WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Закон тотожності. Закон суперечності. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави - Контрольна робота

Закон тотожності. Закон суперечності. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави - Контрольна робота


Контрольна робота з дисципліни
на тему:
Закон тотожності. Закон суперечності. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави
?
План.
I. Вступ.
II. Основна частина.
1. Закон тотожності.
2. Закон суперечності.
3. Закон виключеного третього.
4. Закон достатньої підстави.
III. Висновки.
IY. Список використаної літератури.
?
Вступ.
Мислення людини не хаотичне, воно підлягає логічним законам.
Закон логіки - це внутрішній, необхідний зв'язок між думками людини.
Філософи Давнього світу встановили: що зв'язки між думками в структурі міркування не залежать від волі людини.
Три з основних законів сформулював Арістотель - закон тотожності, суперечності й виключеного третього. Закон достатньої підстави сформулював Г.-В. Лейбніц, хоча такіж думки висловлював Е. Паскаль.
Ці закони є основними тому, що вони такі корисні риси як логічно правельне мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість і обгрунтованість думок.
Логічні закони нерозривно пов'язані з законами об'єктивного світу.
Вони є об'єктивними, не створені людським розумом, не продиктовані мисленню самим мисленням.
Закони логіки мають свою основу, своє джерело.
Закони логіки існують і діють незалежно від волі людини. Вони мають загальнолюдський характер, і їх повинні дотримуватись усі люди, незалежно від їхньої раси, нації та соціальної групи. Вони є єдиними для всіх людей.
Діють закони логіки у всіх сферах людського мислення.
Логічні закони є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного і адекватного пізнання дійсності.
Порушення вимог законів логіки призводить до неправельного і нелогічного мислення.
Сучасна логіка визначає закон мислення як "завжди істинне" . Закони логіки сформульовані таким чином використовуються при розв'язанні складних логічних задач у кіюернетиці, теорії релейно-контактних схем, у роботі електроннообчислювальних машин, автоматичних пристроїв, математичній лінгвістиці.
1.Закон тотожності.
Закон тотожності : будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторювалась.
Думка тотожна сама собі тоді, коли стосується одного предмета і її зміст залишається одним. Якщо зміст думки змінюється або вона відноситься до іншого, то вона не може вважатись тією ж самою, це буде вже інша думка.
Цей закон спрямований безпосередньо проти нечітких, неясних, розпливчастих думок, а опосередковано - проти їх багатозначності.
Закон тотожності у вигляді формули записується так: A є A, або A=A.
В сучасній логіці абстрагуються не лише від змісту, а й від обсягу думок, беручи до уваги їх логічне значення. Тоді закони логіки, зокрема і тотожності набувають гранично абстрактного характеру, тобто, незалежно від кількості вживаних висловлювань в деякому міркуванні, це висловлювання не повинно змінювати своє значення.
Об'єктивною основою закону тотожності і його джерелом є якісна визначеність предметів і явищ зовнішнього світу. Речі та явища реальної дійсності перебувають у безперервному процесі руху і змін. Причому кожна з речей , зазнаючи змін до певного часу, лишається саме тією річчю.
Зміст закону тотожності полягає в таких вимогах:
1. У процесі міркування про якийсь предмет необхідно мислити саме цей предмет і не можна підміняти його іншим предметом думки.
Предметна область - це коло предметів, у складі якого перебуває виділений нами предмет; область предметів, у рамках якої визнаються дані, що мають смисл, закони і правила логіки.
Закон не забороняє переходити від одного предмета думки до іншого, він забороняє підміняти один предмет думки іншим.
2. У процесі міркування, у суперечці або дискусії поняття мають уживатись в одному і тому ж значенні. Думка тотожна сама собі, якщо вона однозначна.
Поняття якими ми користуємось мають вживатись протягом усього розмірковування, зберігати незмінно свій обсяг і свій зміст. Якщо поняття і терміни вживаються не однозначно, то мислення стає невизначеним, процес мислення не досягає мети.
Найчастіше трапляються помилки при порушенні закону тотожності: підміна або сплутання понять.
Виходячи з цього можна висловити вимоги закону тотожності такою формулою: не можна ототожнювати різні думки і не можна тотожні думки розглядати як нетотожні, відмінні. Як нелогічне ототожнювання відмінного, так нелогічне і розрізнення тотожного
2. Закон суперечності.
Закон суперечності: два судження , в одному з яких щось стверджується, а в другому ие саме, в той же час і тому ж відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істинними.
Закон суперечності не розв'язує, яке з двох суджень є хибним. Це встановлює конкретна наука і практика. Він говорить лише те, що із двох суджень, із яких одне заперечує те, що стверджує в другому, одне неодмінно хибне. Істинним чи хибним є друге твердження, закон суперечності теж не розв'язує.
Згідно з відомими висновками за логічним квадратом цей закон можна сформулювати і так: два протилежні судження, як і два суперечні, не можуть бути одночасно істинними.
Істинність одного із протилежних суджень зобов'язує нас визнати друге судження хибним. Але встановлення одного з протилежних суджень не в усіх випадках призводить до визнання істинним другого. Це пояснюється різним характером суперечних суджень.
Поширюється закон суперечності на всі протилежні судження..
Об'єктивною основою закону суперечності є те, що один і той самий предмет не може одночасно мати і не мати одну й ту ж властивість.
Як і будь-який формально-логічний закон, закон суперечності застосований тільки до таких суджень, у яких ідеться про один і той же предмет, в один і той же час і в тому ж самому відношенні. Цей закон не застосовується до несуперечних суджень, в яких ідеться про різні предмети або різні ознаки одного предмета. Закон суперечності не діє, якщо в судженні ідеться про один предмет, але в різний час. Також закон незастосовується у випадках, коли в судженнях предмет думки береться у різних відношеннях.
Закон суперечності, як і закон тотожноті, відображає якісну визначеність предметів, коли предмет володіє якоюсь ознакою, то не може в той же час не володіти нею.
Формула закону суперечності: А не є не-А, що означає, що не можуть бути одночасно істиннними судження А і його заперечення не-А.
З допомогою символів математичної логіки закон суперечності виражається так: A^A ?, де А означає всяке судженння, A? - судження, що заперечує судження А .
Формула читається так: не можуть бути істинними А і його заперечення - А?.
Закон суперечності не заперечує реальних суперечностей, які існують в об'єктивній дійсності, а лише забороняє логічні суперечності із самим собою. Дотримання вимог закону суперечності є необхідною умовою пізнання суперечностей, існуючих у дійсності, оскільки тільки несуперечливе мислення може правельновідобразити об'єктивні суперечності. Формальнго-логічних суперечностей не повинно бути в жодному міркуванні, в жодній науковій системі. Вони є неприпустимими також у висновках суду та слідства.
Суперечливі судження руйнують міркування. Виявлення суперечностей в існуючих теоріях - необхідна умова їх удосконалення.
3. Закон виключеного третього.
Закон виключеного третього формується так: із двох суперечливих суджень про один і той же предмет, в один і той же час і в одному і тому ж відношенні одне неодмінно істинне, друге хибне, третього бути не може.
Якщо закон суперечності і між суперечними , і між протилежними судженнями, то закон виключеного третього діє лише між суперечливими судженнями - загальностверджувальними і частковозаперечними, загальнозаперечними і частковостверджувальними, одиничним стверджувальним і одиничним заперечним. Цей закон не може діяти між протилежними значеннями, бо вони можуть бути одночасно хибними.
Необхідно прийняти одне і тільки одне рішення.
Схема закону виключеного третього: A_A.
Зміст закону полягає в забороні визнавати одночасно хибним або одночасно істинним два суперечливі судження.
Із цього випливає вимога третього закону: у процесі міркування не можна вважати одночасно хибними два суперечливі судження і визнавати істинним якесь третє судження.
З хибності одного судження випливає істинність другого, а саме тому істинним не може бути якесь третє судження . Істинним може бути одне із суджень: А або не-А, третього судження не може бути.
Не вказує закон виключного третього, яка з двох суперечливих думок істинна, це установлюється конкретним дослідженням, він ствержує, що дві суперечливі думки не можуть бути одночасно хибними,
Loading...

 
 

Цікаве