WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Дефініція мови. Мова як знакова система - Контрольна робота

Дефініція мови. Мова як знакова система - Контрольна робота

осмислене з одним із цих слів, буде осмисленим і з іншим.
Вислови "більший" та "або" належать до різних категорій: заміна першого вислову другим у осмисленому, хоча і хибному, реченні "Мадрид більший Парижа" дає безглузде ціле "Мадрид або Парижа". Подібним чином заміна "або" на "кожний" призводить до перетворення осмисленого речення у беззмістовне, тому "або" і "кожний" належать до різних семантичних категорій. Поняття осмисленості, що застосовується у визначенні категорій, є, строго кажучи, синтаксичним, а не семантичним, тому точнішебуло б називати категорії "синтаксичними". Проте ім'я "семантичні категорії" є сталим і тому зараз немає сенсу його змінювати.
Очевидно, що осмисленість не тотожна істинності. Мають смисл, а отже, є осмисленими, не лише істинні, а й хибні вислови.
Згідно з теорією семантичних категорій, кожний правильно побудований вислів мови належить єдиній і тільки єдиній з семантичних категорій. Цих категорій нескінченна кількість і вони утворюють значну розгалужену ієрархію.
До неї входять дві головні категорії і нескінченна сукупність так званих функторних категорій. До головних належать категорія імен та категорія речень (висловів), що включають також імена і речення зі змінними (подібні до "брат якогось S" і "якщо Арістотель був учнем Платона, то А", де S - якесь ім'я, а А - речення). Функторні категорії різняться залежно від того, до чого застосовується операція, яка називається функтором і яка виникає у результаті її застосування.
Наприклад, "Сонце" - це ім'я, "Сонце гріє" - речення. Слово "є" - функтор, що утворює речення з двох імен і т.п.
Існують функтори, що перетворюють імена у речення, речення у речення, імена у імена та речення у імена. Існують також більш складні функтори, що перетворюють одні функтори у інші.
У різних мовах кількість семантичних категорій неоднакова. Існують, наприклад, мови тільки з однією категорією імен, є мови з кількома категоріями імен.
Теорія семантичних категорій накладає суворі обмеження на структуру мов. Наскільки ж природна й інтуїтивна така "логічна граматика", що розподіляє усі мовні вислови у строго відмежовані один від одного і упорядковані у нескінченну ієрархію категорії?
С.Лесневському відмінність семантичних категорій уявлялась вимушеним, але водночас цілком природним і обґрунтованим кроком. Порушення обмежень, що накладаються теорією семантичних категорій, є, на його думку, гріхом щодо логіки і може призвести до появи парадоксів та протиріч. Теорія категорій визначає найбільш загальні умови усвідомлення висловів не тільки штучних, але й природних мов. Недотримання цих умов може призвести до таких неприємних наслідків, як змішання усвідомлених тверджень з беззмістовними.
Іншою крайньою позицією щодо теорії семантичних категорій є оцінка її як занадто штучної й такої, що не має інтуїтивної правдоподібності. Вона дозволяє усунути парадокси і робить мову несуперечливою. Оскільки кращого способу для досягнення цього немає, доводиться, хоч і не дуже охоче, миритися з нею.
Більш поміркований підхід до теорії семантичних категорій полягає у визнанні її природності й ефективності у випадку більшості штучних мов і лише обмеженого застосування до природних мов.
Насамперед, вислови природних мов не вдається підрозділити на "чисті" семантичні категорії. Більшість з них мають риси, характерні для різних, причому несумісних, категорій. Так, деякі вислови мають якоюсь мірою властивості описів (невизначених, наприклад, "верхівка Альп", або визначених - "найвища верхівка Альп") і одночасно властивостями власних імен (наприклад, "Монблан"). У теорії категорії описи і власні імена повинні підрозділятися за різними рубриками, змішання яких неприпустиме.
Окрім того, чи є деякі вислови власним іменем або ж описом, загальним чи одиничним, залежить у звичайній мові від контексту, в якому вони вживаються. Якщо вислів вилучений зі свого оточення, неможливо однозначно визначити, до якої саме категорії його слід віднести.
Спробуємо, наприклад, вирішити, чи належать імена "Арістотель" і "людина", взяті у своїх звичайних значеннях, до однієї семантичної категорії чи до різних. Вислів "кожна людина є смертною", безсумнівно, є осмисленим висловом. Замінимо в ньому ім'я "людина" на ім'я "Арістотель". Про одержаний в результаті цього вислів "кожний Арістотель смертний" важко говорити з певністю, чи є це осмисленим висловом, чи ні через неприродний зворот "кожний Арістотель".
Здається, що в звичайній мові немає таких жорстких меж між мовними зворотами, як ті, що передбачаються теорією семантичних категорій. Крім того, може статися так, що в мовах різних народів межі між висловами проводяться по-різному. Так, в українській мові говорити про "кожного Арістотеля" не зовсім природно. Але з цього ще не випливає, що у якійсь іншій мові цей зворот буде різати слух.
Обмежене застосування теорії семантичних категорій до природних мов не виключає, зрозуміло, того, що з її допомогою можна одержати цікаві спостереження і висновки щодо цих мов.
Імена - це мовні вислови, підставлення яких у форму "S є Р" замість змінних S і Р дає осмислене речення.
Іменами є, наприклад, "зоряна ніч", "Дніпро", "Київ" та "вечірній Хрещатик". Підставлення цих висловів у зазначену форму дає осмислені (хоча й не обов'язково істинні) речення: "Дніпро є Київ", "вечірній Хрещатик є зоряна ніч", "зоряна ніч є Дніпро" тощо.
Речення (висловлювання) - це мовний вираз, який є істинним або хибним.
Висловлюваннями є, наприклад, вислови "ніобій - це інертний газ", "5 - просте число", "якщо металевий стрижень нагрівається, його довжина збільшується". Перший з цих висловів хибний, два інші - істинні.
Функтор - це мовний вислів, який не є ні іменем, ні висловлюванням і слугує для утворення нових імен або висловлювань з тих, що вже є. Наприклад, слово "є" - це функтор, оскільки воно не являє собою імені або висловлювання, але дозволяє з двох імен одержати висловлювання (наприклад, вислів "Ньютон є фізик"). Вислови "все... є...", "дехто... є...", "все... не є..." і "дехто... не є..." також є функторами: це не імена і не висловлювання, але з їхньою допомогою, підставляючи замість крапок якісь імена, можна одержати вислови (наприклад, "усі інертні гази є летючими", "деякі метали є рідинами", "усі кити не є рибами" і "деякі музиканти не є композиторами") тощо.
Вислови "... і...", "... чи...", "або.., або...", "якщо.., то...", ".., якщо і тільки якщо..." - це функтори, що дають з двох висловлювань нове ("йде сніг і віє вітер", "ми йдемо у кіно чи ми залишаємося вдома", "або Київ стоїть на Дніпрі, або Київ стоїть на Сені", "якщо є причина, то є й наслідок", "число ділиться на 6, якщо і тільки якщо
Loading...

 
 

Цікаве