WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Аналогія - Реферат

Аналогія - Реферат

встановлення структурни елементів силогізму. Скажімо, що спочатку треба визначати - за новки чи терміни? Дехто визначає насамперед засновки. При цьом більший засновок визначають як такий, до складу якого входить більший термін. Тобто невідоме визначають через невідоме. Іноді більшим називають засновок, що є загальним судженням. Проте нерідко обидва засновки є загальними. До того ж ознайомлення з модусами свідчить про те, що більшими засновками можуть бути і часткові судження.
Якщо розпочати аналіз структури силогізму з термінів, то теж виникають певні труднощі. Скажімо, колимаємо повний силогізм, то, відшукавши його висновок, легко можемо визначити більший засновок (до складу якого входить більший термін, що виконує роль предиката у висновку) і менший засновок (до складу якого входить менший термін, що займає місце суб'єкта у висновку). Проте бувають й інші ситуації, наприклад, коли наявні засновки, а висновок відсутній. Як же тоді визначити, який із засновків є більшим, а який - меншим? У цьому випадку не допоможе таке визначення термінів: "Меншим терміном називається суб'єкт висновку... Більшим терміном називаєтьс предикат висновку..." [21], не допоможе тому, що висновку тут прост немає.
Питання відшукання термінів силогізму ускладнюється тим, щ кожен з крайніх термінів може виконувати роль то більшого, то мен шого терміна. В цьому легко переконатися, з'ясовуючи специфіку мо дусів силогізму.
Чітких рекомендацій тут немає. Мабуть, тому часто абстрагуютьс від живого процесу міркування, орієнтуючись на стандартні схеми під ручників, у яких все поставлене на "своє" місце. Суб'єкт тут завжд заіімає перше місце в судженні, а предикат - друге. Те ж саме епос терігається і в ілюстрації будови силогізму; на першому місці розміщу ють більший засновок, а на другому - менший.
Нерідко вважають, що найефективнішим способом відшуканн більшого терміна (а зрештою і меншого терміна та засновків) є схема тичне зображення обсягів термінів силогізму з допомогою кругови" схем. Так, зобразивши в такий спосіб співвідношення обсягів понять "ртуть", "метал" і "електропровідні", які входять до складу відповідного нечітко впорядкованого силогізму, переконаємося, що саме "електропровідні" є більшим терміном, "метал" - середнім, а "ртуть" - меншим: "Ртуть - електропровідна, бо вона метал, а всі метали - електропровідні" (схема 29).
Проте подібне графічне зображення співвідношення обсягів понять, які виконують у силогізмі роль відповідних термінів, не завжди дає бажаний ефект (до того ж ніякі графічні засоби не можуть замінити теоретичні аргументи). Так, графічне зображення співвідношення обсягів понять "ромб", "паралелограм" і "чотирикутник", про яке можна здогадатися із силогізму "Всі ромби - паралелограми, і всі ромби - чотирикутники; отже, принаймні деякі чотирикутники є паралелограмами", не дає можливості визначити, який же термін має найширший обсяг
У цьому силогізмі найширшим є термін "чотирикутник" (хоч це й неможливо встановити суто формально-логічними засобами), проте більшим терміном тут є "паралелограм", бо саме це поняття виконує Роль предиката висновку.
Правило, згідно з яким кожен силогізм повинен складатися з тРьох, і тільки трьох, термінів, є зайвим, оскільки ця вимога дублює інформацію, що мала місце у визначенні силогізму та з'ясуванні його структури. На подібній підставі можна було б надати статусу правил і деяким іншим положенням, наприклад вимозі про необхідність двох лише двох засновків у силогізмі. Разом з тим раціонально було б визнати необхідність ще одного правила термінів силогізму, спрямованого проти втрати інформації, яка міститься в засновках і не потрапляє до висновку. Щоб з'ясувати це, розглянемо такий силогізм:
Всі прямокутники - паралелограми.
Всі паралелограми мають попарно паралельні сторони.
Отже, деякі з тих (геометричних фігур), що мають попарно паралельні сторони, є прямокутниками.
Назвати цей силогізм неправильним немає підстав. Проте тут втрачено у висновку частину інформації, яка містилася в першому засновку. Щоб переконатися в цьому, досить здійснити операцію обернення судження-висновку:
Деякі з тих (геометричних фігур), що мають попарно паралельні сторони, є прямокутниками.
Отже, принаймні деякі прямокутники мають попарно паралельні сторони.
Іншими словами, поняття "прямокутники" перестало мислитися в повному обсязі.
Тепер сформулюємо пропоноване правило і побудуємо силогізм згідно з його вимогами: термін, розподілений у засновку, повинен бути розподіленим й у висновку. Згідно з цим правилом названий силогізм набуде такого вигляду:
Всі прямокутники - паралелограми.
Всі паралелограми мають попарно паралельні сторони.
Отже, деякі з тих (геометричних фігур), що мають попарно паралельні сторони, і тільки вони, є прямокутниками.
Якщо одержане в такий спосіб судження-висновок обернути, то термін "прямокутник" буде мислитися в повному обсязі, тобто стане розподіленим, таким, яким він був і в засновку.
Правда, пропоноване правило треба розглядати лише як побажання. Інакше воно не буде узгоджуватися з виправданням ослаблених модусів, у яких інформація свідомо втрачається.
Визначити тотожність чи нетотожність понять, які видаються за середній термін, не завжди можна формально-логічними засобами, оскільки доводиться брати до уваги їх зміст. Тому задачі на "почетверіння термінів" є чи не найскладнішими серед задач з питань правильності чи неправильності силогізму.
Необхідність правил засновків силогізму та їх формулювання не викликає сумніву. Проте автори підручників з логіки, які визнають так зване чисте обернення загальностверджувального судження ("Всі квадрати - прямокутні ромби; отже, всі прямокутні ромби є квадратами") та перебудову частковостверджувального судження на загаль-ностверджувальне з допомогою операції оберенення ("Деякі паралелограми - прямокутники; отже, всі прямокутники - паралелограми"), повинні визнати і всі наслідки, що звідси випливають. Це насамперед стосується визнання можливості визначати розподіленість предиката стверджувальних суджень формально-логічними засобами. Наслідком такої позиції повинна бути відмова від деяких правил простого категоричного силогізму. Звернемося до такого прикладу: Деякі ромби - квадрати.
Деякі паралелограми - квадрати.
Отже, деякі паралелограми - ромби.
Цей силогізм є неправильним, оскільки в ньому порушено, по-перше, правило засновків, згідно з яким із двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку, по-друге - правило термінів (середній термін повинен бути розподіленим принаймні в одному із засновків) і правило другої фігури, яке твердить, що один із засновків повинен
Loading...

 
 

Цікаве