну продукцію і по нижчих цінах. Виникають нові підприємства, які не підкоряються монополії. В результаті знову виникає конкуренція.
Так, наприклад, у США до другої світової війни все виробництво алюмінію зосередила в своїх руках "Алюмінієва компанія". Але в роки війни їй не вдалося втримати своє монопольне становище. Держава купувала алюміній для воєнних цілей по неймовірно високих цінах. Це зробило можливим виникнення нових фірм, які побудували ряд заводів. "Алюмінієва компанія" втратила свою монополію і вже не зуміла повернути її і після закінчення війни. Навіть в автомобільній промисловості, де рівень монополізації дуже високий, збереглися порівняно дрібні підприємства, які ведуть запеклу боротьбу за своє існування, посилюючи експлуатацію своїх робітників, виробляючи машини на індивідуальні замовлення і т.д.
Таким чином, поряд з найбільшими капіталістичними монополіями зберігаються і неохоплені монополіями підприємства. Між цими підприємствами і монополіями точиться боротьба, в якій монополії вдаються до найбільш безсоромних способів і методів, щоб розорити конкурентів.
Конкурентна боротьба відбувається і між монополіями. Це вже сутичка велетнів між собою. Наприклад, в автомобільній промисловості США конкурують такі компанії, як "General motors" і "Форд мотор". Кожна з цих компаній має величезні засоби. Обсяг продажу першої з них перебільшує другу. Протягом останніх років "General motors" тіснить свого суперника, збільшуючи випуск автомобілів швидше, ніж "Форд мотор".
Нарешті і всередині монополістичного об'єднання боротьба не припиняється. Вона точиться, наприклад, навколо розподілу квот у виробництві і збуту продукції. Кожне підприємство хоче збільшити свою квоту і, отже, свою частку у прибутку. Якщо йдеться про повне злиття підприємств, то кожний власник бореться за збільшення своєї частки акцій триває і після організації монополій.
Отже, монополії, виростаючи з вільної конкуренції, не знищують конкуренцію, а видозмінюють її стосовно до нових економічних умов, змінюють її монополістичною конкуренцією, ще гострішою і запеклішою.
Процес монополізації має позитивні і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об'єднань більше можливостей :
а) розвивати сучасне виробництво,
б) фінансувати крупні науково -дослідні лабораторії,
в) отримувати нові наукові результати,
г) впроваджувати новітню техніку і технологію,
д) здійснювати перекваліфікацію працівників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Тому не дивно, що нині розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Гігантські підприємства завдяки масовому виробництву мають змогу економити на витратах виробництва, забезпечувати споживачів дешевими якісними товарами.
Позитивними сторонами монополій є те, що завдяки привласненню монопольно високих прибутків вони стимулюють конкуренцію, інноваційну діяльність ( з кожним зниженням цін після впровадження нової техніки у крупних компаній не було б стимулів до нововведень, що виправдовує встановлення монопольно високих цін ), а тривалий період їх існування й складність проникнення інших фірм у монополізовані галузі переконує монополії у доцільності довготермінових інвестицій.
Негативною рисою монополізації економіки є передусім практика встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Покупці змушені купувати товари за вищими цінами, оскільки крупні компанії виробляють переважну масу продукції.
Монополія гальмує науково-технічний прогрес. Це відбувається тому, що монополія виробництва і збуту дає змогу крупним компаніям отримувати певний час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нові досягнення науки і техніки у виробничий процес, стримуючи повне використання ресурсів, максимально можливе зниження витрат виробництва й відповідне зростання ефективності виробництва. У гонитві за прибутками крупні компанії вкладають кошти у проекти, які дають віддачу, вилучаючи або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші населення виробництва.
Монополії придушують конкуренцію - важливу рушійну силу економічного прогресу. Тому Самуельсон називає монополію економічним
Loading...

 
 

Цікаве