WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Мистецтво полеміки - Реферат

Мистецтво полеміки - Реферат

велиш, я стану, зовсім як той чоловік, ставити тобі запитання. Річ утім, що якби ти виголосив перед ним ту промову, про яку говориш - промову про прекрасні заняття, то він, вислухавши тебе, тільки-но ти закінчиш говорити, запитав би тебе передусім про саме прекрасне - така вже в нього звичка - і сказав би так: "Елідський гостю, чи не завдяки справедливості є справедливими справедливі люди?"Відповідай же, Гіппію, ніби він запитує тебе.
Г і п п і й. Я відповім, що справедливості.
Сократ. Отже, справедливість щось собою становить?
Гіп п ій. Звичайно.
Сократ. А чи не мудрістю є мудрими мудреці, і чи не благом буває благим все благе?
Г і п п і й. А як же інакше?
Сократ. І все це щось собою становить, адже не є ж це ніщо?
Г і п п і й. Звичайно, це щось.
Сократ. Так чи не буде і все прекрасним завдяки прекрасному?
Г і п п і й. Так, завдяки прекрасному.
Сократ. І це прекрасне є щось?
Г і п п і й. Щось. Чим же йому й бути?
Сократ. Так дай мені відповідь, чужоземцю, - скаже він, - що ж таке це прекрасне?
Г і п п і й. Отже, Сократе, той, хто ставить це запитання, хоче дізнатися, що прекрасне?
Сократ. Мені здається - ні; він хоче дізнатися, що таке прекрасне, Гіппію.
Г і п п і й. А чим одне відрізняється від другого?
Сократ. По-твоєму, нічим?
Г і п п і й. Зрозуміло, нічим не відрізняється.
Сократ. Ну що ж, мабуть, тобі видніше. Однак дивись, дорогий мій: адже він тебе запитує не про те, що прекрасне, а про те, що таке прекрасне.
Г і п п і й. ...Прекрасне - це прекрасна дівчина.
Сократ. ...Той чоловік запитає мене приблизно так: "Ну, Сократе, відповідай мені: все те, що ти називаєш прекрасним, буде прекрасним, якщо існує прекрасне саме по собі?", Я ж скажу: "Якщо прекрасна дівчина - це прекрасне, тоді вона і є тим, завдяки чому прекрасне буде прекрасним?"
"...Хороший же ти, Сократе! - скаже він. - Ну а хіба прекрасна кобилиця, яку навіть і Бог похвалив у своєму вислові, не є прекрасним?" Що ж ми на це скажемо, Гіппію? Хіба не те, що й кобилиця є прекрасне, - я маю на увазі прекрасну кобилицю? Як же нам наважитися заперечувати, що прекрасне є прекрасним?
Пппій. Ти правильно говориш, Сократе, бо правильно сказав про це Бог; адже кобилиці у нас бувають найпрекраснішими.
Сократ. "Нехай так, - скаже він, - ну а що таке прекрасна ліра? Хіба не прекрасне?" Чи скажемо ми, що це так, Гіппію?
Г і пп ій. Так.
Сократ. Опісля цей чоловік скаже, я в цілому майже впевнений і роблю висновок із того, як він звичайно поводиться: "Дорогий мій, а що ж таке прекрасний горщик? Хіба не прекрасне?"
Г і п п і й. Та що це за чоловік, Сократе? Як невиховано і нахабно вимовляти такі низькі слова в такій серйозній справі!
Сократ. Такий уже він чоловік, Гіппію, не витончений, а грубуватий, і ні про що інше не турбується, а тільки про істину. Але все-таки треба йому відповісти, і я заздалегідь заявляю: якщо горщик виліплений хорошим гончарем..., треба визнати, що він прекрасний. Як же можна назвати не прекрасним те, що прекрасне?
Г і п п і й. Ніяк не можна, Сократе.
Сократ. "Так чи не є, - скаже він, - і прекрасний горщик - прекрасне? Відповідай!"
Г і п п і й. Так воно, я думаю, і є, Сократе. Прекрасна і ця посудина, якщо добре зроблена, проте загалом все це не гідне вважатися прекрасним порівняно з кобилицею, дівчиною і всім іншим прекрасним.
Сократ. А якщо ми визнаємо це, той чоловік засміється і скаже: "Ти пам'ятаєш, Сократе, про що я тебе запитував?" "Пам'ятаю, - відповім я, - про те, що таке прекрасне саме по собі" "Тоді, - скаже він, - ти на запитання про прекрасне наводиш у відповідь щось таке, що, як ти сам говориш, прекрасне нітрохи не більше, ніж потворне"...
Так діалог крок за кроком веде до взаєморозуміння. І хоча відповідь на запитання "що таке прекрасне?", яку дає Платон, нас і не влаштовує (навіть сучасні визначення прекрасного непереконливі), проте відмовити цьому геніальному майстру діалектики в майстерності побудови діалогу неможливо.
Здається, що не може бути й сумніву в тому, що суперечки заради істини потрібні, навіть необхідні. Проте історія свідчить про те, що таку думку поділяли далеко не всі. Інакше як пояснити той факт, що тих, хто присвячував своє життя пошукам істини, переслідували або й знищували: Сократа було засуджено до страти, Джордано Бруно спалено. Ще зовсім недавно переслідували вчених, які цікавилися проблемами генетики і кібернетики.
До того ж, щоб правильно оцінити суперечку заради істини, треба враховувати, що істина - не самоціль. Адже знання може бути використане не лише для прогресу, а й проти нього, проти людини і людства. Ця думка постійно хвилює вчених-гуманістів. "Не можна дозволити, - писав Ф. Жоліо-Кюрі, - щоб люди спрямовували на своє власне знищення ті сили природи, які вони зуміли відкрити і підкорити".
Суперечка заради переконання
Розпочинаючи суперечку цього типу, пропонент ставить за мету нав'язати свої переконання (або ідеї своєї політичної партії, релігійної чи іншої організації) іншим людям. При цьому його не хвилюють (чи мало хвилюють) проблема істини та права кожної людини мати свої погляди. Такі суперечки в нашу епоху лише зрідка мають приватний характер: пропонент, як правило, виконує роль пропагандиста ідей відповідних організацій. Є серед них ентузіасти, але більшість виконує цю "роботу" з певним інтересом.
Вивчаючи історію світових релігій та політичних партій, їх розколів та ревізій, поряд з об'єктивними чинниками неважко виявити й суб'єктивні. Вольові, ініціативні, амбіційні особи, прагнучи завоювати собі місце в історії людства, вдавалися до специфічних тлумачень релігійних і політичних учень, їх засад, принципів, догм. Результатом цієї діяльності є численні релігійні конфесії та секти, представники яких, як це не парадоксально, більше "воюють" зі своїми одновірцями, ніж з іновірцями.
Подібне можна сказати й про стосунки політичних партій, які сповідують одне і те саме політичне вчення, але по-різному його інтерпретують. Згадаймо про ставлення керівництва КПРС до соціал-демократич-них партій або проаналізуймо стосунки сучасної Прогресивної соціалістичної партії з Комуністичною та Соціалістичною партіями України.
Не заперечуючи моменту об'єктивної необхідності в подібних процесах диференціації поглядів, не можна не помічати, що наслідком її є дестабілізація суспільства, чвари, а то й війни. Треба пам'ятати про те, що нерідко нав'язують погляди люди, які фактично не поділяють їх, хоч і приховують цю істину від оточення, керуючись корисливими мотивами.
Беручи до уваги все це, людство і кожне суспільство зокрема повинні захистити своїх громадян від войовничого фідеїзму, войовничого атеїзму, войовничого шовінізму, войовничого націоналізму, тобто будь-якого
Loading...

 
 

Цікаве