WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Мислення і мова (Реферат) - Реферат

Мислення і мова (Реферат) - Реферат

Синтезом практичної діяльності і мислення є досвід.

Термін "досвід" (етреігіа) в сучасному філософському словнику визначається таким чином: "Досвід — сукупність знань і навичок, набутих на основі і в процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зовнішнім світом; форма засвоєння людиною раціональних здобутків минулої діяльності".1

Досвід може бути об'єктивним (досвід або знання, накопичені людьми (людством)) у процесі свого історичного розвитку, тобто історичний досвід народів, націй, інших соціальних спільностей і суб'єктивний (досвід або знання, які набула окрема людина у процесі своєї особистої життєдіяльності). Суб'єктивний досвід поділяється на зовнішній (досвід праці, спілкування, взаємовідношень між людьми) та внутрішній (досвід свідомості).

Системне мислення. Сучасна людина мислить усе більш системно. Системне мислення — це процес оперування системними поняттями, які відображають взаємозв'язок об'єктів (предметів думки) між собою. Основні системні поняття: "система", "елемент", "структура", "організація", "цілістність", "частина", "взаємозв'язок". Об'єктивною основою виникнення і розвитку системного мислення є факт існування матеріальних (фізичних) об'єктів, які виступають перед пізнаючим суб'єктом як певні цілісності й, натомість, ці різноманітні об'єкти взаємопов'язані між собою і взаємовпливають на розвиток цих об'єктів. Розглянемо значення основних системних понять.

"Система" — це будь-яка сукупність елементів матеріальної та ідеальної природи, які взаємопов'язані між собою необхідним чином (Л.фон Берталанфі). Система — цілісна сукупність взаємопов'язаних об'єктів.1

"Елемент" — це колена окрема частина (одиниця) певної цілісної сукупності.

Структура — це внутрішній взаємозв'язок між елементами за типом координації та субординації, що створює систему як упорядковану цілісність.

Організація (лат. ог^апіго - впорядкованість, побудова) — внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія більш або менш диференційованих і автономних частинок цілого, зумовлених їх структурою; спосіб існування системи (цілісності) з певною структурою, яка дає можливість виконувати даній системі свої функції.

"Цілісність" ("ціле") — це синонім терміну "система".

"Частина" — це синонім терміну "елемент".

Особливості систем (цілісних сукупностей):

а) стійкі зв'язки між елементами (частинами) цілого;

б) наявність різноманітних зв'язків і відношень між елементами всередині системи;

в) впорядкованість та ієрархічність відношень між елементами;

г) здатність системи до саморозвитку, в результаті чого система тає все більш складною за структурою та організацією і починає виконувати нові функції.

В літературі з системних досліджень подається класифікація систем.

У логіці всі системи поділяються на емпіричні (матеріальні) та абстрактні (теоретичні), тобто вирізняють систему емпіричних об'єктів та систему абстрактних об'єктів.

Раціональне мислення (лат. гаііо - розум) — це таке мислення, яке пізнає предмети і явища об'єктивного світу в їх взаємозв'язку в логічних формах понять, висловлювань, умовиводів. Його протилежністю є ірраціональне мислення, тобто, мислення, яке не має адекватної логічної форми зображення, або те, чого не можна в даний історичний час відобразити в логічних термінах. У більш широкому значенні термін "ірраціональне" означає "несвідоме", "неосмислене", "нерозумне", "те, що не осягнуто розумом, логікою".

Раціональне і абстрактне мислення також розглядають у значенні "логічне мислення". Логічне мислення — це мислення, яке суворо підпорядковується певним законам, що їх вивчає наука логіка. На підставі законів логіки формулюються правила логічного мислення.

Протилежністю логічного мислення буде алогічне мислення, тобто таке, яке суперечить законам логіки, або мислення не за правилами.

Творче мислення виражає такі різновиди розумової діяльності людини, як продуктивне, конструктивне, винахідливе, прогнозуюче мислення. Особливості творчого мислення вивчає теорія (наука), яка дістала назву "евристика".

Термін "евристика" (гр. Неигізко - відкрив, знайшов) в наш час використовується в декількох значеннях.

  • "Евристика як інтелектуальний процес, спрямований на вирішення певних завдань і проблем, постановки запитань, вироблення нової стратегії діяльності, висунення нових ідей та гіпотез. У цьому значенні евристика є наука, яка вивчає закономірності і методик процесів пошуку та знаходження розв'язку тієї чи іншої задачі"1.

  • У більш вузькому значенні під терміном "евристика" розуміють будь-який принцип або механізм, який сприяє скороченню пошуку розв'язання задачі. У цьому значенні термін "евристика" збігається з інтелектуальним процесом аналізу варіантів (відкидання тих варіантів, що є неперспективними і вирізнення перспективних). Прийоми, які лежать в основі неприйняття неперспективних варіантів, називають евристиками.

  • Евристика як логіка розумової діяльності, спрямованої на відкриття нового, на винахід. Наприклад, "логіка наукового відкриття","логіка винахідницької діяльності". В цьому значенні "евристикає сукупність логічних прийомів не тільки щодо вирішення завдань,але й засобів теоретичного дослідження та пошуку істини"2.

    Терміни "творчість", "творче мислення" використовуються у таких значеннях:

    а) в широкому значенні — як активність суб'єкта практикиі пізнання, спрямована на зовнішній світ (об'єкт) з метоюйого привласнення або зміни;

    б) у вузькому значенні — як здібність людини (суб'єкта практики

    і пізнання) створювати щось нове у процесі своєї діяльності.

    Термін "нове" використовується в значенні "те, чого ще не було".

    В сучасній літературі розрізняють сутнісно (якісно) нове та нове у

    часі; об'єктивно і суб'єктивно нове3. Сутнісно (якісно) нове означає,що створюються предмети (артефакти), які виникають вперше і не мають аналога в минулому. В науці та філософії суттєва (якісна) новизна може бути тоді, коли новий результат дослідження змінює розуміння сутності речі (системи) або дає змогу інакше пояснювати предмети і явища. У цьому значенні суттєво новим у науці і філософії можуть бути програми досліджень, експериментів, певні концептуальні системи знання (системи понять), або теорії, відкриття законів та ін. Нове у часі означає, що предмети, які створюються людьми, вже мають або мали аналоги в минулому. В такому значенні звичайно згадують прислів'я: "Нове це добре забуте старе".

    Об'єктивно нове — це щось соціальне, загально значуще, тобто те, що має загальнолюдську цінність; суб'єктивно нове — це знання, відкрите людиною для себе, але вже відоме суспільтву.

    У творчому мисленні діалектично взаємопов'язані логічне та інтуїтивне (логіка та інтуїція), дискурсивне і недискурсивне. Французький математик А.Пуанкаре писав: "Логіка та інтуїція відіграють кожна свою необхідну роль. Обидві вони неминучі. Логіка є знаряддям доказу, інтуїція є знаряддям винахідливості"1.

    Кожна людина може бути носієм різних типів і видів мислення, характеристика яких була дана вище.

    7. Особливості мислення юриста

    На підставі загальної характеристики мислення людини й вирізнення його типів (різновидів), можна визначити особливості мислення юриста. Основою виникнення і розвитку мислення юриста є його конкретна професійна діяльність, яка класифікується як правова діяльність. Правова діяльність як синтез практичної і теоретичної діяльності регламентується законом (нормами права). Різновидами правової діяльності є правотворчість, правозастосо-вування, правотлумачення і т.д., а залежно від спеціалізації — слідча, судова, експертна, консультативна і т.д.

    У процесі правової діяльності юриста розвивається професійна інтуїція, професійне мислення як єдність практичного і теоретичного розуму, що дозволяє більш раціонально, системно й доцільно вирішувати задачі та проблеми, які стоять перед ним.

    Професійне мислення юриста за змістом визначається правом, тому його ще називають правовим мисленням.

    Правове мислення здійснюється на підставі державної мови, спеціальної юридичної термінології та правових понять.1

    Реальне мислення людини, яка займається будь-якою діяльністю, це єдність психічного і логічного процесів, але, залежно від специфіки дослідження, логіка абстрагується від психологічних особливостей мислення.

    Головні особливості правового мислення — системність, оперування правовими термінами, які мають специфічний юридичний смисл, підпорядкування принципам права, регламентованість вимогами закону, логічність, тобто, обгрунтованість законами логіки.

    У процесі своєї професійної діяльності юрист може мислити раціонально і нераціонально, логічно і алогічно, творчо і нетворчо.

    Проявами і, відповідно, результатом його творчого мислення можуть бути висунення нових ідей, версій, введення в юридичну науку (теорію) і практику нових понять, створення нових теорій права, нових нормативно-правових актів, необхідних для правового регулювання певних сфер суспільної діяльності людей. В наш час виникнення нових видів діяльності людей зумовлює необхідність їх правового регулювання і, відповідно, створення певних нормативно-правових актів. Наприклад, в результаті того, що все більше країн світу включається в процес дослідження космосу, виникло космічне право як сукупність міжнародноправових принципів і норм, яке встановлює правила, що їх мають дотримуватися держави у своїй діяльності в космосі. Негативний вплив людини на оточуючу природу (біосферу) "породило" екологічні проблеми, суспільне вирішення яких неможливо без особливих нормативно-правових актів (екологічне право).

  • Loading...

     
     

    Цікаве