WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Виміри і рівні знакового процесу - Реферат

Виміри і рівні знакового процесу - Реферат

кодекс України". Усі дескрипції поділяються на визначені, тобто такі, що вказують на конкретний предмет ("перший президент України", "автор першої кодифікації права"), і невизначені, які вказують на будь-який елемент з певного класу ("якась книга", "український юрист", "працівник органів внутрішніх справ"). Для дескрипції предметів використовується висловлювання з операторами (знаками) дескрипції: "існує "х" ...", "такий "х" .., що ..."; "той "х", якому притаманна властивість Р" та ін. Символічне позначення оператора (знака) дескрипції - "ІхР/х/", де "І" - позначає дескрипцію, "х" - предметна змінна (предмет думки), "Р" - властивість (предикат), яка приписується предмету думки.
У логічній семіотиці відповідно виділяють:
? логічний синтаксис;
? логічну семантику;
? логічну прагматику.
Логічний синтаксис - це розділ логічної семіотики, який вивчає відношення між мовними знаками в структурі логічної теорії.
Логічна семантика - це розділ логічної семіотики, який вивчає відношення між мовними знаками та їх значеннями в структурі логічної теорії.
Логічна прагматика - це розділ логічної семіотики, який вивчає відношення між мовними знаками та носіями мови в структурі логічної теорії.
Зверніть увагу на те, що треба розрізняти поняття: "семантичне значення знака" і "прагматичне значення знака".
Семантичне значення знака є сталим і незмінним у різних контекстах. На відміну від нього, прагматичне значення є відносним: воно залежить від знань, вірувань, бажань, намірів конкретної людини, а також від позамовного контексту (наприклад, від місця, часу, фізичних, культурних, історичних обставин промовляння якогось мовного вислову).
? У кримінології навіть були сформульовані прагматичні парадокси, які пов'язані саме з прагматичним значенням того чи іншого вислову. Одним із таких парадоксів є парадокс суспільної небезпечності діяння.
У соціологічному аспекті термін "суспільна небезпечність" означає таку властивість діяння, яка пов'язана з актуальним або потенційним руйнуванням життєво важливих соціальних структур. У цьому смислі термін "злочин" позначає будь-які дії, які чинять або можуть чинити суттєву шкоду інтересам суспільства та його членам.
У правовому аспекті термін "злочин" означає тільки те, що заборонено законом під страхом кримінального покарання. У такому контексті висловлювання "злочин є суспільно небезпечним діянням" перетворюється у висловлювання: "Діяння, яке заборонене кримінальним законодавством, є суспільно небезпечним* Таким чином, термін "суспільно небезпечне діяння" у правовому контексті змінює свій денотат та смисл і набуває явно вираженого юридичного характеру. Усе це свідчить про те, що терміни "злочин" і "суспільно небезпечне діяння" мають різні значення в соціологічному і правовому контекстах. Парадокс суспільної небезпечності діяння виникає саме у випадку, коли ці контексти змішуються.
Логічна семантика", логічний синтаксис", "логічна прагматика" є розділами металогіки, яка вивчає логічні числення і формалізовані логічні теорії. Металогіка (метатеорія) здійснює рефлексивний аналіз логічних теорій (формальних систем знання), створюючи для цього спеціальну систему понять - "метасимвол", "метатермін", "метависловлювання", "метаформула" та ін.
Окрім вимірів знакового процесу, розрізняють також його рівні. На першому рівні семіозису інтерпретатор безпосередньо включений у знаковий процес. На другому рівні він абстрагується від своєї участі у знаковому процесі та робить спробу дослідити його структуру на іншому, вищому теоретичному рівні. Таких рівнів семіозису може бути нескінченна кількість. Кожен з них представляє різні рівні абстракції при розгляді одного й того ж знакового процесу.
Для розрізнення рівнів аналізу знакового процесу в логіці запроваджуються два поняття:
? об'єктна мова;
? метамова.
Об'єктна мова - це мова, за допомогою якої фіксується, описується окрема предметна (позамовна) дійсність.
Метамова - це мова, засобами якої описуються і досліджуються властивості та відношення об'єктної мови.
Отже, якщо об'єктна мова - це предмет аналізу, то метамова - засіб такого аналізу.
Змішування метамови й об'єктної мови може призвести до парадоксів і протиріч. Це зауваження стосується не стільки мов логіки, скільки природних мов, де відсутнє чітке розрізнення між цими двома рівнями.
Парадокс - це міркування, яке приводить до двох протилежних висновків. Існує такий варіант парадоксів, коли міркування, що здається правильним, приводить до висновку, який суперечить життєвому досвіду і загальновизнаним істинам.
У логіці королем парадоксів вважається парадокс "Брехун" Його відкриття пов'язують з ім'ям давньогрецького філософа (мегарської школи) Евбуліда (IV ст. до н. є).
Існують різні варіанти формулювання цього парадокса. Наведемо один із найпростіших. Уявимо ситуацію, коли якась людина виголошує лише одну фразу. Одразу ж виникає проблема: як оцінити цю фразу, тобто, яку відповідь давати на запитання: "Чи є висловлювання цієї людини "Я кажу неправду" істинним, чи воно є хибним?" Якщо це висловлювання ("Я кажу неправду") є хибним, тоді людина говорить правду і, відповідно, її висловлювання є істинним. Якщо ж це висловлювання ("Я кажу неправду") є істинним, а той, хто виголошує його, стверджує, що воно хибне, тоді його висловлювання є хибним.
Отже, виявляється, якщо людина (стверджуючи "Я кажу неправду") говорить неправду, то вона говорить правду, і навпаки, якщо вона говорить правду, то вона говорить неправду.
Один із засобів усунення цього парадокса був запропонований польським логіком і математиком Альфредом Тарським (1902-1984). Він вважав, що цей парадокс є характерним прикладом тих труднощів, які виникають при змішуванні двох мов: об'єктної мови та метамови. У природній мові між ними різниці не існує: і про позамовну дійсність, і про висловлювання, що описують цю дійсність, ми говоримо, використовуючи одну і ту ж природну мову. Для людини, яка користується, наприклад, українською мовою, не існує великої різниці між такими двома висловлюваннями:
"Ця людина склала іспит з логіки";
"Вірно, що ця людина склала іспит з логіки".
Проте більш детальний аналіз цих висловлювань показує, що в першому випадку йдеться про факт складення іспиту людиною, а в другому - про висловлювання щодо людини і складання нею іспиту.
Якщо дослідити парадокс "Брехун" з точки зору чіткого розрізнення об'єктної мови і метамови, то виявиться, що твердження "Я кажу неправду" не може бути сформульованим за допомогою об'єктної мови (у нашому випадку це українська мова). У ньомустверджується хибність того, що сказано за допомогою української мови, а не факт дійсності. Тому його треба віднести до метамови і висловити мовою, що відрізняється від української.
Отже, якщо ми хочемо сказати, що означає зворот "висловлювання, яке є істинним (хибним) у деякій мові", то, крім висловів цієї мови, необхідно користуватися також висловами, які в ній відсутні. Терміни "істинно" і "хибно" виражають не властивості речей, а властивості висловлювань щодо цих речей, і тому ці терміни є термінами не об'єктної мови, а метамови.
Якщо вас не задовольнило рішення А. Тарського, подумайте самостійно над цим парадоксом і запропонуйте власне рішення
Loading...

 
 

Цікаве