WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи - Контрольна робота

Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи
1. Імплікація, умови істинності
Існують судження, які складаються з двох або більше простих суджень. Наприклад: "Я вийшов вранці з дому, замкнув двері і поїхав на роботу", "Студенти ДонДУУ є активними громадськими діячами і відмінно штудіюють логіку". Між цими простими судженнями є зв'язок, який виражається логічним союзом.
Імплікація - це вид логічного зв'язку, який проявляється через схему: "якщо... , то...".
Імплікативним судженням називають судження, яке включає в якості складових два судження - антецендент і консеквент, які сполучені зв'язкою "якщо... , то...". Наприклад: "Якщо запобіжник розплавився, то електролампа гасне". Логічна зв'язка "якщо... , то..." показує, що явище, про яке йдеться в першій половині судження, виступає умовою виникнення, існування або зміни другого явища, про яке йдеться в другій половині судження.
Схематично імплікативне судження зображують так: А ' В (читається "якщо А, то В).
Умови істинності імплікативного судження А ' В покажемо через таблицю:
Істинність імплікативного судження
А В А ? В
Істинне Істинне Істинне
Істинне Не істинне Не істинне
Не істинне Істинне Істинне
Не істинне Не істинне Істинне
Імплікація істинна у всіх випадках, окрім одного: при істинності антецедента і неправдивості консеквентна (2-ий рядок таблиці) імплікація завжди буде хибною, неістинною.
2. Дедуктивні умовиводи
В процесі пізнання дійсності ми набуваємо нові знання. Деякі з них - безпосередньо, в результаті впливу предметів зовнішнього світу на органи чуття, але більшу частину знань ми отримуємо шляхом виведення нових знань зі знань, які вже є в наявності. Ці знання називаються опосередкованими, або вивідними.
Логічною формою отримання вивідних знань є умовивід.
Умовивід - це форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження.
Умовиводи класифікують на направленості логічного наслідку, тобто по характеру зв'язку між знанням різної степені спільності, вираженим в посиланнях (засновках) і висновку. З цієї точки зору розрізняють три види умовиводів: дедуктивні, індуктивні та умовиводи по аналогії.
Розглянемо дедуктивні умовиводи.
Дедуктивним (від латинського слова deductio - виведення) називається умовивід, в якому перехід від загального знання до часткового є логічно необхідним.
Правила дедуктивного висновку визначаються характером посилань, які можуть бути простими (категоричними) або складними судженнями. В залежності від кількості посилань дедуктивні висновки з категоричних суджень діляться на безпосередні, в яких висновок виводиться з одного посилання, і опосередковані, в яких висновок виводиться з двох посилань.
Безпосередні умовиводи отримують шляхом переробки суджень. До них відносяться:
1) перетворення;
2) обернення;
3) протиставлення предикату;
4) умовиводи по логічному квадрату.
Перетворення судження будується зі встановлення відношення суб'єкта до поняття, що суперечить предикату вихідного судження.
Таким чином, зі стверджувального судження "S є Р" ми отримаємо в такий спосіб заперечувальне судження "S не є не-Р". Висновок опирається на правло виведення: подвійне заперечення рівносильне ствердженню.
Перетворювати можна загально стверджувальні, загальнозаперечувальні, частковостверджувальні і частковозаперечувальні судження.
Наприклад:
"Деякі з присутніх не є повнолітніми.
Очевидно, що деякі з присутніх є неповнолітніми"
(тут частковозаперечувальне судження (О) перетворюється в частково-стверджувальне (І)).
Оберненням називається перетворення судження в судження у якого суб'єкт вихідного судження стає предикатом, а предикат - суб'єктом висновку.
Обернення підчиняється правилу розприділеності термінів, згідно якого суб'єкт розприділений в загальних і нерозприділений в заперечувальних судженнях, предикат розприділений в заперечу вальних і не роз приділений в стверджувальних судженнях. У відповідності з цим правилом розрізняють просте обернення і обернення з обмеженням.
Наприклад:
"Всі студенти нашої групи здали екзамени.
Отже, деякі з тих, хто здали екзамени, - студенти нашої групи"
(змінюється кількість суджень - обернення обмежене)
Протиставленням предикату називається переробка судження, в результаті чого суб'єктом стає поняття, що суперечить предикату, а предикатом - суб'єкт вихідного судження.
Протиставлення предикату може розглядатися як результат перетворення і обернення: перетворюючи вихідне судження S - P, встановлюємо відношення S до не-Р, судження, отримане шляхом перетворення, обертається, в результаті встановлюється відношення не-Р до S.
Наприклад:
"Усі лікарі мають медичну освіту.
Отже, жоден з тих, хто не має медичної освіти не є лікарем".
Поширеним видом опосередкованих умовиводів є простий категоричний силогізм, висновок в якому отримується з двох категоричних суджень.
Наприклад:
Усі студенти нашого інституту вивчають логіку.
Деякі співробітники міліції - студенти нашого інституту.
Деякі співробітники міліції вивчають логіку.
Таким чином, простий категоричний силогізм скрадається з трьох категоричних суджень, два з яких є посиланнями, а третє - висновком.
З істинних посилань не завжди можна отримати істинний висновок. Його істинність обумовлена правилами силогізму. Цих правил всього сім: три з них відносяться до термінів і чотири - до посилань. Знання цих правил дає змогу визначити чи є істинним чи хибним висновок у простому категоричному силогізмі.
Наприклад:
Закони не створюються людьми.
Закон - це нормативний акт, прийнятий вищим органом держ.
Loading...

 
 

Цікаве