WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Логіка Давньої Індії - Реферат

Логіка Давньої Індії - Реферат

схильність вбачати в елементарному якийсь комплекс (так, уві сні людина може бачити два місяці замість одного);
- надання в уявленні предметові певної форми, тоді як насправді він її не має (наприклад, бачити вогняне колесо при швидкому обертанні предмета, що горить);
- помилка сприймання (при розладі органів чуття);
- приписування невластивої дії чому-небудь (наприклад, уявний рух дерев, коли швидко повз них проїжджаєш).
Висновок - розпізнавання об'єкта за умови, що він безпосередньо не сприймається.
При цьому називали такі види висновку:
- висновок про наявність об'єкта на підставі наявності його ознаки (наприклад, про наявність вогню на підставі наявності диму);
- висновок про існування несприйнятого з існування сприйнятого або із частини якоїсь сутності про несприйняту частину (скажімо, виводити минуле з теперішнього або існування воза з існування його частини, наприклад, колеса тощо);
- висновок через виведення із дії її причини (наприклад, якщо предмет, який ми бачимо здалеку, нерухомий, то робимо висновок, що це - дерево, а якщо він рухається, то це - людина);
- висновок про існування одних речей з наявності інших, коли ми знаємо про їх взаємозв'язок (наприклад, з факту народження робимо висновок про смерть);
- висновок-виведення понять, які співвідносяться як причина і наслідок.
Висновок виражає наше переконання у чомусь понад те, що випливає з безпосередньої перцепції. Авторитет - вчення мудреців, положення, викладені у священних книгах.
З усього сказаного випливає, що ранньобуддист-ська логіка була вплетена в загальнофілософські концепції, залежала від їх засад. До того ж, навіть у системі теорії ораторського мистецтва, риторики елементи логіки були незначними епізодичними вкрапленнями.
Другий період. Логіка школи ньяя
До другого періоду розвитку індійської логіки відносять діяльність споріднених філософських шкіл вайшешика і ньяя. Перша займалася переважно натурфілософськими проблемами, а друга - логікою.
Джерело походження системи ньяя вбачають у поміченій ще з часів упанішад схильності індусів до дискусій, яка підсилилася за умов розпаду індійської філософії та виникнення численних шкіл. Внаслідок цього з'явилася потреба у загальноприйнятому каноні, на який можна було б посилатися, обґрунтовуючи правильність своїх і помилковість протилежних міркувань.
Таким каноном логіки була система ньяя. Найдавнішою пам'яткою логіки ньяя, що дійшла до нас, є зібрання 538 сутр1 Готами в п'яти книгах. Перша з них складається з двох частин. У першій викладається вчення про дев'ять категорій, в яких розкриваються структура суперечки і послідовність таких її складових:
- "засвідчення своєї зброї", тобто знання канону логіки;
- розгляд об'єкта суперечки;
- спростування опонентом тези пропонента (за сучасною термінологією);
- проголошення мотиву спростування;
- орієнтація на приклад і досягнення згоди про те, що заздалегідь визнається учасниками суперечки чітко встановленим;
- формулювання положення, що визначає предмет дискусії;
.- доведення пропонентом своєї тези за всіма правилами відповідного мистецтва;
- спростування пропонентом протилежного твердження шляхом доведення, що з нього випливають неможливі наслідки;
- одержання доведеної істини.
У другій частині першої книги Готами у вигляді доповнення до перелічених дев'яти категорій наводять ще сім, в яких розглядають помилки, що трапляються в словесному змаганні. Останнє відрізняється від наукової дискусії тим, що ведеться заради простої пристрасті до суперечки і розраховане на те, щоб увести супротивника в оману.
Чотири наступні категорії пов'язували з підбором хибних доказів.
Друга-п'ята книги Готами присвячені розвитку думок, викладених у першій. У них ідеться про ті самі категорії, але розкриваються вони глибше, з детальною критикою інших поглядів за найважливішими пунктами системи.
Умовиводи в школі ньяя поділяли на три види:
- умовивід від попереднього до наступного, від причини до наслідку (наприклад, від констатації скупчення хмар до висновку про необхідне настання дощу);
- умовивід від наступного до попереднього, від наслідку до причини (наприклад, від констатації факту наявності великої кількості води в гірському потоці до висновку про зливу, що пройшла в горах);
- умовивід за аналогією.
Для кращого розуміння вчення про умовивід школи ньяя та інших індійських філософських шкіл необхідно зупинитися на теорії "проникнення". Звернемося до улюбленого в індійських підручниках логіки прикладу: "Я сприймаю, що на горі піднімається дим, а звідси роблю висновок про вогонь, який має бути на горі (хоч безпосередньо я його й не сприймаю)". Тут "дим" є ознакою, а "вогонь" - носієм цієї ознаки. Між димом і вогнем, між ознакою і носієм цієї ознаки існує відношення проникнення. При цьому ознака розглядається як "проникнуте" (бо, де дим, там завжди і вогонь), а вогонь - як "проникаюче", оскільки вогонь буває і без диму.
Стало традиційним порівняння саме такого розуміння зв'язку ознаки та її носія з арістотелівським розумінням умовиводу. Так, О. Маковельський писав з цього приводу: "В цьому пункті вчення індійської логіки наявна розбіжність із вченням Арістотеля і його послідовників. У логіці Арістотеля ознака виступає як загальніше, ширше поняття, ніж її носій (наприклад, "кінь - ссавець"). В індійській логіці, навпаки, "кінь" розуміється не як носій ознаки "ссавець", а як ознака, з якої випливає, що перед нами ссавець [56].
Щоб збагнути специфіку індійського вчення про умовивід, треба зважати на те, що його автори ще не могли чітко розрізняти світ речей і світ понять. Сучасні філософи теж нерідко не розрізняють поняття і предмет, який у ньому мислиться. Це стосується, зокрема, і цитованого автора: "ознака... загальніше поняття, ніж її носій". Поняття "ознака" слід зіставляти з поняттям "носій".
Вчення про доведення в школі ньяя будується так. Спершу мають бути встановлені вихідні положення, які всіма (передусім учасниками дискусії) визнаються незаперечними істинами, і чітко сформульоване положення, що слугуватиме тезою доведення. Потім дається теорія силогізму, в якій розкривається вчення про його складові - члени силогізму; їх нараховується в логіці ньяя лише п'ять (нагадаємо, що в ранньобуд-дистському доведенні їх було аж вісім).
До членів силогізму відносили такі складові: одне безперечно істинне положення, теза і третє положення, яке пов'язує два попередні. Причому те положення, що виконує роль тези, виступає і як висновок1. Двічі фігурує в силогізмі й те положення, що служить основою доведення.
Наприклад:
1. На горбі є вогонь (теза).
2. Оскільки на горбі є дим (основа).
3. Де дим, там є вогонь, як, наприклад, на кухні (приклад).
4. На цьому горбі є дим (застосування в даному випадку).
5. Отже, на цьому горбі є вогонь, і мандрівник не помилиться, якщо на підставі того, що з горба підні-
Ч
Loading...

 
 

Цікаве