WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Опосередковані дедуктивні умовиводи (пошукова робота) - Реферат

Опосередковані дедуктивні умовиводи (пошукова робота) - Реферат

бути загальним.
Перше правило другої фігури є наслідком вимоги правила щодо середнього терміна, згідно з яким середній термін повинен бути розподіленим принаймні в одному із засновків.
У силогізмі другої фігури середній термін, як зазначалося, займає місце предиката в обох засновках, а отже, може бути розподіленим лише за умови, що засновки в цьому силогізмі будуть заперечними. Оскільки ж із двох заперечних суджень неможна зробити ніякого висновку, то залишається такий вихід: один із засновків силогізму, побудованого за схемою другої фігури, неодмінно повинен бути заперечним.
Друге правило другої фігури силогізму є наслідком правила крайнього терміна.
У силогізмі другої фігури суб'єкт більшого засновку займає місце предиката висновку. Тому якщо більший засновок є частковим судженням, то його суб'єкт буде нерозподіленим. У висновку ж цей термін стане розподіленим як предикат заперечного судження (заперечний характер висновку зумовлюється наявністю заперечного засновку), що суперечить правилу крайнього терміна.
Правила третьої фігури:
1) менший засновок має бути стверджувальним;
2) висновок має бути частковим.
Якщо в силогізмі, побудованому за схемою третьої фігури, менший засновок буде заперечним, то й висновок буде заперечним. При цьому більший термін, який у більшому засновку був нерозподіленим (як предикат стверджувального судження), стане розподіленим у висновку (як предикат заперечного судження), що суперечить правилу стосовно крайнього терміна.
Обґрунтувати необхідність наведеного правила можна й по-іншому: несумісність чи неповна сумісність одного поняття (предиката меншого засновку) з другим (поняттям, що виконує роль середнього терміна) не свідчить про несумісність цього поняття з родовим стосовно другого. Так, несумісність обсягів понять "ті, хто дихає зябрами" і "людина" не свідчить про несумісність обсягів понять "ті, хто дихає зябрами" і "хребетні". Тому силогізм "Всі люди хребетні. Жодна людина не дихає зябрами. Отже, жоден з тих, хто дихає зябрами, не є хребетним" - неправильний. Формально-логічною причиною неправильності цього силогізму є те, що менший засновок у ньому - заперечне судження.
Висновок за третьою фігурою силогізму - завжди часткове судження, оскільки суб'єктом висновку тут є термін, який у меншому засновку (стверджувальному судженні) виконує роль предиката. Предикат стверджувального судження є нерозподіленим, а тому, ставши суб'єктом висновку, він зберігає свою нерозподіленість, про що свідчить відповідне кванторне слово "деякі".
Наприклад:
Всі поети - митці.
Деякі поети - наші сучасники.
Отже1, деякі наші сучасники - митці.
Правила четвертої фігури:
1) якщо більший засновок стверджувальний, то менший має бути .загальним;
2) якщо один із засновків заперечний, то більший засновок має бути загальним;
3) якщо менший засновок стверджувальний, то висновок є частковим.
Усі ці правила при бажанні можна обґрунтувати як теоретично, так і з допомогою графічних схем.
Необхідність першого правила четвертої фігури можна обґрунтувати так: припустимо, що більший засновок у силогізмі, побудованому за схемою четвертої фігури, стверджувальний, а менший - незагаль-ний (частковий). Тоді середній термін у ньому буде нерозподіленим в обох засновках (у більшому - як предикат стверджувального судження, а в меншому - як суб'єкт часткового), що суперечить правилу стосовно розподіленості середнього терміна. З хибності припущення випливає істинність першого правила стосовно четвертої фігури, оскільки ці думки (формулювання названого правила і припущення) є суперечними.
Обґрунтовуючи необхідність другого правила четвертої фігури силогізму, припустимо, що один засновок у ньому заперечний, а більший засновок - незагальний (частковий). У цьому випадку суб'єкт більшого засновку буде нерозподіленим (як суб'єкт часткового судження), а, потрапивши до висновку, він стане розподіленим (як предикат заперечного судження), що суперечить правилу стосовно крайнього терміна. До речі, заперечний характер висновку зумовлюється тією обставиною, що один із засновків силогізму був заперечним.
Із хибності вказаного припущення випливає висновок про необхідність другого правила четвертої фігури силогізму.
Третє правило четвертої фігури силогізму обґрунтовується так: якщо менший засновок стверджувальний, то менший термін є нерозподіленим (як предикат стверджувального судження). Потрапивши до висновку, він займе місце суб'єкта і має залишатися нерозподіленим. А таким він може бути лише в частковому судженні.
Різновиди фігур силогізму (модуси). Простий категоричний силогізм має 64 різновиди. Правда, лише за тієї умови, коли основою поділу є тільки кількісна і якісна специфіка складових силогізму - його засновків і висновків. Якщо ж за основу поділу взяти як згадані ознаки, так і місце середнього терміна, то одержимо 256 модифікацій силогізму. Скажімо, модус AAA по-різному виявляється в різних фігурах:
I фігура
Всі М є Р. Всі S є М, Всі S є Р.
II фігура1
Всі Р є М. Всі S еМ.
Всі S є Р.
III фігура
Всі М є Р. Всі М є S.
Всі S є Р.
IV фігура
Всі Р є М. Всі М є S.
Всі S є Р.
І це стосується кожного із 64 модусів. Тому, помноживши 64 на 4, ми одержимо 256 модусів, які різняться як за кількісною та якісною характеристиками засновків і висновків, так і за місцем у них середнього терміна.
Оскільки 53 модуси суперечать загальним правилам силогізму (52 - правилам засновків, а один - ІЕО - правилам термінів, незалежно від місця розташування середнього терміна в цьому силогізмі), то, помноживши 53 на 4, одержимо 212 неправильних модусів. Необхідно перевірити, чи не суперечать правилам відповідних фігур решта 44 модуси, які не суперечать загальним правилам силогізму. Іншими словами, одинадцять правильних модусів (AAA, ААІ, АЕЕ, All, АОО, ЕАЕ, ЕЮ, ЕАО, ОАО, АБО, ІАІ) треба перевірити на відповідність правилам кожної фігури.
Оскільки в цьому питанні багато плутанини, доведеться зупинитися на ньому детально. З'ясуємо, які з перелічених модусів, що не суперечать загальним правилам силогізму, не узгоджуються з правилами фігур (а відповідно - і правилами термінів).
Перша фігура. Модуси АЕЕ, АБО, АОО суперечать правилу, згідно з яким менший засновок повинен бути стверджувальним, і правилу крайнього терміна.
Модуси ОАО, ІАІ теж неправильні, бо більший засновок у них є частковим, що суперечить відповідному правилу першої фігури та спричиняє нерозподіленість середнього терміна і в більшому засновку (в меншому засновку в цих модусах середній термін є нерозподіленим як предикат стверджувальних суджень).
Модуси ААІ та ЕАО традиційно не включають до правильних за першою фігурою. Проте вони не суперечать
Loading...

 
 

Цікаве