WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Мистецтво полеміки - Реферат

Мистецтво полеміки - Реферат

друге дістає, третє ранить, а четверте вбиває", "Лихослів'я навіть без доведень залишає тривалі сліди", - зазначав О. Пушкін.
За такої ситуації раціональніше уникати суперечок і сварок, "Незвертати уваги... на звинувачення... - ось у чому треба вбачати вищий ступінь проникливості!" (Ю. Лун). Тому мені близька і зрозуміла позиція Аристипа: одного разу, коли Аристипа ганьбили, він пішов геть; коли ж його кривдник сказав: "Чому ж ти тікаєш?", то Аристип відповів: "Тому що лихословить маєш право ти, не слухать лихослів'я - я".
О. Ви дещо відійшли від нашої тези. Одна справа, коли людина час від часу критикує когось за недоліки, і друга - коли вона "любить гудити інших", цим живе, нічого, крім недоліків, не бачить. Такі люди, звичайно, заслуговують на осуд. З цього приводу Абуль Фарадж зазначав: "Дурні помічають тільки похибки людей і не звертають уваги на їх позитивні якості. Вони подібні до мух, які намагаються сісти тільки на запалену частину тіла". Проте є люди, які бачать і наші позитивні риси, і недоліки. Я мав на увазі саме таких людей і їх священне право на критику.
Говорячи про лихослів'я, Ви знову-таки відхилилися від нашої тези. Звичайно ж, з лихословами краще не мати справи. Іншими словами, зміст Ваших міркувань і їх пафос спрямований швидше не проти суперечок загалом, а проти деяких суперечок. Я теж проти суперечок безпредметних, невмотивованих; проти суперечок, які, будучи "забрудненими" лихослів'ям, перетворюються на сварки; проти впертості сперечальників, які не бажають позбутися своїх помилок, власних недоліків, а іноді - й особистих ілюзій.
Можуть скомпрометувати саму ідею суперечки і несумлінне її використання, нелояльні та морально брудні засоби, до яких іноді вдаються, ставлячи за мету перемогти супротивника будь-якою ціною.
У наведеному діалозі простежується проблема визначення критерію розрізнення "потрібних" і "непотрібних" суперечок. Оскільки чіткої відповіді на це питання немає, то з'ясуємо хоч деякі його аспекти.
Суперечка проходить у формі доведень та спростувань, і можна дійти висновку, ніби "непотрібні" суперечки (якщо такі існують) мають виявлятися в недосконалості названих логічних операцій, тобто в порушенні вимог логіки або в наявності фактичних помилок. Та, розмірковуючи над цією думкою, доходиш парадоксального висновку: якби учасники суперечки вдавалися лише до істинних думок і суворо керувалися вимогами логіки, то вони були б однодумцями, а їх суперечка була б зайвою, "непотрібною", оскільки необхідною умовою суперечки є наявність протилежних думок, які, як відомо, не можуть бути одночасно істинними. Звідси випливає не менш парадоксальний висновок: "потрібні" суперечки треба шукати серед логічно недосконалих чи таких, за яких вдаються до хибних положень. Проте характер ні логічних, ні фактичних помилок під час суперечки не може бути основою поділу суперечок на "потрібні" і "непотрібні". Звичайно, суперечки бувають алогічними до абсурду, що свідчить про їх непотрібність, навіть безглуздість. Ілюструючи думку, як не слід сперечатися, часто вдаються до позову двох вельмож, яскраво змальованого в романі Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель". Ця пародія справді переконливо доводить, якою не повинна бути суперечка. Проте відрізнити "потрібні" суперечки від "непотрібних" в реальному житті дуже важко, доводиться рахуватися з багатьма обставинами. Щоб з'ясувати це питання, розглянемо сутність суперечки та її різновиди.
Суперечка, її види та форми
"Суперечка" - поняття багатозначне. Загальним для всіх цих значень є відсутність єдиної думки її учасників, наявність розходжень у їх поглядах, протиборство.
Суперечка - будь-яке зіткнення несумісних думок, під час якого кожна сторона відстоює свою правоту.
В основі суперечки лежать об'єктивні протиріччя матеріального світу і неоднакові потреби та інтереси людей. Учасниками суперечки є пропонент, який висуває і обстоює думку-тезу, і опонент, який піддає сумніву чи заперечує тезу пропонента. Третім, колективним суб'єктом суперечки є аудиторія, хоча суперечка може відбуватися і за її відсутності.
У стані суперечки люди переслідують певну мету, тому розрізняють такі види суперечок:
- суперечка заради істини;
- суперечка заради переконання;
- суперечка заради перемоги;
- суперечка заради суперечки;
- внутрішня суперечка.
Суперечка заради істини
Учасники цієї суперечки можуть дотримуватися різних поглядів, проте їх об'єднує спільна мета - встановити й обґрунтувати істинність того чи іншого положення або системи думок. Вони керуються принципом "істина понад усе".
У суперечці заради істини до аргументів опонента ставляться з такою ж увагою, як і до власних, фактично ведеться спільна копітка праця по встановленню істинності відповідних положень. Вона може вестися лише між людьми, компетентними у відповідній галузі знань і зацікавленими у встановленні істини. За словами С. Поварніна, - це вища форма суперечки, найблагородніша і найпрекрасніша.
Суперечка заради істини має тривалу історію. Яскравим виявом її можуть бути твори Платона. Невипадково, що суперечку заради істини називають діалектичною, розуміючи під "діалектикою" той смисл, якого їй надавав Платон, а саме: "мистецтво досягнення істини в бесіді". Яскравим прикладом такої бесіди-суперечки може бути твір Платона "Гіппій Більший". Всебічнішого підходу до аналізу проблеми прекрасного історія естетики, мабуть, не знає.
Після вступної бесіди, в якій Сократ виявив належну увагу й шану до відомого софіста Гіппія Більшого (а разом з тим і знамениту сократівську іронію), він нарешті звернувся до останнього з основним запитанням:
Сократ. ...Нещодавно, коли я в якійсь розмові одне гудив як потворне, а друге хвалив як прекрасне, один чоловік загнав мене в безвихідь тим, що поставив мені, і досить зухвало, приблизно таке запитання: "Звідки тобі знати, Сократе, - сказав він, - що саме прекрасне і що потворне? Давай-но подивимось, чи можеш ти сказати, що таке прекрасне?" І я, по своїй простоті, став вагатися і не міг відповісти йому як належить; а вертаючись після бесіди з ним, я гнівався на себе, лаяв себе і грозився, що відразу ж, як тільки зустрінуся з будь-ким із вас, мудреців, я розпитаю його, вивчусь, старанно запам'ятаю, а потім знову піду до того, хто мені поставив це запитання. Так ось тепер, кажу я, ти приходиш своєчасно і повинен навчити мене як належить, що ж це таке - прекрасне? Намагайся у своїй відповіді сказати мені це якомога точніше, щоб я, якщо мене звинуватять вдруге, знову не викликав сміх... Аби лише я переміг цього чоловіка! Проте коли б не заважати тобі, якщо я стану наслідувати його і суперечити на твої відповіді, - щоб ти якомога дбайливіше навчив мене...
Г і п п і й. Ну що ж, супереч!
Сократ. Але давай, раз ти сам
Loading...

 
 

Цікаве