WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Спростування та його види - Реферат

Спростування та його види - Реферат

неясному її формулюванні тощо. За такої ситуації існує можливість, що низька логічна культура опонента не дає йому змоги однозначно зрозуміти чітко сформульовану вами тезу. Проте може статися і так, що ваш опонент просто затягує час, тобто вдається до відомих софістичних засобів.
Звичайно, деякі софізми (і типові софістичні засоби, хитрощі) не спроможна відрізнити від паралогіз-мів лише людина, яка зовсім не обізнана з історією філософії та логіки. Софізми відзначаються особливою логічною майстерністю ("майстерністю навпаки"), своєрідним професіоналізмом, навіть вишуканістю.
Наскільки непросто буває виявити помилку в софістичному міркуванні, можна пересвідчитися на прикладі софізму-"Рогатий" (див. с 299-300).
Розуміння проблем доведення і спростування було б непрвним без з'ясування понять парадоксу і антиномії.
Парадокс - певною мірою вмотивоване судження, що суперечить здоровому глузду. В широкому значенні - неочевидне висловлювання, істинність якого встановлюється досить важко, в цьому розумінні парадоксальними прийнято називати будь-які несподівані висловлювання, особливо якщо несподіваність їх смислу виражена в дотепній формі.
У логіці парадоксом називають висловлювання в точному розумінні слова такі, що суперечать логічним законам: недоведеність парадоксів - основна вимога, яка ставиться до логічних і логіко-математичних числень, аксіоматичних наукових теорій [82].
Деякі парадокси були висловлені ще мислителями Давнього світу. До найвідоміших із них належать "Брехун", "Купа", "Ахіллес і черепаха" тощо. Причини виникнення парадоксів пояснюють по-різному. Радянські філософи основну увагу звертали на наявність у матеріальному світі об'єктивних суперечностей, які відображаються в мисленні, зокрема й у формі парадоксів та антиномій. Логічними причинами парадоксальних думок вважають те, що в теоретичних системах, які містять парадокси, недостатньо з'ясовані деякі фундаментальні поняття.
Антиномія (суперечність закону самому собі) - поєднання обопільних суперечних висловлювань про предмет, які припускають однаково переконливі логічні обгрунтування; неусувна суперечність, що мислиться в ідеї чи законі й виявляється за спроби її доказового формулювання.
Вчення про антиномії було ґрунтовно викладено в Канта, хоча елементи його траплялися вже у вченнях Зенона Елейського, Платона, Арістотеля та ін. Тривалий час антиномічні положення називалися апоріями. Термін "антиномія" був уведений у науковий вжиток німецьким філософом Р. Гокленом (XVI - XVII ст.), котрий відкрив один з різновидів складного скороченого силогізму, де пропущені більші засновки (тому він і називається гокленієвським соритом).
Антиномію часто розглядають як один з різновидів парадоксу.
Для роздумів
Розбіжності у визначенні доведення пояснюють насамперед неусталеністю відповідної термінології. Замість "доведення" все частіше вдаються до слова "аргументація", що призводить до плутанини. Терміни загалом мають умовний характер. А наведені терміни рівноцінні (перевага "доведення" полягає лише в традиції, звичці, відмовлятися від якої не завжди раціонально); "доведення" походить (чи принаймні перебуває у зв'язку) від слова "довід" ("аргумент"), а "аргументація" - від слова "аргумент" ("довід").
Вдаючись до терміна "аргументація", деякі автори, очевидно, намагаються диференціювати той феномен, який тривалий час називався доведенням: "У найширшому значенні термін "аргументація" вживають для позначення процесів обстоювання пропонентом деякого твердження з метою переконання опонента в його (твердження) істинності, слушності... Поруч із терміном "аргументація" нерідко використовують термін "доведення". Доведення, на відміну від аргументації, є встановленням істинності деякого твердження-тези за допомогою істинних тверджень-аргументів і виключно логічних засобів. Доведення - це завжди правильне міркування, в якому відношення між засновками і висновком є відношенням логічного слідування (такі міркування називають демонстративними), де аргументами виступають достовірні твердження (різного роду визначення, аксіоми і постулати, закони науки, інші твердження, істинність яких доведена раніше, твердження, що фіксують очевидні факти). Доведення є окремим (особливим) випадком аргументації, позаяк аргументація може здійснюватися не обов'язково за допомогою логічно бездоганних міркувань та істинних аргументів. Аргументація не буде доведенням або випадку використання лише правдоподібних (недостовірних) аргументів (інколи аргументи.можуть бути просто хибними), або у випадку н демонстративних міркувань (інколи міркування, в яких реалізуєтьс аргументація, можуть бути логічно неправильними)" [94].
По-перше, з термінами, що склалися, треба рахуватися, не з<
нювати їх без достатньої підстави. к
По-друге, доведення можна диференціювати аналогічно тому, диференціюється аргументація.
По-третє, якщо поділяти точку зору цитованих авторів, то впиняють деякі труднощі. Зокрема та, що справжні доведення доведеться називати всього лише аргументаціями до того часу, поки не будуть встановлені істинність, достовірність та доказовість аргументів і "бездоганна" правильність міркувань, у формі яких здійснюється доведення.
Парадоксально, що в цьому разі тези доведення взагалі не може бути. Існуватимуть лише тези аргументації, оскільки тезою доведення буде визнано лише те положення, яке перестало бути тезою, тобто стало достовірним.
По-четверте, і в новітній літературі з логіки немає однозначного тлумачення термінів "доведення" і "аргументація". Одні під аргументацією розуміють "...спосіб міркування, який складається із доведення і спростування..." [32]. А інші обходяться лише терміном "доведення": "Нерідко у поняття доведення вкладається ширший сенс: під доведенням розуміють будь-яку процедуру обгрунтування істинності тези, куди входять як дедукція, так і індуктивне міркування, посилання на зв'язок доводжуваної тези з фактами, спостереженнями тощо. Розширювальне тлумачення доведення є звичайним у гуманітарних науках. Воно трапляється й у експериментальних міркуваннях, що спираються на спостереження. Як правило, широко розуміється доведення і у звичайному житті. Для підтвердження висунутої ідеї активно залучають факти, типові у певному відношенні явища тощо. Дедукції у цьому випадку, звичайно, немає, можна говорити лише про індукцію. А проте запропоноване обгрунтування нерідко називають доведенням.
Широке використання поняття "доведення" саме по собі не призводить до непорозумінь. Але тільки за однієї умови. Необхідно постійно мати на увазі, що індуктивне узагальнення, перехід від часткових фактів до загальних висновків дає не певне, а лише ймовірне знання"
Віддаючи деяку перевагу поняттю доведення, треба визнати, що надто широке використання цього поняття теж дезорієнтує. Так, в юридичній літературі під доведенням ("доказательством") часто розуміють аргументи, докази, а власне доведення називається терміном, який не має однозначноговідповідника в українській мові -
Loading...

 
 

Цікаве