WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Опосередковані дедуктивні умовиводи (пошукова робота) - Реферат

Опосередковані дедуктивні умовиводи (пошукова робота) - Реферат

полісилогізму:
Всі паралелограми - чотирикутники. Всі прямокутники - паралелограми.
Отже, всі прямокутники - чотирикутники.
1Нерозподіленість терміна "Могущее быть ошибочным" пояснюється не змістовно, а формально-логічно: це предикат стверджувального судження.
Всі квадрати - прямокутники. Отже, всі квадрати - чотирикутники.
Перші три судження у своєму взаємозв'язку становлять просилогізм. Використавши висновок просилогізму як засновок, додавши до нього ще один засновок ("Всі квадрати - прямокутники") і одержавши висновок, ми тим самим побудували наступний простий силогізм - епісилогізм. Разом ці два прості силогізми становлять собою складний силогізм (полісилогізм).
В одних випадках вдаються до простих силогізмів, в інших - до складних. Це залежить від мети автора міркування. Спростовуючи твердження, ніби Кант - матеріаліст, оскільки визнає об'єктивність матеріального світу, можна використати простий силогізм:
Всі агностики - ідеалісти, а Кант - агностик.
Отже, він ідеаліст.
Коли ж ставлять перед собою іншу мету, скажімо, довести, що Кант визнавав творчийхарактер свідомості, то можуть вдатися до складного силогізму:
Всі агностики - ідеалісти, а Кант - агностик.
Всі ідеалісти визнають творчий характер свідомості. Кант - ідеаліст1.
Отже, Кант визнавав творчий характер свідомості.
Неважко уявити ситуацію, за якої автору цього міркування довелося б продовжити силогізм, наприклад за спроби довести, що Кант негативно ставився до матеріалістичного розуміння свідомості як відбиття дійсності.
Розрізняють два види полісилогізмів: прогресивний і регресивний. o
Прогресивний (поступальний) полісилогізм - полісилогізм, в якому висновок просилогізму стає більшим засновком епіси-логізму (при цьому міркування відбувається від більш загального до менш загального).
Прикладом прогресивного полісилогізму є наведене нами міркування про геометричні фігури.
Регресивний (зворотний) полісилогізм - полісилогізм, у якому висновок просилогізму стає меншим засновком епісилогізму, а думки рухаються від менш загального до більш загального.
Прикладом регресивного полісилогізму є наведене нами міркування про погляди Канта. Правда, щоб визнати, що в цьому (як і в інших подібних) міркуванні думки рухаються від менш загального до більш загального, треба брати до уваги не висновки (проміжні й кінцевий), а ступінь загальності тих положень, які використовуються як додаткові засновки.
Складноскорочені силогізми
Складні силогізми, як правило, застосовують теж у скороченій формі. Складноскорочених силогізмів є два види: сорит і епіхейрема.
Сорит (нагромаджений, купа) - складноскорочений силогізм, у якому не висловлюють, а тільки мають на увазі більші або менші засновки і всі висновки, крім останнього.
Розрізняють два види соритів: гокленієвський (прогресивний) і арістотелівський (регресивний).
Гокленієвський сорит - прогресивний полісилогізм, у якому пропущено всі більші засновки, крім першого, та всі висновки, крім останнього.
Традиційний приклад:
Тварина є субстанція. Чотириноге є тварина. Кінь є чотириноге. Буцефал є кінь. Буцефал є субстанція.
У гокленієвському сориті в першому засновку є термін, який відіграє роль предиката у висновку, а в останньому засновку - термін, який займає місце суб'єкта у висновку.
Якщо відновити цей складноскорочений силогізм, то ми одержимо цілу низку простих силогізмів, поєднаних в один полісилогізм:
1- Тварина є субстанція.
Чотириноге є тварина. Чотириноге є субстанція.
2. (Чотириноге є субстанція).
Кінь є чотириноге.
Кінь є субстанція.
3. (Кінь є субстанція).
Буцефал є кінь.
Буцефал є субстанція.
Арістотелівський сорит - регресивний полісилогізм, у якому пропущено всі менші засновки, крім першого, і всі висновки, крім останнього.
Традиційний приклад:
Буцефал є кінь. Кінь є чотириноге. Чотириноге є тварина. Тварина є субстанція. Буцефал є субстанція.
В арістотелівському сориті суб'єкт висновку беруть з першого засновку, а його предикат - з останнього.
Відновивши цю різновидність складноскороченого силогізму (арістотелівський сорит), одержимо такі складові полісилогізму:
1. Кінь є чотириноге.
Буцефал є кінь.
Буцефал є чотириноге.
2. Чотириноге є тварина.
(Буцефал є чотириноге).
Буцефал є тварина.
3. Тварина є субстанція.
(Буцефал є тварина).
Буцефал є субстанція.
Епіхейрема - складноскорочений силогізм, до складу якого входять два засновки, принаймні один з яких є ентимемою.
Наприклад:
Захист прав людини - благородна справа, оскільки він сприяє утвердженню демократії.
Відстоювання гласності є захистом прав людини, бо воно сприяє утвердженню демократії. Отже, відстоювання гласності - благородна справа.
Перший засновок цієї епіхейреми після її відновлення (розгортання в повний силогізм) набуде такого вигляду:
Все, що сприяє утвердженню демократії, є благородною справою.
Захист прав людини сприяє утвердженню демократії.
Отже, захист прав людини - благородна справа.
Другий засновок названої епіхейреми розгортається в такий повний силогізм:
Все, що сприяє утвердженню демократії, є захистом прав людини.
Відстоювання гласності сприяє утвердженню демократії.
Отже, відстоювання гласності є захистом прав людини.
Зв'язавши засновки-ентимеми, одержимо такий висновок: "Отже, відстоювання гласності - благородна справа". Правда, для того щоб такий висновок випливав з необхідністю, треба до більшого засновку додати слово "будь-який" - "Будь-який захист прав людини...", оскільки більший засновок, згідно з правилом першої фігури, повинен бути загальним.
Щоб переконатися в тому, що епіхейрема може складатися не лише з ентимем, а й, скажімо, з однієї ентимеми і звичайного простого судження-засновку, звернемося до попереднього прикладу, залишивши від другої ентимеми лише одне судження (висновок). Виявиться, що і в такому разі ми одержимо той самий висновок:
(Будь-який) захист прав людини - благородна справа, оскільки він сприяє утвердженню демократії. Відстоювання гласності є захистом прав людини.
Отже, відстоювання гласності - благородна справа.
Як бачимо, висновок в епіхейремі робиться з двох простих суджень, які у засновках-ентимемах виконують роль висновків:
Будь-який захист прав людини - благородна справа. Відстоювання гласності є захистом прав людини.
Отже, відстоювання гласності - благородна справа.
Решта ж суджень (і наявних, і пропущених) безпосередньо не включена в процес міркування. Виникає запитання: для чого вони? Яку роль вони відіграють? Можливо, вони зайві і лише обтяжують процес міркування? На нашу думку, вони потрібні лише для того, щоб надати
Loading...

 
 

Цікаве