WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Опосередковані дедуктивні умовиводи (пошукова робота) - Реферат

Опосередковані дедуктивні умовиводи (пошукова робота) - Реферат

Судження-підстава і є засновком, а судження-наслідок - висновком. Такий вид ентимеми (скороченого силогізму) виражається складнопідрядним, причинним реченням. Зовнішніми ознаками, які вказують, чим є те чи інше судження - засновком чи висновком, - виступають відповідні сполучники. Так, слова "отже"1, "тому", "таким чином" передують висновку, а засновок знаходиться після слів "бо", "оскільки", "тому що".
Якщо ж сполучних слів у скороченому силогізмі немає, доводиться звертатися до інших засобів, зокрема до перетворення наявних у цих силогізмах су-джень-речень на запитання. Ці запитання, як правило, починаються зі слова "чому?". Те з них, яке має відповідь у другому реченні, виражає висновок силогізму, а друге - засновок. Наприклад: "Сім" - просте число. А відомо, що всі прості числа діляться лише на одиницю і самі на себе". Перетворивши перше речення на запитання"Чому "сім" є простим числом?", сформулюємо відповідь: "Тому що прості числа діляться лише на одиницю і самі на себе". А речення ""Сім" - просте число" не може бути відповіддю на запитання "Чому всі прості числа діляться лише на одиницю і самі на себе?". Тому воно (перше речення) не може виражати засновок.
Якщо ж судження в ентимемі не залежні одне від одного і виражені складносурядним реченням, то в ній пропущено висновок.
З'ясувавши, яка частина силогізму пропущена, можна приступати До його відновлення. Найпростіше відновити силогізм, у якому пропущено висновок. Відомо, що висновок роблять із крайніх термінів. Причому менший термін стає суб'єктом висновку, а більший - предикатом. Так, висновком скороченого силогізму "Всі студенти нашої групи відвідують заняття, а Петренко - студент нашої групи" буде судження "Отже, Петренко відвідує заняття", оскільки "Петренко" - це менший термін, а "ті, хто відвідує заняття" - більший. За необхідності можна було б довести, що цей силогізм відповідає всім загальним і спеціальним правилам категоричного силогізму.
Дещо складніше відновити силогізм, у якому пропущено один із засновків. Знаючи, що суб'єкт висновку беруть з меншого засновку, а предикат висновку - з більшого, можна визначити, який засновок відсутній у тій чи іншій ентимемі. Скажімо, в ентимемі "Будь-яке поняття має зміст; отже, й поняття "абсолютно чорне тіло" має зміст" відсутній менший засновок. Висновком тут є судження "Отже, й поняття "абсолютно чорне тіло" має зміст, оскільки цьому судженню передує слово "отже"". До того ж тут простежується залежність цього судження від попереднього, яке на цій підставі може вважатися засновком, причому - більшим, бо предикат висновку "ті, що мають зміст" взятий саме з цього засновку. Суб'єктом відсутнього в цій ентимемі меншого засновку є поняття "абсолютно чорне тіло", оскільки воно займає місце суб'єкта висновку, а його беруть з меншого засновку. Предикатом меншого (тобто відсутнього в цій ентимемі) засновку виступає поняття, яке відсутнє у висновку і наявне в більшому засновку, тобто те, що виконує роль середнього терміна. Отже, відновлений силогізм набуває такого вигляду:
Будь-яке поняття має зміст.
"Абсолютно чорне тіло" - поняття.
Отже, й воно ("абсолютно чорне тіло") має зміст.
Трапляються й вельми непрості ентимеми, відновленню яких передує уточнення змісту й обсягу термінів, наявних в ентимемі. Це, в першу чергу, стосується енти-мем, узятих з художніх текстів. Розглянемо та спробуємо відновити одну з них: "Чины людьми даются, а люди могут обмануться" (А. Грибоедов, "Горе от ума")1 .
На перший погляд здається, ніби до складу цього міркування входять такі терміни: "чины", "даваемое людьми (то, что дается людьми)", "люди" та "могущие обмануться (те, кто может обмануться)". Оскільки ж перелічених термінів тут чотири, напрошується такий висновок: або це міркування не є силогізмом (а якщо і є, то неправильним), або ми неправильно визначили терміни.
Якщо збагнути дух, а не букву слів О. Грибоедова і надати їм відповідної інтерпретації, то в результаті такого підходу одержимо міркування, в якому є тільки три терміни (реконструйоване міркування при цьому втратить художню виразність, але виграє в логічній визначеності). Ось це міркування (ентимема): "Давание" (присвоение) чинов осуществляется людьми, а осуществляемое людьми может быть ошибочным (результатом того, что они - люди - "обманулись").
Відносна незалежність наведених суджень, синтаксична будова відповідного речення (це речення - складносурядне, як видно з оригіналу) свідчать, що в цій ентимемі пропущено висновок, а отже, наявні обидва засновки.
Відновити цей скорочений силогізм (ентимему) раціональніше у формі першої фігури, для цього варто поміняти місцями засновки. Тоді названа ентимема набуде такого вигляду:
"Осуществляемое людьми может быть ошибочным. Присвоение чинов осуществляется людьми".
Переконавшись у наявності середнього терміна ("осуществляемое людьми"), можна зробити відповідний висновок. При цьому суб'єктом висновку стане менший термін, крайній термін меншого засновку ("присвоение чинов"), а предикатом - більший термін, крайній термін більшого засновку - "то, что может быть ошибочным". У результаті таких дій ми одержимо повний силогізм:
"Осуществляемое людьми может быть ошибочным. Присвоение чинов осуществляется людьми.
Следовательно, присвоение чинов может быть ошибочным".
Цей силогізм суперечить як правилу середнього терміна, так і одному з правил першої фігури. Логічна недосконалість цього силогізму наочно виявляється і в його графічному зображенні (схема 25).
Уже три вказаних можливості зображення відношення обсягів термінів "присвоение чинов" і "могущее быть ошибочным" свідчать про неправильність цього силогізму. А таких можливостей є понад три. Та слід узяти до уваги, що в наведеному силогізмі немає категоричного наполягання на тому, що "присвоениечинов всегда ошибочно или ошибочно в данном случае". В ньому йдеться лише про те, що "присвоение чинов может быть ошибочным". А при графічному зображенні термінів силогізму трапляються випадки, коли обсяг терміна "присвоение чинов" збігається тією чи іншою мірою з обсягом терміна "могущее быть ошибочным". Це й зрозуміло. Дотепні вирази, як правило, далекі від категоричності: "Що, він має високий чин? Так чини ж людьми даються, а люди... самі знаєте...". До речі, засновки наведеного силогізму можна було не міняти місцями. Тоді відновлений силогізм набув би форми не першої, а четвертої фігури. Це відповідно вплинуло б на структуру силогізму, хоча зміст висловлювання автора загалом зберігся б.
Складні силогізми
Складний силогізм (полісилогізм) - силогізм, який утворюється з двох чи кількох простих так, що висновок попереднього силогізму (просилогізму) стає засновком наступного силогізму (епісилогізму).
Приклад
Loading...

 
 

Цікаве