WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Спростування та його види - Реферат

Спростування та його види - Реферат

істинними, не підлягати сумніву" [73]; "Основи (аргументи) доведення і спростування повинні бути істинними, доведеними судженнями, які не підлягають сумніву..." [53]; "...аргументи повинні бути доведеними (логічно чи фактично) твердженнями або істинними судженнями" [95]. Кома після слова "істинними" в першій і другій цитатах і сполучник "або" в третій свідчать про те, що їх автори нечітко розрізняють поняття істинності й достовірності. Трапляються і вдалі формулювання цього правила: "...аргументи повинні бути висловлюваннями, які повністю обгрунтовані, істинність яких встановлена заздалегідь" [90]. Ще досконалішим є таке формулювання цього правила: аргументи повинні бути достовірними. Достовірні - це такі аргументи, які відповідають дійсності і разом з тим їх істинність встановлена. Правда, для студентів зрозумілішим (а тому й кращим) є формулювання, взяте з підручника І. Хоменко.
До речі, деякі автори так визначають доведення, що формулювання правил стосовно аргументів втрачає сенс: "Під доведенням у логіці розуміють процедуру встановлення істинності деякого твердження шляхом наведення інших тверджень, істинність яких уже відома і'з яких з необхідністю випливає перше" [22]. У цьому визначенні
'Прикладом такого нерозрізнення є висловлювання "...аргументи повинні бути істинними незалежно від тези" [35]. Якщо вони істинні, то ця істинність не залежить не лише від тези, а й від усього написаного і сказаного. А ось встановити істинність аргументів потрібно з допомогою будь-яких інших положень, крім тези.
Не всі логіки визнають правило, згідно з яким аргументи повинні бути такими положеннями, із яких з необхідністю випливає істинність тези. Причиною ігнорування цього правила, очевидно, є та обставина, що воно часто перекривається вимогами стосовно міркування. Так, коли доведення здійснюється у формі неправильного силогізму, то таку помилку можна кваліфікувати і як порушення правил стосовно аргументів, і як порушення правил стосовно демонстрації. Це особливо переконливо ілюструється на прикладі помилки, відомої під назвою "почетверіння термінів".
Прикро, що в розділі "Доведення і спростування" мало уваги приділяється демонстрації, тобто тим умовиводам, у формі яких здійснюється доведення. Звичайно, такий матеріал був би певною мірою дублюванням попередніх розділів. Проте ніхто не стане заперечувати виняткового значення вміння правильно будувати доведення, дотримуватися правил стосовно демонстрації.
Потребує уточнення і визначення поняття спростування. Наведемо кілька прикладів визначень спростування: "Доведення хибності якої-небудь тези називається спростуванням" [74]; "Спростування (лат. resutatio) - це логічна дія, в процесі якої встановлюється хибність тези або неспроможність доведення в цілому" [72]; "Спростуванням називається логічна операція, за допомогою якої встановлюється хибність якогось із елементів доведення або неспроможність доведення в цілому" [33]; "Спростуванням називається доведення хибності або неспроможності якої-небудь тези" [12].
Усі перелічені визначення спростування є визначенням через найближчий рід і видову відмінність. Найближчим родом стосовно поняття "спростування" називають "доведення", "логічну дію", "логічну операцію". Ніхто не стане заперечувати, що зрештою маємо вибрати одне із названих (або якесь інше) родових понять. Ще складніше точно визначити видову відмінність поняття спростування. Якщо спростування - це доведення, вид доведення, то ця відмінність повинна вказувати на те, чим спростування відрізняється від інших видів доведення. Якщо ж спростування - це вид логічної операції, то видова відмінність повинна допомагати відрізняти спростування від інших логічних операцій.
На нашу думку, найточнішим родовим поняттям стосовно "спростування" є "обгрунтування". Що ж обґрунтовується у спростуванні на відміну від інших видів обгрунтувань? Усі цитовані автори (і не лише вони) одностайні в одному: спростування - це обгрунтування (доведення, логічна операція... логічна дія...) хибності тези. Безумовно, обгрунтувати хибність тези свого супротивника - це заповітна мрія кожного опонента. А якщо немає змоги завдати такого нокаутуючого удару супротивнику? Тоді доводиться вдаватися до ударів по менш вразливих місцях. Проте визначити ці місця і однозначно назвати їх нелегко. Одні автори називають цей феномен "встановленням неспроможності доведення в цілому" інші пишуть про "неспроможність тези". Поняття неспроможності доведення в цілому є невизначеним. Доведення як ціле є міркуванням, а тому можна подумати, що неспроможність доведення в цілому означає неправильність міркування, у формі якого здійснюється доведення. Але як же тоді бути з неспроможністю аргументів?
Ще неприйнятнішим є визначення спростування як логічної операції, за допомогою якої встановлюється хибність якогось із елементів доведення або неспроможність доведення в цілому. Про невизначеність поняття неспроможності доведення в цілому вже йшлося. Поняття "встановлення хибності якогось із елементів доведення" є штучним, малопродуктивним. По-перше, хибними можуть бути лише теза і аргументи, а третій "елемент доведення" (демонстрація) - правильним або неправильним. По-друге, об'єднувати встановлення хибності тези з встановленням хибності аргументів як елементів доведення не можна, бо ці процедури істотно різняться за своїми результатами. Перша дає можливість перемогти супротивника, а друга - лише відкласти суперечку до того часу, поки пропонент підшукає досконаліші аргументи (а дуже часто - просто інші).
На нашу думку, спростування - це обґрунтування хибності тези або невідповідності його складових правилам доведення. Щоправда, таке визначення спростування не може влаштувати тих логіків, які не визнають усіх чи деяких правил доведення. Скажімо, якщо аргументи визначаються як достовірні положення, і істинність їх встановлена безвідносно до тези, положення, з яких із необхідністю випливає істинність тези, то в такому разі в ході спростування обґрунтовується невідповідність тих положень, що видаються за аргументи, не правилам стосовно аргументів, а самому розумінню сутності аргументів, розкритому в їх визначенні. Іншими словами, опонент доводить, що положення, які видаються за аргументи, не відповідають сутності аргументів, не є аргументами.
"Невиправдано вузько тлумачиться спростування тези як встановлення її хибності. Адже немає підстав заперечувати ту істину, що теза може спростовуватись і як така, що суперечить правилам стосовно тези. До речі, таке спростування рівнозначне спростуванню аргументів і демонстрації і. звичайно ж, поступається обгрунтуванню хибності тези.
Прикро, що одні й ті самі міркування іноді називають то софізмами, то парадоксами.
Спростування відомих софізмів відзначаються граничною абстрактністю. З підручника в підручник переходять загальні фрази про софізми "Рогатий", "Брехун", "Еватл і Протагор" тощо. А в спробах деталізувати аналіз цих софізмів трапляються іявні помилки. Надамо слово одному із відомих радянських
Loading...

 
 

Цікаве