WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. - Реферат

Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. - Реферат

зміни значень (як предметних, так і смислових) мовних висловів, скільки б разів вони не повторювалися. У логіці це правило отримало назву правила однозначності. Як тільки воно порушується, виникає логічна помилка, яка називається "еквівокація".
Логічна помилка "еквівокація" наявна, наприклад, у такому міркуванні: "Рух вічний; ходіння до університету - рух; отже, ходіння до університету вічне".
Тут багатозначним є слово "рух". У першому засновку міркування цей термін застосовується як філософська категорія, а у другому - як позначення певних фізичних дій людини.
Відомі софізми "Рогатий" і"Протагор і Еватл", які наводилися у першому розділі, також побудовані з порушенням саме правила однозначності. В них допускаються логічної помилки "еквівокація". Спробуйте з'ясувати самостійно, у чому вона полягає.
Зверніть увагу на те, що багатозначними можуть бути не тільки окремі слова, а й цілі речення.
Історик Геродот розповідає, як лідійський цар Крез запитував божество у Дельфах, чи треба йому розпочинати війну з Персією. На це він отримав таку відповідь: "Якщо цар піде війною на Персію, то знищить велике царство". Коли розгромлений Крез, який потрапив у полон, зауважив дельфійським жерцям, що вони сказали неправду, ті у відповідь заявили, що у війні дійсно знищене велике царство, але не Персидське, а Лідійське.
Неточний мовний вислів - це вислів, предметне значення якого не можна чітко визначити.
Такі мовні вислови відсилають нас до нечітко визначеного, розпливчастого класу предметів, або до класу, межі якого неможливо встановити.
Прикладами неточних мовних знаків можуть бути такі вислови: "молода людина*, "висока людина*, "низька людина* тощо. Ще з часів Стародавньої Греції відомі парадокси, які ґрунтувалися на використанні в міркуваннях неточних слів і словосполучень. Розглянемо два таких парадокси.
Парадокс "Лисий": якщо з голови, що густо вкрита волоссям, виривати по одній волосині, то врешті-решт волосся залишиться так мало, що людину можна буде назвати лисою. Але яка саме волосина буде "вирішальною" у цьому відношенні? Як і коли можливо встановити ту межу (ту конкретну волосину), коли людина ще не була лисою і коли (після її видалення) з'являється лисина (людину вважають лисою)?
Парадокс "Купа": одне зерно - це не купа зерна. Два зерна також ще не купа і т.д. Яка ж зернина виявиться "вирішальною" для купи? Яка кількість зерна є необхідною для створення купи?
Неясний мовний вислів - це вислів, смислове значення якого неможливо чітко визначити.
Термін "жива істота" є точним, бо будь-хто може без особливих зусиль встановити його предметне значення, а саме - чітко визначити, чи є деякий об'єкт живим, чи ні. Однак смисл цього вислову не є цілком зрозумілим. Тому невипадково існує ціла низка визначень життя, жодне з яких не вважається бездоганним.
Термін "людина" так само, як і термін "жива істота" є точним, але неясним. Протягом історії людства з ним пов'язувалися різноманітні смислові значення. Давньогрецький філософ Платон визначав людину як "двоногу істоту, яка не має пір'я". Інший філософ Діоген обскубав курча і кинув його до ніг Платона зі словами: "Ось твоя людина". Після цього Платон уточнив своє визначення: "Людина - це двонога істота, яка не має пір'я і має широкі нігті". Ще один філософ охарактеризував людину як "істоту, яка має м'яку мочку вуха". Визначення Аристотеля: "людина - це політична тварина". Подібні дефініції можна продовжувати.
Велика кількість мовних висловів є одночасно неточними і неясними. З одного боку, неможливо чітко встановити клас об'єктів, які позначають ці вислови, а з іншого - смислу таких висловів бракує визначеності.
Прикладом неточного і неясного вислову є слово "гра". Його смисл позбавлений визначеності, оскільки важко сказати, чи кожна гра має правила, чи в кожній грі є переможці та переможені тощо. Водночас важко встановити і предметне значення цього вислову. Якщо брати до уваги лише діяльність людини, то тоді грою вважають спортивні ігри, дитячі ігри, працю акторів тощо.
5. Виміри і рівні знакового процесу
Відповідно до трьох зафіксованих компонентів знакового процесу (знак, значення, інтерпретатор) можна виділити низку відношень:
1. відношення між знаком та іншими знаками, які з ним пов'язані;
2. відношення між знаком і його значенням;
3. відношення між знаком і його інтерпретатором.
Ці три види відношень між компонентам знакового процесу фіксують відповідно три його виміри:
1. синтаксичний;
2. семантичний;
3. прагматичний.
Синтаксичний вимір - це вимір, який фіксує відношення між знаками в структурі знакового процесу.
Семантичний вимір - це вимір, який фіксує відношення між знаком та його значенням в структурі знакового процесу.
Прагматичний вимір - це вимір, який фіксує відношення між знаком та його інтерпретатором в структурі знакового процесу.
Найчастіше в знаковому процесі присутні всі три виміри. Проте можливі й такі ситуації, у яких деякі виміри зникають. Так, знак може не мати зв'язків з іншими знаками (відсутність синтаксичного виміру); знак може мати зв'язки з іншими знаками, але при цьому не мати значення (відсутність семантичного виміру); і, нарешті, у знака може бути відсутнім інтерпретатор (відсутність прагматичного виміру).
Відповідно до трьох вимірів семіозису виділяють три основні розділи семіотики як науки:
1. синтактику;
Синтаксис вивчає систему відношень між знаками всередині певної мови, виявляє різні зв'язки між словами і реченнями, що утворюють певну мовну систему.
2. семантику;
3. прагматику.
Прагматика вивчає відношення знакових систем до тих, хто їх використовує, умови використання знакових систем, мовні знаки як засіб встановлення взаєморозуміння між людьми.
Семантика (гр. - той, що позначає) - це особлива теорія (складова частина семіотики), яка в наш час аналізує природну і штучну мову у двох напрямах - відношення мовних виразів (слів, імен) до предметів, які вони позначають, і зміст мовних виразів.
Відповідно, в семантиці розрізняють, теорію смислу і теорію реферації (позначення).
Основні семантичні категорії: висловлювання, ім'я, смисл, значення, реферація. Дамо їм загальну характеристику.
Висловлювання - це граматично правильно побудоване речення, яке має певний смисл.
Складовою частиною висловлювань є імена.
Ім'я - це слово або словосполучення, яке позначає будь-який предмет (об'єкт) або властивість предмета.
Імена бувають
1. одиничні або власні (Сократ, Шевченко, Юстініан),
2. загальні (людина, юрист, право),
3. конкретні (книга, автомобіль, злочинець),
Loading...

 
 

Цікаве