WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Судження - Реферат

Судження - Реферат


Реферат на тему:
Судження
План
1. Судження як форма мислення, види судження
2. Структура простого судження, його види
3. Розподіл термінів у простому судженні
4. Складне судження, його види та істинність
5. Модальність суджень, взаємовідношення між ними
1. Судження як форма мислення, види суджень
Між поняттям і судженням існує тісний взаємозв'язок - ще Аристотель наголошував, що судження є, власне, розгорнутою формою поняття, а поняття - згорнутою формою судження. Попри дисткутабельність питання про історичну первинність виникнення цих форм мислення, зрозуміло, що вони не можуть існувати окремо.
Судження є більш складною за поняття формою мислення, у ній стверджується або заперечується існування предмета як такого, наявність або відсутність у предмета певної ознаки або відношення між предметами.
Вже на цьому рівні можна виділити такі види суджень:
3 атрибутивне - говориться про наявність чи відсутність у предмета певної ознаки;
3 судження з відношенням - порівнюються предмети та явища за ознаками;
3 екзистенційне - про наявність або відсутність предмета як такого;
У живій мові судження виражається розповідним реченням або словосполученням. Запитальні речення (крім риторичних), а також речення з одного слова на кшталт "Вечоріло", "Холоднішало" не є судженнями, бо вони не несуть у собі розгорнутого стверджувального змістовного навантаження.
Відзначимо, що найважливішою характеристикою судження є його істинність або хибність - тобто правдивість або неправдивість віддзеркалення дійсності. На відміну від судження, поняття не має такої характеристики. Істинність або хибність судження є об'єктивною ознакою - воно не залежить від нашого ставлення і знання ознак предмету. Відзначимо, що істинність судження завжди є конкретною - вона залежить від певного контексту, ситуації, часу. Істинним є, за певних обставин скажімо, такі судження "Студент вищого учбового закладу є ерудованою людиною", "Ніч (певна) місячна", "У (земній) добі не 25 годин".
У судженні одночасно можуть бути виражені декілька думок. Скажімо, у судженні "Аристотель - фундатор формальної логіки" ми можемо спостерігати принаймні три думки:
1. Аристотель (а не хтось інший ) є фундатором формальної логіки;
2. Саме Аристотель є фундатором формальної логіки , а не просто один з її представників;
3. Аристотель - фундатор саме формальної логіки, а не якоїсь іншої науки.
2. Структура простого судження, його види
Будь-яке судження має чітку структуру, за якою логіка розрізняє прості і складні судження.
Просте судження складається з поняття про предмет (суб'єкт - S) і поняття про ознаку предмета (предикат - P). Наприклад: "Київ - столиця України". У цьому судженні суб'єктом є поняття "Київ", а предикатом - "столиця України". Іншими словами, суб'єкт включає у собі отримане раніше знання, а предикат - елемент, який утворює нове знання. Між суб'єктом і предикатом існує тісний взаємозв'язок - наявність предикату може стверджуватися (як у наведеному прикладі) і заперечуватися. Наприклад, "Росія не є суто Європейською країною". Таким чином між S і Р є так звана логічна "зв'язка" двох видів - : S є Р і S не є Р.
Крім цього у судженні є така складова, як квантор - вона уточнює об'єм S і стоїть перед ним. Скажімо у судженні "Всі люди смертні" мається на увазі весь об'єм поняття "люди" (кванторне слово - "всі"), а у судженні "С.Ф.Поважний - ректор ДонДУУ" мається на увазі одиничний представник поняття "люди" (можна вжити кванторне слово "цей").
Таким чином повна структура простого судження може бути представлена як:
Поділ простих судженнь за кількістю і якістю
З позицій класичної формальної логіки просте судження за ознакою повноти (кількістю) об'єму поділяються на :
" загальні (кванторне слово - "Всі") - судження, яке має у якості суб'єкта загальне поняття, а предикат якого належить до всього об'єму суб'єкта - "Усі фінансисти є фахівцями з цінних паперів", "Всі справжні викладачі ДонДУУ втілюють в життя ідеали істини, добра, краси і справедливості", "Всі правознавці не є адвокатами";
" часткові (кванторне слово - "Деякі") - судження, яке має у якості суб'єкта загальне поняття, а предикат якого належить лише до вказаної частини об'єму суб'єкта - "Деякі студенти є відмінниками", "Лише деякі люди можуть вважатися особистостями";
" одиничні (кванторне слово - "це") - судження, яке має в якості суб'єкта одиничне поняття, а його предикат належить до всього об'єму суб'єкта - "Леонід Данилович Кучма - президент України", "Студент Сидоренко В.М. - відмінник".
У свою чергу за якістю зв'язки судження поділяються на :
" стверджувальні (зв'язка "є") - у ньому говориться, що певна ознака визнається як присутня у предмета;
" заперечувальні (зв'язка "не є") - певна ознака заперечується.
Таким чином, об'єднана класифікація суджень за кількістю і якістю виглядає так:
" загальностверджувальні судження - "Всі S є Р";
" загальнозаперечувальні судження - "Всі S не є Р";
" частковостверджувальні - "Деякі S є Р";
" частковозаперечувальні судження - "Деякі S не є Р";
" одиничні стверджувальні судження - "Це S є Р";
" одиничні заперечувальні судження - "Це S не є Р".
Перші чотири види суджень логіка позначає такими символами:
1. загальностверджувальні судження - "А" (від "affirmо" - лат. "стверджую");
2. загальнозаперечувальне судження - "Е" (від першої голосної лат. "nego" - заперечую);
3. частковостверджувальні судження - "І" (від другої голосної "affirmо" - лат. "стверджую");
4. частковозаперечувальні судження - "О" (від другої голосної лат. "nego" - заперечую).
3. Розподіл термінів у простому судженні
Термін S або Р вважається розподіленим, якщо об'єм одного терміну повністю входить в об'єм іншого або повністю виключається з нього. Тобто термін розподілений, якщо задля вирішення питання про істинність судження необхідно врахувати усі предмети, які є елементами об'єму терміну. Термін вважається нерозподіленим, якщо його об'єм складає лише частку об'єму іншого терміну. Тобто в судженні говориться не про всі предмети, а
Loading...

 
 

Цікаве