WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛогіка → Паралогізми і софізми - Реферат

Паралогізми і софізми - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"ПАРАЛОГІЗМИ І СОФІЗМИ"
ПЛАН
Вступ
1. Основні відомості про софізми та паралогізми
2. Історія розвитку та дослідження софізмів
3. Апорії Зенона
4. Софізми і суперечливе мислення
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Всі ми схильні помилятися: свідомо чи несвідомо (навмисно). Серед них досить поширеними є логічні помилки. Звичайно прийнято логічні помилки поділяти на дві групи: на помилки логічні у власному змісті і помилки, які відбуваються внаслідок неправильності в словесному вираженні думки. У першому випадку помилка полягає в неправильності логічного процесу, у другому в неправильності вираження.
Серед свідомих помилок виділяють софізми, серед ненавмисних - паралогізми.
Софізми - свідоме порушення певних правил і законів раціонального теоретичного мислення. Всі численні види софізмів навряд чи доречно наводити, бо кожному з законів логіки, правил визначення, поділу тощо належить його перекручення.
Паралогізм - (від грец. paralogismos - неправильне, помилкове міркування) - ненавмисна логічна помилка, зв'язана з порушенням законів і правил логіки.
Паралогізми варто відрізняти від софізму - помилки, вчиненої навмисно, з метою ввести в оману опонента, обґрунтувати помилкове твердження і т.п.
1. Основні відомості про софізми та паралогізми
У звичайному і розповсюдженому розумінні софізм - це навмисний обман, заснований на порушенні правил мови або логіки. Але обман тонкий і завуальований, так що його не відразу і не кожному вдається розкрити. Ціль його - видати неправду за істину. Прибігати до софізмів не варто, як і взагалі обманювати і вселяти помилкову думку.
Софізму як помилці, зробленій навмисне, з наміром увести кого-небудь в оману, звичайно протиставляється паралогізм, який розуміється як ненавмисна помилка в міркуванні, обумовлена порушенням законів і правил логіки. Паралогізм виглядає набагато кращий софізму, тому що є, по суті, не обманом, а щирою оманою і не зв'язаний, з наміром підмінити істину неправдою.
Паралогізми варто відрізняти від софізму - помилки, вчиненої навмисно, з метою ввести в оману опонента, обґрунтувати помилкове твердження і т.п.
Паралогізм - це неправильне, помилкове міркування, ненавмисна логічна помилка, зв'язана з порушенням законів і правил логіки.
Найчастіше софізми зв'язані з недостатньою самокритичністю розуму і нездатністю його зробити належні висновки, з його прагненням охопити те, що поки йому непідвласне. Нерідко софізм являє собою просто захисну реакцію незнання чи навіть неуцтва, що не бажає визнати своє безсилля й уступити знанню.
Софізм традиційно вважається перешкодою в обговоренні й у суперечці. Використання софізмів веде міркування убік: замість обраної теми доводиться говорити про правила і принципи логіки. Але зрештою ця перешкода не є чимось серйозним. Використання софізмів з погляду розглянутої проблеми має чисто зовнішній характер, і при відомій навичці в логічному аналізі міркувань софізм нескладно знайти і переконливо спростувати.
Софізми іноді здаються настільки випадковими і несерйозними, що відомий німецький історик філософії В.Віндельбанд відносив їх до жартів.
Отже, софізм - всього лише плутаний доказ, спроба видати неправду за істину. Він має випадковий, не зв'язаний з предметом розглянутої теми характер і є сугубо зовнішньою перешкодою на шляху проведеного міркування. Звідси випливає, що ніякого глибокого і потребуючого спеціального роз'яснення змісту за ним не стоїть. У софізмі як результаті свідомо некоректного застосування семантичних і логічних операцій не виявляються також які-небудь дійсні логічні труднощі. Коротко говорячи, софізм - це уявна проблема.
2. Історія розвитку та дослідження софізмів
Софізми існують і обговорюються більш двох тисячоріч, причому гострота їхнього обговорення не знижується з роками. Якщо софізми - усього лише хитрості і словесні виверти, виведені на чисту воду ще Аристотелем, то довга їхня історія і стійкий інтерес до них незрозумілі.
Маються, звичайно, випадки, і, можливо, нерідкі, коли помилки в міркуванні використовуються з наміром увести когось в оману. Але це явно не відноситься до більшості древніх софізмів.
Коли були сформульовані перші софізми, про правила логіки не було відомо. Говорити в цій ситуації про навмисне порушення законів і правил логіки можна тільки з натяжкою.
Виникнення софізмів звичайно пов'язується з філософією софістів (Древня Греція, V-IV ст. до нової ери), що їх обґрунтовувала і виправдувала. Однак софізми існували задовго до філософів-софістів, а найбільш відомі і цікаві були сформульовані пізніше в сформованих під впливом Сократа філософських школах. Термін "софізм" уперше ввів Аристотель, який охарактеризував софістику як уявну, а не дійсну мудрість. До софізмів були віднесені й апорії Зенона, спрямовані проти руху і множинності речей, і міркування власне софістів, і всі ті софізми, що відкривалися в інших філософських школах. Це говорить про те, що софізми не були винаходом одних софістів, а були скоріше чимось звичайним для багатьох шкіл античної філософії.
Характерно, що для широкої публіки софістами були також Сократ, Платон і сам Аристотель. Не випадково Аристофан у комедії "Хмари" представив Сократа типовим софістом. У ряді діалогів Платона людиною, що намагається заплутати свого супротивника тонкими питаннями, виглядає іноді в більшій мірі Сократ, ніж Протагор.
Широку поширеність софізмів у Древній Греції можна зрозуміти, тільки припустивши, що вони якось виражали дух свого часу і були однієї з особливостей античного стилю мислення.
Відносини між софізмами і парадоксами - ще одна тема, що не одержує свого розвитку в рамках звичайного тлумачення софізмів.
На відміну від софізмів парадокси трактуються з усією серйозністю: наявність у теорії парадокса говорить про явну недосконалість допущень, що лежать у її основі.
Однак очевидно, що грань між софізмами і парадоксами не є скільки-небудь визначеної. У випадку багатьох конкретних міркувань неможливо вирішити на основі стандартних визначень софізму і парадокса, до якому з цих двох класів варто віднести дані міркування.
Відділення софізмів від парадоксів є настільки невизначеним, що про цілий ряд конкретних міркувань нерідко прямо говориться як про софізми, що не є поки що парадоксами чи не відносять ще до парадоксів.
Уже з одних загальних уявлень зрозуміло, що із софізмами справа обстоїть далеко не так просто, як це прийнято звичайно представляти. Стандартне їх тлумачення склалося, звичайно, не випадково. Але воно певним чином не вичерпує всієї суті справи. Необхідний спеціальний, і притім конкретно-історичний аналіз, який тільки і здатний показати вузькість і обмеженість цього тлумачення. Одночасно він повинен виявити роль софізмів як у розвитку теоретичного мислення, так і, зокрема, у розвитку формальної логіки.
3. Апорії Зенона
Звернемося тепер доконкретних софізмів і тих проблем, які стоять за ними. Відомі міркування давньогрецького філософа Зенона "Ахіллес і черепаха", "Дихотомія" та ін., які називаються звичайно апоріями (труднощами), були спрямовані ніби проти руху й існування багатьох речей. Сама ідея довести, що світ - це одна-єдина і до того ж нерухома річ, нам сьогодні здається дивною. Дивною вона здавалася і древнім. Настільки дивною, що докази, які наводилися Зеноном, відразу ж були віднесені до простих вивертів, причому позбавлених взагалі ж особливої хитрості. Такими вони і вважалися дві з зайвим тисячі років, а іноді вважаються і тепер. Подивимося, як вони формулюються, і оборотна увага на їх зовнішню простоту і невигадливість.
"Ахіллес і черепаха", "Дихотомія"
Найшвидша істота не здатна наздогнати
Loading...

 
 

Цікаве