WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Логіка Давньої Індії - Реферат

Логіка Давньої Індії - Реферат


Реферат на тему
Логіка Давньої Індії
Уже в давніх упанішадах ("Чхандогья", "Мунда-ка") "...йдеться про існування кількох самостійних видів звання..., в переліку яких крім Вед і різних магічних мистецтв згадуються хронологія, логіка (риторика), етимологія, граматика, наука чисел, астрономія, військова наука" [1].
Виникненню логіки в Індії сприяли філософські диспути, на яких представники різних течій відстоювали свої погляди і спростовували думки опонентів. Тому логіка тривалий час була тісно пов'язана з риторикою, теорією ораторського мистецтва.
В історії індійської логіки виділяють три основних періоди, по-різному окреслюючи хронологічні межі.
За В. Донченком
- перший період: VI ст. до н.е. - II-III ст. н.е.;
- другий період: II-III ст. - X ст.;
- третій період: XII-XVII ст. За М. Кондаковим [39]:
- перший період (рання буддистська логіка) - VI-V ст. до н.е. - II ст. н.е.;
- другий період (діяльність шкіл вайшешика і ньяя) - III-V ст.;
- третій період (розквіт буддистської логіки) - VI-VIII ст.
Перший період
Уже в ранній буддистський період (буддистська логіка до Дигнаги) були написані трактати про те, як ефективно вести диспути. При цьому в центрі уваги стояло питання про сутність, види та місце виголошення промов. Важливого значення надавали психології мислення (не радили виступати з промовами у стані перевтоми, суму, гніву чи якогось іншого сильного збудження) і власне ораторському аспекту промови (якими засобами слід впливати на аудиторію). Звертали увагу й на логічну переконливість промов та необхідність дотримання правил логіки.
Тогочасні мислителі розрізняли шість видів промов1:
- промова про себе;
- красива промова, що дає насолоду (художнє слово);
- промови диспутів, у яких співбесідники, втягнуті в дискусію, висловлюють протилежні думки з приводу певної тези;
- "нерозумна промова", в якій викладається хибне вчення;
- правильна промова, яка узгоджується з істин
ним ученням і ставить за мету донести до слухачів іс
тинне знання;
- промова, в якій викладається істинне вчення.
Вважали, що перший і другий види промов можуть
бути як "розумними", так і "нерозумними"; і це треба брати до уваги. Третій і четвертий - завжди "нерозумні", тому їх необхідно уникати. А п'ятий і шостий - завжди "розумні", їх треба завжди застосовувати. Розрізняли промови і за місцем виголошення:
- перед царем;
- перед правлячими;
- на великому зібранні;
- перед тими, хто добре знає вчення;
- перед брахманами;
- перед тими, хто любить слухати істинне вчення.
Детально було розроблено тему "прикрашення промов". Вважалося, що промову прикрашають, по-перше, досконале знання як своєї системи, так і тих учень, проти яких доводиться виступати, а по-друге - досконалість зовнішньої форми. Досконалою визнавалася, промова, вільна від грубих, неоковирних, неграмотних висловів; легка, природна, проста; ясна; складна, послідовна; цікава за змістом.
Прикрашенням промови вважали і такі моменти: високий авторитет її автора, довір'я і прихильність до нього; готовність вислухати виступ з боку аудиторії; відсутність боязні в оратора; знання помилок супротивників і переконання в перевагах власної тези; вміння швидко сприймати висловлене супротивниками; здатність швидко вникати в їхні думки і знаходити на них відповіді; вміння захоплювати аудиторію "чарами" промови; здатність якнайкраще передати смисл аргументів; не виявляти депресії під час дискусії; не бентежитися; не затинатися; не втрачати самовладання; не виявляти втоми.
Існували такі вимоги до промов: виразність (зокрема чіткість дикції), уникнення ущипливих зауважень, роздратованості, гніву, грубощів. Під час дискусії мають добре працювати пам'ять і розум, виявлятися кмітливість.
Детально було розроблено і вчення про недоліки промов. Виділялося кілька груп недоліків, до першої входили:
- визнання власної помилки й істинності тези супротивника;
- різні форми ухилення від продовження дискусії;
- синтетичний недолік, який містив такі дев'ять різновидів промов: промова навмання, шалена, темна, непомірна (надто коротка чи надмірно тривала), бездумна (що містила десять різновидів, зокрема доповідь, доведення, яке саме потребує доведення, доповідь, що ґрунтується на алогічних чи хибних доктринах), суперечна, неясна, нескладна.
Перед тим, як розпочинати дискусію, рекомендувалося попередньо визначити такі обставини:
- чи буде дискусія мати якусь користь;
- чи чесний, неупереджений учасник дискусії;
- чи має він знання і чи здатний належно вести дискусію.
При негативній відповіді на ці питання радили уникати дискусії.
Щодо власне логічного змісту промови ("базису", або "опори" учасників дискусії), в останній розрізняли два елементи: те, що необхідно довести, і саме доведення.
Доказуване може бути або суб'єктом1, сутністю, або атрибутом, якістю. В першому випадку стверджується чи заперечується існування чогось (йдеться про судження, які зараз називають екзистенційними), а в другому - стверджується чи заперечується, що певна властивість або якість належить чи не належить суб'єкту (сучасні атрибутивні судження).
Доведення складається з восьми складових (їх перелік і визначення в різних джерелах різні): речення, основа (підстава), приклад, однорідність, різнорідність, пряма (безпосередня) перцепція, висновок, авторитет.
Речення - теза, в якій висловлюється певна точка зору на те, що має бути доведене2.
Воно або ґрунтується на науковому знанні, або є результатом незалежної інтуїції, або почутим від когось. Речення - це положення, яке учасник дискусії приймає добровільно і яке потребує доведення. Висловлюючись, потрібно дбати, щоб воно було зрозуміле іншим людям.
Основа - логічна підстава, яка випливає з прикладу, однорідності, різнорідності, прямої перцепції, висновку і авторитету.
Коли об'єкт, який має бути доведеним, не є очевидним, то основа полягає у знаходженні таких моментів, які зроблять його пізнаним.
Приклад - наведення загальновизначених або прийнятих наукою положень.
Однорідність - складова доведення, що виявляється в подібності сутності, атрибутів, причини і наслідку.
Однорідністю вважали і "застосування" - логічне правило, що полягало в наведенні інших фактів, які належать до того самого класу чи роду, для доведення атрибута логічного суб'єкта.
Різнорідність - складова доведення, що полягає у взаємному розрізненні сутності, атрибутів, причини і наслідку.
Мається на увазі логічний суб'єкт, поняття про предмет думки, той предмет, що є носієм властивостей і якостей.
2Терміни подаються згідно з тлумаченням їх тогочасною наукою.
Пряма перцепція - безпосереднє сприйняття відповідного предмета.
її відмітними рисами є очевидність, незалежність від уяви і помилок. До таких помилок відносили:
- ототожнення одного предмета з іншим (наприклад, міраж - з дійсністю);
-
Loading...

 
 

Цікаве