WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → 1. Умовиводи та їх види. 2. Закон достатньої підстави - Контрольна робота

1. Умовиводи та їх види. 2. Закон достатньої підстави - Контрольна робота

будується конкретна картина.
Важливе значення індуктивні умовиводи посідають під час доведення тієї чи іншої гіпотези, велике значення їм належить в доведенні і спростуванні. Звісно, не можна уособлювати індуктивні умовиводи від інших умовиводів, однак їхнє значення для юриспруденції є досить вагомим.
Поруч з індукцією і дедукцією можливий третій спосіб умовиводів - логічний перехід від відомого знання про окремий предмет або його групи до нового знання про другий окремий предмет або іншій його групі, який називається аналогією.
В науці і юридичній практиці нерідко досліджуються окремі явища, відносно яких ще не отримані узагальнення. В цих випадках судять про нове явище, опираючись на раніше набуті знання по схожому одиничному явищу, тобто уподібнюють одне явище іншому.
Умовивід по аналогії - це виведення про приналежність одиничному предмету певної прикмети, основане на схожості цього предмета в суттєвих прикметах з іншим одиничним предметом.
Якщо позначити символами a і b два одиничних предмети або події, а P, Q, S, T - їх прикмети, то вивід по аналогії можна представити наступною схемою:
a має прикмети P, Q, S, T
b має прикмети P, Q, S
Отже, b, ймовірно, має прикмету T
Аналогія не є довільною логічною побудовою, в її основі лежать об'єктивні властивості і відношення предметів реальної дійсності. Кожний конкретний предмет або явище, володіючи великою кількістю ознак, представляє не випадкову їх комбінацію, а певну єдність, комплекс. Якою б дрібною не була та чи інша ознака, її існування і зміни завжди обумовлені станом інших сторін предмета або зовнішніх умов.
Що стосується ролі аналогії в юридичній теорії та практиці, то до аналогії звертаються у випадках правової оцінки, а також в процесі розслідування і проведення криміналістичних експертиз.
З логічної сторони юридична оцінка стану справи протікає, як правило, у формі силогізму, де великим засновком виступає визначена норма права, а меншим - знання про конкретний факт. Поруч з цим в окремих правових системах припускається правова оцінка по аналогії закону або по прецеденту. Виходячи з практичної складності передбачити і перерахувати в законі всі види правопорушень, які можуть виникнути в майбутньому, законодавець надає суду право оцінювати не передбачені законом випадки по нормам, які регулюють схожі правовідносини. В цьому і полягає суть правового інституту аналогії закону.
Аналізуючи фактичний матеріал, суддя і слідчий використовують не тільки загальні знання, отримані наукою і практикою, але й звертаються і до індивідуального досвіту - свого і чужого. Порівняння конкретної справи з раніше розслідуваними одиничними випадками допомагає виявити схожість між ними і на цій основі, уподібнивши одну подію іншій, виявити нові, раніше невідомі прикмети і обставини злочину.
В найбільш чіткій формі умовиводи по аналогії зустрічаються при розкритті злочинів по способу їх здійснення.
Нерідко умовиводи по аналогії часто використовують при проведенні окремих видів криміналістичних експертиз, які ставлять завдання ідентифікації особистості або матеріальних предметів: встановлення особи по прикметам зовнішності, по відбиткам пальців, по слідам ніг, зубів, рук і т.п.; встановлення виконавця тексту або підпису; встановлення зброї по стріляним кулям та гільзам, а також інструментів, засобів взлому, транспортних засобів по їх слідам тощо.
В силу різних причин висновки експерта-криміналіста можуть мати характер проблематичних висновків. На відміну від достовірних висновків такі ймовірні висновки експертів, як і будь-які інші припущення, не можуть виконувати роль судових доказів. Але ці ж висновки нерідко грають важливу роль, надаючи слідству додаткову інформацію для побудови версій та їх перевірки, виконанні оперативних дій і т.п.
2. Закон достатньої підстави
Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним законам.
Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий звязок між думками.
Основними законами формальної логіки є: закон тотожності, закон достатньої підстави, закон суперечності, закон виключеного третього.
Формально-логічні закони - це закони правильної побудови і звязки думки. Закони логіки виражають такі суттєві, загальні, неодмінні властивості мислення, як визначеність, несуперечність, послідовність і обгрунтованість.
Закони логіки, будучи специфічними законами мислення, неодноразово повязані із законами обєктивного світу, погоджуються з ними. "Закони мислення і закони природи необхідно погоджувати між собою, якщо тільки вони належно пізнані" (Маркс. К., Енгельс Ф. Твори).
Закони логіки об'єктивні, вони не створені людським розумом, не продиктовані мисленню самим мисленням, як стверджує ідеалізм, а є відображенням закономірності об'єктивного світу. "Закон логіки є відображення об'єктивного в суб'єктивній свідомості людини" 1.
Виражаючи основні властивості мислення, закони логіки мають свою основу, своє джерело .в об'єктивних речах. Кожний логічний закон відображає певну сторону дійсності, її властивості і відношення, має свій ана-лог і подібність у природі. Так, закон тотожності є відображенням якісної визначеності речей і явищ, а закон достатнього обгрунтування відображає причинно-наслідковий зв'язок між предметами і явищами світу.
Закони логіки існують і діють незалежно від волі і бажання людей. Мислення людини стихійно підлягає законам логіки. Кожна людина незалежно від того, чи знає вона про існування законів логіки чи ні, мислить у відповідності до законів логіки.
Формально-логічні закони мають загальнолюдський характер. Вони єдині для всіх людей, незалежно від їхньої класової чи національної належності. Всі люди мислять за одним і тим же законом логіки. "Оскільки процес мислення сам виростає із відомих відношень, сам є природним процесом, то дійсно осягаюче мислення може бути тільки одним і тим же, відрізняючись тільки за ступенем, у залежності від зрілості розвитку і, зокрема, розвитку органу мислення".
Закони логіки є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішнього світу. Щоб мислення приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних законів-закону тотожності, суперечливості, виключеного третього та достатньої підстави.
Закон достатньої підстави формулюється так: будь-яка істинна думка має достатню підставу.
Із закону достатньої підстави випливає, така його вимога: будь-яка думка може бути істинною тільки тоді, коли вона обгрунтована. Так, для того, щоб судження "Петренко е співучасником цього злочину" було визнане істинним, необхідно привести підстави його істинності, тобто треба висловити ряд суджень, із яких би неодмінно випливало твердження про те, що Петренко справді є співучасник цього злочину. Якщо ж таких суджень наведено не буде, то висловлене положення ("Петренко є співучасник цього злочину") не може вважатися істинним.
Закон достатньої підстави є відображенням необхідного взаємозв'язку, існуючого між предметами і явищами навколишнього світу, а саме: відображенням причинно-наслідкових відношень, генетичних зв'язків і т. д. Як у самій дійсності кожне явище має свою причину, свою реальну підставу, без котрої воно не могло б виникнути й існувати, так і в мисленні будь-яка думка має свою достатню підставу.
Список використаної літератури
1. Гетманова А.Д. Логика. - М., 1996.
2. Конверський А.С. Логіка. - К., 1998.
3. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. - К., 1996.
4. Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве