WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. (Реферат) - Реферат

Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. (Реферат) - Реферат

Термін "жива істота" є точним, бо будь-хто може без особливих зусиль встановити його предметне значення, а саме — чітко визначити, чи є деякий об'єкт живим, чи ні. Однак смисл цього вислову не є цілком зрозумілим. Тому невипадково існує ціла низка визначень життя, жодне з яких не вважається бездоганним.

Термін "людина" так само, як і термін "жива істота" є точним, але неясним. Протягом історії людства з ним пов'язувалися різноманітні смислові значення. Давньогрецький філософ Платон визначав людину як "двоногу істоту, яка не має пір'я". Інший філософ Діоген обскубав курча і кинув його до ніг Платона зі словами: "Ось твоя людина". Після цього Платон уточнив своє визначення: "Людина це двонога істота, яка не має пір'я і має широкі нігті". Ще один філософ охарактеризував людину як "істоту, яка має м'яку мочку вуха". Визначення Аристотеля: "людина це політична тварина". Подібні дефініції можна продовжувати.

Велика кількість мовних висловів є одночасно неточними і неясними. З одного боку, неможливо чітко встановити клас об'єктів, які позначають ці вислови, а з іншого — смислу таких висловів бракує визначеності.

Прикладом неточного і неясного вислову є слово "гра". Його смисл позбавлений визначеності, оскільки важко сказати, чи кожна гра має правила, чи в кожній грі є переможці та переможені тощо. Водночас важко встановити і предметне значення цього вислову. Якщо брати до уваги лише діяльність людини, то тоді грою вважають спортивні ігри, дитячі ігри, працю акторів тощо.

5. Виміри і рівні знакового процесу

Відповідно до трьох зафіксованих компонентів знакового процесу (знак, значення, інтерпретатор) можна виділити низку відношень:

  • відношення між знаком та іншими знаками, які з ним пов'язані;

  • відношення між знаком і його значенням;

  • відношення між знаком і його інтерпретатором.

    Ці три види відношень між компонентам знакового процесу фіксують відповідно три його виміри:

  • синтаксичний;

  • семантичний;

  • прагматичний.

    Синтаксичний вимір — це вимір, який фіксує відношення між знаками в структурі знакового процесу.

    Семантичний вимір це вимір, який фіксує відношення між знаком та його значенням в структурі знакового процесу.

    Прагматичний вимір — це вимір, який фіксує відношення між знаком та його інтерпретатором в структурі знакового процесу.

    Найчастіше в знаковому процесі присутні всі три виміри. Проте можливі й такі ситуації, у яких деякі виміри зникають. Так, знак може не мати зв'язків з іншими знаками (відсутність синтаксичного виміру); знак може мати зв'язки з іншими знаками, але при цьому не мати значення (відсутність семантичного виміру); і, нарешті, у знака може бути відсутнім інтерпретатор (відсутність прагматичного виміру).

    Відповідно до трьох вимірів семіозису виділяють три основні розділи семіотики як науки:

    1. синтактику;

    Синтаксисвивчає систему відношень між знаками всередині певної мови, виявляє різні зв'язки між словами і реченнями, що утворюють певну мовну систему.

    2. семантику;

    3. прагматику.

    Прагматикавивчає відношення знакових систем до тих, хто їх використовує, умови використання знакових систем, мовні знаки як засіб встановлення взаєморозуміння між людьми.

    Семантика(гр. - той, що позначає) — це особлива теорія (складова частина семіотики), яка в наш час аналізує природну і штучну мову у двох напрямах — відношення мовних виразів (слів, імен) до предметів, які вони позначають, і зміст мовних виразів.

    Відповідно, в семантиці розрізняють, теорію смислу і теорію реферації (позначення).

    Основні семантичні категорії: висловлювання, ім'я, смисл, значення, реферація. Дамо їм загальну характеристику.

    Висловлювання — це граматично правильно побудоване речення, яке має певний смисл.

    Складовою частиною висловлювань є імена.

    Ім'я— це слово або словосполучення, яке позначає будь-який предмет (об'єкт) або властивість предмета.

    Імена бувають

  • одиничні або власні (Сократ, Шевченко, Юстініан),

  • загальні (людина, юрист, право),

  • конкретні (книга, автомобіль, злочинець),

  • абстрактні (доброта, дієздатність, законність),

  • нульові (Кентавр, Зевс, Перун).

    Слово "термін" (гр. - межа, кінець, границя) має два значення:

    а) у широкому значенні "термін" — це слово чи словосполучення, які позначають реальний або абстрактний предмет. У цьому випадку слово "термін" збігається за смислом із "ім'ям", тобто "термін" означає те ж, що й "ім'я". У вузькому значенні „термін" — це слово або словосполучення, що введені в науку для позначення предметів, явищ, процесів, які вивчає наука, або для побудови наукової теорії відповідно з певними правилами введення наукових термінів. Наукові терміни специфічні за своїм смислом. Сукупність термінів, якими оперують вчені в галузі певної науки, називають науковою термінологією (математична термінологія, юридична термінологія).

    б) у логіко-семантичному значенні "терміни" — це слова і словосполучення, які вводять до складу висловлювань і які поділяються на описові (дескриптивні) і логічні.

    До дескриптивних термінів належать:

    а) вирази, які називають або позначають емпіричний та абстрактний об'єкт. Вони мають назву "терм". Термце одиничні (власні) імена і загальні імена;

    б) предикатний вираз (предикатор) — слово чи словосполучення, яке позначає властивості і якості предметів і відношення між предметами;

    в) предметно-функціональні вирази, або предметні функтори-вирази, які позначають предметні функції і операції, до яких належать спеціальні математичні і логічні знаки, а також слова, як обсяг, вага, ріст, колір. До логічних термінів належать логічні зв'язки, логічні оператори, описові вирази, про які мова піде у відповідних розділах.

    Слово "смисл" вживають у таких значеннях:

  • В повсякденній мові як синонім слова "значення".

  • Як зміст мовного виразу.

  • Як думка, що виражена в словах і словосполученнях.

  • Як мета (призначення) якоїсь події, вчинку (смисл життя, смисл навчання у вузі, тобто для чого людина живе, для чого вона вчиться у вузі).

    Мовні вирази можуть мати прямий та переносний, широкий та вузький смисл, а залежно від контексту — філософський і релігійний, науковий і буденний, юридичний і політичний смисл.

    Усі імена, в тому числі порожні, мають певний смисл, проте можуть не мати конкретного предметного значення.

    Предметне значення імені ( мовного виразу, мовних знаків) — це предмет (об'єкт), який позначається даним іменем. Для позначення окремих предметів або сукупності предметів, тобто класу, до яких застосовується мовний знак (ім'я), введено термін "денотат". Денотат — предмет або клас предметів, який позначається особистим або загальним іменем у певній мовній (семантичній) системі, або, інакше, предметне значення імені (слова), або об'єкт позначення. Наприклад, слово "Київ" є особисте ім'я, яке позначає столицю України, а саме місто Київ є денотат, тобто реально існуючий предмет, який позначають особистим іменем "Київ".

    Німецький логік і математик Г.Фреге (1848-1925) розробив концепцію смислу і значення, згідно з якою предмет, який носить дане ім'я, — це предметне значення даного імені, а зміст імені — це його смисл, тобто за Фреге, смисл — це спосіб, ягоїм мовний знак (ім'я) позначає предмет.

    Предметне значення мовного виразу може бути істинним або хибним, а смисл мовного виразу, тобто його зміст, може бути зрозумілим або незрозумілим тією чи іншою людиною. Зрозуміти смисл мовного виразу означає його засвоєння. У процесі засвоєння мовних виразів потрібно спочатку правильно зрозуміти смисл мовних виразів (що саме виражає те або інше ім'я, термін, в певному контексті, яку інформацію вони містять у собі), а потім адекватно встановлювати їх предметне значення, тобто співвідносити з реально існуючими або з абстрактним об'єктами.

  • Loading...

     
     

    Цікаве