WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Загальна характеристика умовиводів - Реферат

Загальна характеристика умовиводів - Реферат

S.
Наприклад: "Жоден свідок не може бути суддею" за допомогою протиставлення предикату переходить у судження "Деякі судді не є свідками".
Частковоствердне судження перетворюється під час протиставлення предикату в частковоствердне:
Деякі S не є Р ' деякі не Р є S.
Наприклад: "Деякі студенти не є відмінниками, отже деякі не відмінники студенти".
Характеристика дедуктивних умовиводів
Дедуктивним (від латинського слова deductio - виведення) називається умовивід, у якому робиться на підставі класу в цілому. Дедукція є логічним засобом конкретного , одиничного на основі знання загального.
Механізм дедуктивного умовиводу полягає в поширенні загального положення на окремий випадок, у підведенні часткового випадку під загальне правило.
Щоб дійти до дедуктивного висновку, необхідно мати подвійне знання, засновки:
1) засновок, що має загальне положення або правило, під яке підводиться частковий випадок;
2) засновок, у якому йдеться про окремий предмет або частковий випадок, який підводиться під загальне положення.
До загальних положень відносяться закони науки, аксіоми, наукові положення, в котрих міститься знання загального. У юридичній практиці - це норми права (статті кодексів, законодавчих актів), положення правових наук, керівні вказівки органів суду, прокуратури .
Дедукція дає висновки достовірні. У цьому перевага її над іншими методами умовиводів. Якщо засновки дедуктивного методу частинні і правильно пов'язані, то висновок буде неодмінно істинним.
Дедуктивні методи з вірогідними засновками широко використовують у судовій практиці під час побудови судових версій.
У залежності від того, з яких суджень складається дедуктивний умовивід, розрізняють такі види дедуктивних умовиводів: категоричний силогізм, умовні силогізми, розподільні силогізми.
Категоричним силогізмом називається такий дедуктивний умовивід, у якому обидва засновки є категоричними судженнями.
Категоричний силогізм складається з трьох суджень: двох засновків і висновку. Поняття, які входять до складу кожного судження, називаються термінами. У категоричному силогізмі виділяють три терміни: менший, більший і середній.
Термін, який займає місце суб'єкта у висновку називається меншим, позначається буквою S.
Термін, який займає місце предиката у висновку, називається більшим терміном, позначається буквою Р.
Більший і менший терміни називаються крайніми термінами.
Середнім терміном називається поняття, яке входить до обох засновків і відсутнє у висновку, позначається М.
Середній термін (М) виконує роль сполучної ланки між більшим і меншим термінами, що дає змогу із двох суджень вивести третє судження.
До кожного засновку категоричного силогізму входять по два терміни: середній і один крайній. У залежності від того, який із крайніх термінів (більший чи менший) вводять до засновку, розрізняють більший і менший засновки. Більшим засновком категоричного силогізму є загальне положення або правило, а меншим - судження про конкретний предмет.
Аксіома силогізму - це положення, яке обґрунтовує правомірність висновку із засновків категоричного силогізму.
1. Все, що стверджується (або заперечується) про клас предметів, може стверджувати ( або заперечувати) про кожен предмет даного класу.
2. Ознака ознаки речі є ознака самої речі; те, що суперечить ознаці речі, суперечить самій речі.
Для того, щоб із істинних засновків можна було б отримати істинний висновок, необхідно дотримуватись правил силогізму.
1. У кожному силогізмі має бути тільки три терміна - не більше і не менше.
2. Середній термін має бути розподіленим хоча б у одному із засновків.
3. Термін, не розподілений у засновку, не може бути розподілений у висновку.
4. Із двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку.
5. Якщо один засновок суперечний, то й висновок має бути суперечним.
6. Із двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку.
7. Якщо один із засновків частковий, то й висновок має бути частковим.
Категоричний силогізм має різні види, котрі називаються фігурами силогізму, котрі відрізняються одна від одної розташуванням середнього терміна в засновках.
У першій фігурі середній термін займає місце суб'єкта у більшому засновку і предиката - в меншому.
Схема першої фігури:
Перша фігура силогізму має такі особливі правила:
1. Більший засновок має бути судженням загальним;
2. Менший засновок - судженням ствердним. Модуси: ААА, АІІ, ЕАЕ, ЕІО.
Перша фігура силогізму - найтиповіша. Класична форма дедуктивного умовиводу. За першою фігурою відбувається юридична оцінка правових явищ і фактів. Більшим засновком, що має загальне положення, служить норма права, стаття кодексу. Меншим -судження про конкретний випадок. Висновок є вивід про це конкретне на основі загального положення.
Будь-який обвинувальний вирок, як застосування норми права до конкретного випадку є умовиводом першої фігури. Щоб підвести частковий випадок під загальне правило, необхідно глибоко і всебічно дослідити цей випадок, дати плавильну оцінку.
Друга фігура силогізму
У другій фігурі середній термін займає місце предиката в обох засновках.
Схема:
Вона має такі правила:
1. Більший засновок має бути судженням загальним;
2. Один із засновків - судження заперечне.
Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченні належності якого-небудь предмета або явища до то чи іншого класу предметів.
Модуси: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО.
У судовій практиці друга фігура є логічною формою обґрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного.
Третя фігура силогізму
У третій фігурі середній термін займає місце суб'єкта в обох засновках.
Вона має таке правило: менший засновок має бути ствердним. Висновок у третій фігурі завжди частковий.
Модуси: ААІ, ЕАО, ІАІ, ОАО, АІІ, ЕІО.
Третє фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша і друга. Вона приймається для спростування загальних положень.
Четверта фігура силогізму
У четвертій фігурі середній термін займає місце предиката у більшому засновку і суб'єкта в меншому.
У четвертій фігурі діють такі правила:
1. Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальний;
2. Якщо один із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.
Модуси: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО.
Перші три фігури були відкриті і описані Аристотелем. Четверта фігура виділена через 500 років Кл.Галеном. У практиці мислення нею користуються досить рідко.
Силогізм, у котрому пропущений один із засновків чи висновків, називається скороченим силогізмом, або ентинемою.
"Ентинема" - слово грецьке, в перекладі на українську означає "в умі", "в думках". За способом утворення розрізняють три види ентинем:
1. ентинема з випущеним більшим засновком;
2. ентинема з випущеним меншим засновком;
3. ентинема з випущеним висновком.
Наприклад: "Ми громадяни України, отже, ми повинні знати українську мову". Тут пропущений більший засновок. "Згідно із законом громадяни України повинні знати українську мову".
Складним силогізмом або полісилогізмом називається умовивід, який складається з одного або двох силогізмів.
Полісилогізм - це ланцюг силогізмів. Висновок попереднього силогізму стає засновком наступного силогізму.
Існує два види полі силогізмів: прогресивні і регресивні.
Прогресивними силогізмами є такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є більшим засновком наступного. Регресивними називаються такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є меншим засновком наступного. У практиці мислення рідко зустрічаються повні полісилогізми.
Полісилогізм, в котрому пропущені деякі засновки, називається соритом. Сорит - грецьке слово, в перекладі означає "купа" (засновків). Є два види соритів: гокленіївський та аристотелівський.
Гокленіївський сорит здобувають із прогресивного полісилогізму, випускаючи в ньому проміжні висновки (більші засновки).
Аристотелівський - скорочена форма регресивного полі силогізму, в котрому випущені всі менші засновки. Сорит є нерідко формою міркування під час юридичної кваліфікації заподіяного. До складноскорочених умовиводів відноситься і епіхейрема. Це такий складноскорочений силогізм, у котрому засновками є ентинеми.
ЛІТЕРАТУРА
В.Є. Жеребкін, Логіка, Харків - Київ "Основа" - "Знання", 1998.
Loading...

 
 

Цікаве