WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Особливості макроекономічної ситуації в Україні 1998-2000 рр. - Реферат

Особливості макроекономічної ситуації в Україні 1998-2000 рр. - Реферат

його структурних пропорцій. Всупереч класичним канонам і характерним для розвинених економік нормам, в Україні нефінансові корпорації, тобто підприємства і організації, що виробляють товари іпослуги, які забезпечують біля 60% валової доданої вартості, внаслідок розподільних і передрозпридільних процесів не тільки втрачають додану ними вартість, але хранически виявляються в боргах, які приблизно рівні 1/10 частки ВВП, і мають негативні показники чистого зберігання. Чиста зовнішня заборгованість підприємств досягає 30% сумарних зовнішніх боргів країни.
Можна привести приклад, але на перший погляд він покажеться не до місця, але він добре дає зрозуміти реальну картину в секторі домашніх господарств. У 1996-1999 роках їх гранична схильність до споживання становила 0,966, відповідно до заощаджень - 0,034 при нормальних пропорціях 80:20. Низький життєвий рівень населення, його реальних прибутків сповільнюють процеси зберігання і переходу до формування раціональних фінансових потоків, які в свою чергу протидіють відновним тенденціям в економіці. [5.c8]
Приватна власність вважається двигуном ринкової економіки, але в структурі інвестицій, які повинні доводитися на неї, становить тільки 7,6% вкладень.
Ще однією проблемою в Україні до сих пір є непосильний податковий тягар. Хорошим прикладом цього служить вартісна структура ВВП, отримана на основі міжгалузевого балансу. В Україні спостерігається невідповідність різних галузей економіки з позиції валового прибутку і оподаткування. Так, наприклад, енергетика має валовий прибуток в розмірі 51,2% доданої вартості, а легка промисловість - 1%.І навпаки, чисті податки на продукти становили 2,3% - в електроенергетики і 51,1% в легкій промисловості.
Безліч невідповідностей валового прибутку і податків властива і іншим галузям економіки. Внаслідок цього, перекоси в системі вартісного складу галузей не дозволяють ввести в дію механізми прогресивних зсувів.
Це можна проілюструвати на прикладі електроенергетики. Питома вага електроскладової у випуску українських товарів становить 25%, що в 4 рази більше ніж у США і в 8,3 рази більшому ніж у Франції. Тому такі показники ведуть до втрати конкурентоздатності вітчизняних товарів, оскільки більша частина енергоносіїв оплачується взаємозаліками. Наші високоприбуткові галузі не спроможні реалізувати за гроші товарну продукцію, відповідно галузі-споживачі - її сплатити. Тому звідси слідує, що при випереджальному зростанні цін за енергоносії фізичні обсяги випуску продукції енергокомплекса скорочуються, при цьому загострюючи енерго кризу в країні.
Якщо на ці проблеми подивитися з макроекономічної сторони, то ці процеси спричиняють збільшення проміжного споживання і відповідне скорочення ресурсів валової доданої вартості, яка втілює в собі потенціал поточного споживання і накопичення в інтересах економічного зростання. На збільшення частки проміжного споживання і структурної деформацію економіки впливає той факт, що питома вага енергоємних і сировинних галузей в 1999 році становила 53,7% вартості промислової продукції проти 21% в 1990 роки. Але в також час фактичні прибутки цих галузей невеликі, оскільки значна частка їх валового прибутку реалізовується через продукцію галузей, виробляючих кінцевий продукт. [5.c8]
Тому лише зважена податкова реформа і інші заходи з регулювання прибутковості галузей, здатні розблокувати тромби реального сектора, створити нормальні умови для виробництва і реалізації доданої вартості в економіці загалом.
Важливою також є проблема комунальних платежів. МВФ, як відомо, постійно наполягає на повній компенсації їх вартості. Звісно, їх зрозуміти можна: за все треба платити. Але їх умови оплати прийнятні для таких країн як США, Німеччина, Франція, але не Україна, оскільки у нас дуже маленька оплата труда (середньомісячна оплата труда становить 219 гривень).Просто стає очевидно: якщо домогосподарству потрібно сплатити 100-130 гривень квартирних і комунальних внесків, то залишок є настільки низьким, що підриває основи сукупного попиту населення, а значить спонукальні імпульси розвитку економіки країни.
Всі ці факти підтверджують необхідність корекції теоретичних і фактичних початків реформування в Україні.
Ми запозичаємо західну ліберальну модель без її антимонопольного регулювання і соціального захисту, прагнемо до економічного зростання без інновацій і великого виробництва, ідейно підтримаємо підприємництво і структурну перебудову без фінансового капіталу, впроваджує ринкове господарство без його головного атрибута - грошей. У цьому корінь проблем пропорційного розвитку сфери реальної економіки і фінансового сектора.
Тепер перейдемо до третього парадокса розвитку економіки України, який тісно пов'язаний з розвитком фінансового сектора. Цей парадокс - монетарна політика. Виникає питання: в чому ж суть цього парадокса? Відповідь: його суть - у відсутності всупереч очікуванням, позитивного впливу монетарної політики, що проводиться на ринкову середу.
У чистій теорії взаємозв'язок між макроекономічними індикаторами полягає в дотриманні двох пропорцій: рівновага між інвестиціями і заощадженнями, а також рівновага попиту і ліквідність грошовою масою. Кількісно їх співвідношення визначаються процентними ставками і коливанням цін. У економіці України монетарна політика породила ??криве дзеркало??.
Темпи економічного зростання по Дж.М.Кейнсу виражаються розмірами інвестицій, які приходять на одиницю ВВП.В нашій країні ця залежність не працює, оскільки національні заощадження неухильно меншають, відповідно знижується міра їх конвертації в інвестиції. Чисті заощадження в останні роки не перевищують 0,2-0,3% ВВП. Плюс до цього ж неврівноваженість між заощадженнями і інвестиціями поєднується з масовими чинниками переважного використання інвестиційних ресурсів на спекулятивні цілі, а розрив між пропозицією і попитом на гроші виявляється в кризі неплатежів.
Високі процентні ставки перешкоджають інвестиційній активності. Так, в 1999 році ставка рефінансування становила 45% при річному індексі інфляції в 19%. Закономірним було б мати в такій ситуації реальну ставку процента на рівні 25-26%, а фактично середньозважена ставка по кредитах становила 57,7%.
Постійний дефіцит кредитних ресурсів пояснюється рівнем монетаризації ВВП. На кінець 1999 року в Україні цей показник становив 17,6%(в країнах Східної і Центральної Європи стартовими для реформ були рівні показників 30-35%, а нормативними вважаються 60-70%.
Співвідношення об'єму ліквідних коштів з грошовою масою також характеризується хронічною неврівноваженістю. У цьому випадку вирішальним чинником є низька норма прибутку обробляючої промисловості і сільського господарства.
Потрібно зазначити, що монетарні обмеження визначаються станом фінансового сектора економіки - державних фінансів і банків.
У банківському секторі, незважаючи на окремі приклади високопрофесійного
Loading...

 
 

Цікаве